Архієре́й, архиєрей (від «старший», «головний» та «жрець»; грецька приставка «архі-» до слова ієрей слугує для позначення вищих посад у церковній ієрархії, наприклад: архіпапа, архієпископ, архідиякон, архімандрит тощо. Цебто  — це «верховний жрець», «первосвященник»): в українській мові існує як термін, що у правосл. церк. ієрархії означає заг. назву для вищих чинів (єпископа, архієпископа, митрополита, патріарха) з числа т. з. чорного, тобто чернецького, духівництва. Функції і повноваження А. визначаються внутр. церк. правилами. за Старим Завітом, архієрей — вищий жрець, первосвященник. Новий Завіт так іменує Ісуса Христа; це титул старшого над ієреями (пресвітерами), тобто священника сану єпископа. У цьому випадку виєднана функція священнодійства у вівтарі храму від влади єпископа; синонімічно використовується поруч з такими поняттями, як «архіпастир» та «ієрарх»; відповідно до теологічної науки (догматика) в християнстві вживається щодо священнослужителів третього вищого ступеня (єпископ, архієпископ, митрополит, патріарх, кардинал, Папа Римський тощо); повновладний глава духівництва церковно-адміністративного округу — єпархії. Він висвячує пресвітерів (ієреїв), дияконів, призначає священнослужителів на парафії, вирішує незгоди між мирянами та ієреями тощо, відповідно до канонічного права.

Див. також Священник Клір Духовенство Ієрарх

Джерела Л. Н. Митрохин (д-р філософських наук) др. (загальна редакція). «Христианство» (словарь), изд. «Республика», г. Москва, 1994 г., стр. 37 О. С. Мельничук (академік АН УРС, редактор). «Словник іншомовних слів». — Київ, 1985 р., c. 84 Василь Яременко, Оксана Сліпушко (укладачі). «Тлумачний словник української мови». — Київ: Аконіт, 2000 р. ISBN 966-7173-02-X, том 1 (А-Є), с. 58.

Література Е.Голубинский. История Русской церкви. — М., 1901. т. 1, ч. 1. А. П. Лебедев. Духовенство древней вселенской церкви от времен апостольских до 9 в. — М., 1905 Дж. Лінч. Середньовічна церква. — К., 1994.

Посилання Архієрей // Українська Релігієзнавча Енциклопедія Архієрей // Стаття на сайті Інституту історії України Національної академії наук України Примітки