Меридіунгуляти або Південноамериканські копитні (Meridiungulata) — група викопних ссавців, що належать до когорти Лавразіотерії (Laurasiatheria) та були ендеміками Південної Америки. Через географічну ізоляцію Південної Америки в період кайнозою, серед південноамериканських копитних відбулося істотне розшарування їх представників і заняття різних екологічних ніш. Існували види, що нагадували внаслідок конвергентної еволюції сучасних коней, верблюдів і носорогів, не будучи їхніми родичами. Загальними ознаками південноамериканських копитних залишалася будова зубів і наявність копит. Як правило, ці тварини були рослиноїдними й живилися, залежно від середовища проживання, різними видами рослин.
З'явилися перші меридіунгуляти у палеоцені та вимерли у плейстоцені. Найбільшим рядом групи були нотоунгуляти, що об'єднують понад 100 видів тварин, розмірами від зайця до бегемота. Далі, в міру зменшення видового складу, слідують ряди літоптерни, астрапотерії і піротерії, найнезвичайніші тварини з групи. Їх знайшли в міоценових відкладеннях Аргентини.
Череп токсодона (Toxodon platensis) з Лондонського Музею природної історії був знайдений в плейстоценових відкладеннях біля Монтевідео, Уругвай. Чарлз Дарвін, здійснюючи подорож углиб континенту, почув про дивну знахідку і врятував її для науки, викупивши у місцевих хлопчаків, що жбурляли в неї камінням.
Зовні ці тварини до деякої міри нагадують представників фауни інших континентів, що, безсумнівно, пов'язано з подібними умовами проживання: жителі рівнин зазвичай мають довгі легкі кінцівки зі скороченим числом пальців; зуби рослиноїдних тварин мають високі коронки, що пов'язано з необхідністю перетирати їжу. І хоча сьогодні, реконструюючи древніх копитних, дослідники виходять з адаптаційних особливостей, які спостерігаються у сучасних оленів, антилоп, коней, носорогів, всі південноамериканські нотоунгуляти анатомічно значно відрізнялися від цих тварин. У відкладеннях раннього еоцену у Вайомінгу, (США), та Монголії було знайдено кілька дрібних нотоунгулят, але вони не залишили після себе нащадків. Можливо, вони не витримали конкуренції з іншими ссавцями. А ось в Південній Америці нотоунгуляти процвітали й зуміли протриматися аж до плейстоцену. Найвідомішим представником цієї групи є токсодон (Toxodon platensis), розміром з гіпопотама. Залишки цієї тварини виявив Чарльз Дарвін під час знаменитої експедиції на корабля «Бігль».
Класифікація †Meridiungulata Amilnedwardsia (Notopterna?) Ряд †Notoungulata Підряд †Notioprogonia †Henricosborniidae †Notostylopidae Підряд †Toxodontia †Isotemnidae †Notohippidae †Leontiniidae †Toxodontidae †Homalodotheriidae Підряд Typotheria †Oldfieldthomasiidae †Interatheriidae †Archaeopithecidae †Mesotheriidae †Campanorcidae Підряд Hegetotheria (Typotheria?) †Archaeohyracidae †Hegetotheriidae Ряд †Litopterna (Panameriungulata) †Protolipternidae †Notonychopidae (Notopterna?) †Macraucheniidae †Adianthidae †Proterotheriidae Ряд †Astrapotheria †Eoastrapostylopidae †Trigonostylopidae (Trigonostylopoidae?) †Astrapotheriidae Ряд †Pyrotheria †Colombitheriidae †Pyrotheriidae Ряд †Xenungulata †Carodniidae
Посилання T. S. Kemp: The Origin & Evolution of Mammals. Oxford University Press, Oxford 2005. ISBN 0-19-850761-5