Артроплевра (, від «член тіла» і «ребро»; «зчленована з ребер») — рід вимерлих членистоногих, були далекими родичами сучасних багатоніжок, жили в пізньому карбоні (кам'яновугільному періоді), 340–280 млн років тому. Мешкали на території нинішньої північно-східної частини Північної Америки та Шотландії. Вони — найбільші за розміром з відомих сухопутних безхребетних Землі за всю її історію. Ворогів у них було небагато.
Тіло тварини було плоске і складалося з ряду сегментів, що заходили один за інший. У артроплеври було 30 пар ніг. Дихала ця тварина через маленькі отвори-дихальця, розташовані вздовж тіла. Артроплеври могли досягати в довжину від 0,3 до 2,6 м.
Види Arthropleura armata Meyer, 1853 (=Arthropleura moyseyi Calman, 1914) Arthropleura britannica Andrée, 1910 Arthropleura cristata Richardson, 1959 Arthropleura maillieuxi Pruvost, 1930 Arthropleura mammata (Salter, 1863)
Опис і поведінка Чим харчувалася артроплевра — спірне питання серед вчених, оскільки ні на одній зі скам'янілостей не зберігся рот. На цьому ґрунтується припущення, що особливо великих і добре склеротизованих щелеп у неї не було. Судячи з усього, вона харчувалася рослинною їжею. Були виявлені її скам'янілі рештки зі спорами папоротей і фрагментами плауновидних у кишківнику, Proceedings of the Royal Society of Edinburgh, 86B, 133–140, 1985. Можливо, що маленькі артроплеври були вегетаріанцями, а великі – всеїдними, і використовували свої щелепи як для харчування рослинністю, так і для полювання на маленьких тварин і комах. Вважається, що середнього розміру артроплевра могла з'їсти до тонни рослинності за рік.
Скам'янілі сліди артроплевр були знайдені в багатьох місцях. У слідів є окрема назва Diplichnites cuithensis .
Артроплеври походять від ракоподібних предків у кам'яновугільному періоді, і стали більшими ніж сучасні членистоногі, частково через високий відсоток кисню в атмосфері Землі в той час, і через відсутність великих наземних хребетних хижаків.
Артроплеври вимерли на початку пермського періоду, коли сирий клімат став сухішим, руйнуючи тропічні ліси карбону. Через це рівень кисню в атмосфері почав зменшуватися. Жодне з гігантських членистоногих не змогло пережити новий сухий, з меншим вмістом кисню клімат.
Література Хейнз Тим, Чамберз Пол. Динозавры: иллюстрированная энциклопедия. — М.: Росмэн, 2008. — С. 10-15, с. 52-57, с. 37. — ISBN 978-5-353-02642-6
Ресурси Інтернету
A profile of the Arthropleura
Примітки