Кримінальний кодекс Канади (, ; Розділ С–46 Переглянутих Статутів Канади 1985 р., повна його назва — Акт, що стосується кримінального права ()) — кодифікований федеральний акт кримінального законодавства Канади. Є основним, проте не єдиним джерелом . Кодекс є реалізацією положень п. 27 ст. 91 Конституційного Акта 1867 р., який відносив до виключного відання федерального парламенту Канади питання кримінального права, за винятком організації судів кримінальної юстиції, але включаючи судочинство в кримінальних справах.
Передумови кодифікації кримінального права Канади
Ще від XVII ст. територія сучасної Канади була поділена між двома колоніальними імперіями — Великою Британією та Францією, котрі впровадили тут власне законодавство, суд та адміністрацію. Після невдалих для Франції результатів Семирічної війни, французи за мирним договором 1763 року відмовилися від своїх володінь у Північній Америці (див. Нова Франція) на користь Англії. Британська імперія на землях, отриманих від Франції, швидко ввела свій колоніальний правопорядок; навіть у Квебеці, де традиційно сильним був вплив французького права, було введено англійське кримінальне законодавство (офіційно Актом 1774 рокуДив.: An Act for making more effective provision for the Government of the Province of Quebec in North America, 14 Geo. II, c. 83 (U.K.), s. XI [indexed as The Quebec Act, 1774, R.S.C. 1985, Appendix II, No. 2].William Renwick Riddell, Criminal Law in Upper Canada a Century Ago, 10 J. Am. Inst. Crim. L. & Criminology 516 (May 1919 to February 1920). — P. 517., фактично від 1763 рокуСулейманова С. Т. Основные институты Общей части уголовного права Канады: Учебн. пособие. – Пенза: Изд-во ПГУ, 2012. – 194 с. — С. 19.).
Однак, до 1867 року землі сучасної Канади становили собою сукупність ніяк не пов’язаних одна з іншою провінцій, колоній та територій Британської Північної Америки, що управлялись кожна на свій лад англійськими губернаторами. Кримінальне право кожної території з урахуванням місцевої специфіки його застосування доволі часто суттєво відрізнялося.
Після набуття 1 липня 1867 року чинності Актом про Британську Північну Америку (Конституційним Актом 1867 року) відбулася федералізація Канади та було створено британський Домініон Канада. Пункт 27 ст. 91 Конституційного Акта 1867 року, надавав федеральному парламенту Канади виключне право вирішувати питання кримінального права, за винятком організації судів кримінальної юстиції, але включаючи судочинство в кримінальних справах.
Федеральний парламент користувався цими своїми повноваженнями, скасовуючи кримінальні закони окремих територій та вводячи натомість загальнофедеральне законодавство. Так, після 1867 року було скасовано 110 кримінальних законів окремих колоній та введено в дію 19 нових загальноканадських законівМарисюк К. Б. Кодифікація кримінального законодавства Канади: історія і сучасність // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права (Університетські наукові записки.). – 2003. — № 1. — С. 134..
Основним недоліком англійського кримінального законодавства в Канаді, який спонукав канадські уряд та парламент до вироблення власного нормативного матеріалу, була суперечливість прийнятих у різний час законів і часто неможливість зрозуміти, який з кримінальних законів діє, а який скасований пізніше прийнятими статутамиМарисюк К. Б. Кодифікація кримінального законодавства Канади: історія і сучасність // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права (Університетські наукові записки.). – 2003. — № 1. — С. 135.. Ця вада англійського статутного права у той час відчувалася не тільки в Канаді, але і в самій Англії. Тому у 1830-х роках в Англії розглядалася можливість об’єднання всіх кримінальних законів в єдиний збірник. Зрештою, в результаті цих зусиль з’явився проєкт кримінального кодексу, підготовлений сером Джеймсом Фітцджеймсом Стіфеном (Sir James Fitzjames Stephen, 1829—1894). Стіфен був найзнаменитішим послідовником прибічника кодифікації англійського кримінального права Єремії БентамаCharles Noble Gregory. Bentham and the Codifiers // Reprinted from The Harvard Law Review, Vol. XIII, No. 5. – Cambrige: Harvard Law Review, 1900. – P. 15., він розпочав роботу над проєктом КК у серпні 1877 року, а вже в жовтні проєкт був готовий. Проте, ні цей проєкт, ні допрацьований Стіфеном білль, повторно поданий на розгляд законотворців у квітні 1879, не отримали підтримки в англійському парламенті. Однак спроба кодифікації та запропонований кодекс отримали широкий розголос по всій Британській імперії.
Канадський законодавець тим часом йшов власним шляхом систематизації кримінальних законів. У Канаді пропозиція щодо комплексного кодексу кримінального права отримала значну підтримку1. Sources of the Criminal Law in Canada 1.1 History and Sources // The Federal Prosecution Service Deskbook. Наприкінці 1880-х років тодішньому міністру юстиції Канади Джону Томпсону було запропоновано розробити відповідний законопроєкт.
Томпсон радився з цього приводу із суддею з Нью-Брансвіка Джорджем Бербіджем (), котрий і став згодом основним автором проєкту КК.
Проєкт Бербіджа значною мірою ґрунтувався на проєкті англійського правознавця Джеймса Ф. Стіфена, представленому до англійського парламенту в квітні 1879 р. (т зв. «Stephen's Code»). Він звів існуючий закон до впорядкованої письмової системи, хоча не мав на меті звести все кримінальне законодавство Канади в один всеосяжний документ.
За дорученням міністра юстиції Канади Джона Томпсона і зі згоди Стіфена, проєкт був перероблений Бербіджем з урахуванням особливостей місцевої правозастосовної практики. Бербідж опублікував окрему книгу, подібну до Стіфенівських «Дигест кримінального права» (1890див.: Burbidge, George Wheelock. A Digest of the Criminal Law of Canada (Crimes and Punishments). – Toronto: Carswell & Co., 1890. – lxii , 588 р. , а в 1891 вніс проєкт в Парламент (і повторно в 1892 р.Марисюк К. Б. Кодифікація кримінального законодавства Канади: історія і сучасність // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права (Університетські наукові записки). – 2003. — № 1. — С. 134—141. — С. 135.).
Санкціонування кодексу королевою та його подальші реформи Кодекс був санкціонований (дозволений до використання) британською королевою 9 липня 1892 р., набув чинності в перший день липня 1893 р. (п. 2 Вступних положень Кодексу в ред. 1892 р.).
Надалі кодекс було значно реформовано у 1955 і 1985 роках, шляхом прийняття нових його редакційДив. про це: Towards a Codification of Canadian Criminal Law. — Ottawa: Law Reform Commission of Canada, 1976. — 66 р.; Марисюк К. Б. Кодифікація кримінального законодавства Канади: історія і сучасність // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права (Університетські наукові записки.). – 2003. — № 1. — С. 134—141..
Внаслідок великої (глибокої) реформи КК Канади в 1955 році кількість статей (sections) у ньому було зменшено з 1100 до 753 (шляхом виключення застарілих норм)Codifying the Criminal Law. — Dublin: Expert Group on the Codification of the Criminal Law, 2004. — 133 р. — P. 83.. Головною метою перегляду Кодексу у 1955 році було не внести зміни в закон, а усунути ті особливості, які викликали найбільшу критикуA J MacLeod and J C Martin, The Revision of the Criminal Code, 1955 33-1 Canadian Bar Review 3, 1955 CanLIIDocs 61, — P. 3.. Оскільки Кодекс у редакції 1892 року містив низку недоліків, зокрема численні непослідовності та положення, котрі припускали доволі неоднозначне тлумачення; також був надто багатослівним і загалом вважався архаїчним. Загострювалася ця проблема ще й тим, що Кодекс все-таки не був єдиним джерелом кримінального праваRanasinhe, Prashan. Reconceptualizing Vagrancy and Reconstructing the Vagrant: A Socio-Legal Analysis of Criminal Law Reform in Canada, 1953-1972 // Osgoode Hall Law Journal. — 48.1 (2010). — P. 63..
Статтею 9 Кодексу (у редакції 1955 року) заборонено засуджувати або виправдовувати особу згідно зі статтею 730 Кодексу: (a) у правопорушенні за загальним правом (common law; (a) of an offence at common law); (b) у правопорушенні згідно з Актом Парламенту Англії, Великої Британії, чи Об’єднаного Королівства Великої Британії та Ірландії, чи (c) правопорушенні згідно з Актом або чинним розпорядженням (ordinance in force) у будь-якій провінції чи території Канади. Це положення, з одного боку, скасувало на території Канади усі злочини, передбачені як такі загальним правом (common law), і, таким чином, закріпило у тексті КК загальновизнане положення про те, що злочином є лише діяння, прямо передбачене як злочин у КК (Nullum crimen, nulla poena sine lege); з іншого боку, закріплювався суверенітет Канади у сфері кримінальної правотворчості і визначалося, що Акти (Закони) Парламенту(-ів) Англії, Великої Британії, чи Об’єднаного Королівства Великої Британії та Ірландії, якими встановлювалася злочинність діяння, більше не є чинними на території Канади.
Важливим етапом реформування КК Канади стало прийняття 14 травня 1969 року Акта про зміни кримінального права 1968 – 69 (The Criminal Law Amendment Act, 1968 – 69). Цей закон вносячи зміни до КК декриміналізував добровільні гомосексуальні акти між чоловіками, які досягли 21-річного віку, дозволив проведення абортів за певних умов, декриміналізував продаж контрацептивів, заборонив продаж зброї особам з психічними захворюваннями та особам, які мають судимість, заборонив водіння у стані алкогольного сп’яніння, а також впровадив інші важливі зміниДив.: .
Реформування та модернізація КК Канади постійно відбувається і в наш час з метою забезпечення національної безпеки, захисту прав людини та імплементації норм міжнародного праваСулейманова С. Т. Основные институты Общей части уголовного права Канады: Учебн. пособие. – Пенза: Изд-во ПГУ, 2012. – 194 с. — С. 27..
Структура В теперішній час КК Канади становить собою Розділ С–46 Переглянутих Статутів Канади 1985 р., повна його назва – Акт, що стосується кримінального права (An Act respecting the Criminal Law, R.S.C. 1985, c. C-46, as amended).
Основний масив норм КК Канади поділяється на 28 частин (Parts), нумерованих римськими цифрами (I — XXVIII). З огляду на двомовність Канади, офіційний текст КК Канади складається з паралельних англійської (Criminal Code) та французької (Code criminel) версій.
КК Канади вміщує як норми матеріального кримінального права, так і норми щодо кримінального процесу, оскільки ще Проєкт кримінального кодексу Стіфена 1878 р. систематизував матеріальне і процесуальне кримінальне право в рамках єдиного кодексу. Формальний поділ на загальну й особливу частину в Кодексі відсутній і може бути проведений лише умовно; до того ж непослідовним є у Кодексі виклад норм, що стосуються інститутів загальної частини кримінального права – вони розосереджені по всьому тексту Кодексу.
Частини Кодексу Основний масив норм КК Канади поділений на такі частини («Parts»): Частина I. Загальне ([Загальні положення]у квадратних дужках наведені слова, відсутні у офіційному тексті кодексу, але необхідні для правильного розуміння суті назв частин кодексу в їх українському перекладі.). Частина II. Посягання проти громадського порядку. Частина II.1. Тероризм. Частина III. Вогнепальна зброя та інша зброя. Частина IV. Посягання проти правозастосування та відправлення правосуддя. Частина V. Статеві посягання, суспільна мораль та порушення громадського порядку [хуліганство]. Частина VI. Порушення приватності. Частина VII. Притони, гра та парі [тоталізатор]. Частина VIII. Посягання проти особи та репутації. Частина IX. Посягання проти прав власності. Частина X. Шахрайські операції, пов'язані з контрактами та торгівлею. Частина XI. Умисні та заборонені дії щодо деяких видів власності. Частина XII. Посягання, пов'язані з грошовим обігом. Частина XII.1. Знаряддя та література [, призначені] для незаконного використання наркотичних засобів. Частина XII.2. Доходи від злочину. Частина XIII. Готування – Змови – Співучасники. Частина XIV. Юрисдикція.