Elephas maximus indicus (Індійський слон) — один з трьох загально визнаних підвидів азійського слона, ендемік материкової Азії. З 1986 року E.m.i. було занесено до Червоної книги МСОП через те що популяція скоротилася як мінімум на 50 % за останні 60-75 років або три покоління. Азійські слони перебувають під загрозою втрати місць проживання, деградації та фрагментації.

Характеристика Загалом, азійські слони менше африканських слонів, E.m.i. досягають висоти в холці від 2 до 3,5 м, важать від двох до п'яти тон, і мають 19 пар ребер. Їхній колір шкіри світліший від maximus з меншими ділянками депігментації, але темніший, ніж sumatranus. Самиці, як правило, менші за самців, і мають короткі або взагалі не мають бивніShoshani, J. (2006). Taxonomy, Classification, and Evolution of Elephants In: Fowler, M. E., Mikota, S. K. (eds.) Biology, medicine, and surgery of elephants. Wiley-Blackwell. ISBN 0813806763. Pp. 3–14..

Найбільший E.m.i. мав 3,43 м заввишки в холціPillai, N.G. (1941). On the height and age of an elephant. Journal of the Bombay Natural History Society 42: 927—928..

Ареал E.m.i. є ендеміком материкової Азії: Індії, Непалу, Бангладеш, Бутану, М'янми, Таїланду, Малайського півострова, Лаосу, Китаю, Камбоджі та В'єтнаму. Вони населяють луки, сухі листяні ліси, вологі листяні ліси, вічнозелені та напіввічнозелені ліси. На початку 1990-х їхня орієнтовна кількість становилаSukumar, R. (1993). The Asian Elephant: Ecology and Management Second edition. Cambridge University Press. : 26 390-30 770 в Індії, де популяція обмежена чотирма областями: Північний Захід — біля підніжжя Гімалаїв в Уттаракханд і Уттар-Прадеш, починаючи від заповідника Katarniaghat на березі річки Ямуна; Північний схід — від східного кордону Непалу по півночі Західної Бенгалії до Західного Ассаму уздовж передгір'їв Гімалаїв, до пагорбів Мішмі Центр Індостану — в Оріссі, Джаркханд, на півдні Західної Бенгалії та Чхаттісгарх; Південь — вісім популяції фрагментованих один від одного в північній Карнатаці, Західні Гати, в Bhadra–Malnad, в Brahmagiri — Nilgiris — Східні Гати, в Nilambur–Silent Valley–Coimbatore, в Anamalai — Parambikulam, в Anamalai–Parambikulam, Periyar–Srivilliputhur, і один в Agasthyamalai; 100—125 в Непалі, де ареал обмежений кількома охоронюваними територіями в Тераях вздовж кордону з Індією. У 2002 році показники варіювалися від 106 до 172 слонів, з більшістю з них в Національному парку Бардія; 150—250 в Бангладеш, де є ізольовані популяції на пагорбах Читтагонг; 250—500 в Бутані, де ареал обмежено кількома охоронюваними територіями на півдні уздовж кордону з Індією ; 4000-5000 в М'янмі, де їхня популяція сильно фрагментована, невеликі групи є в північних і західних гірських хребтах, в Пегу-Йома центральної М'янми, Танінтаї і Шан; 2500-3200 в Таїланді, в основному в горах уздовж кордону з М'янмою, малі фрагментовані популяції на півдні; 2100-3100 в Малайзії; 500—1000 в Лаосі, де вони широко розповсюджені, але нерівномірно розподілені в лісових районах, у гірській місцевості і низовинах; 200—250 в Китаї, де вони лишилися тільки в префектурах Сішуанбаньна, Пуер і Ліньцан на півдні провінції Юньнань; 250—600 в Камбоджі, де вони в основному населяють гори на південному заході та провінції Мондалкірі і Ратанакірі; 70-150 в південних районах В'єтнаму.

Примітки

Ресурси Інтернету

WWF: Indian elephant Animal Diversity Web: Elephas maximus Asiatic elephant Honolulu Zoo: Indian Elephant Paintings of Indian Elephants