Судієнко Йосип Степанович (1750, Новгород-Сіверський — 8 грудня 1811) — політичний діяч 18 століття, меценат.
Життєпис Належав до шляхетського роду Судієнків. Молодший син Івана Андрійовича Судієнки, новгород-сіверського городового отамана (1727—1739р.), новгород-сіверського сотника (1739—1744 і 1745—1763). Його матір'ю була Параска, донька бунчукового товариша Степана Спиридоновича Ширая. Народився у Новгород-Сіверському 1750 рокуРаніше вказувався 1743 рік, однак полтавська дослідниця Т. В. Онішко встановила, що насправді роком його народження є 1750 рік.. Йосип Судієнко здобув домашню освіту, згодом був записаний до лейб-гвардії Семенівського полку. Під час першої російсько-турецької війни 1768 - 1774 роках О. С. Судієнко служив ад'ютантом у генерал-майора Отто ВейсманаПетелин В.В. Фельдмаршал Румянцев: Документальное повествование. - Воениздат. 1989. - С. 274-276.
Після закінчення війни О. С. Судієнко залишився на службі в лейб-гвардії Семенівському полку і в 1779 році прийняв у свою роту молодшого брата Олександра Андрійовича Безбородька - Іллю. 1784 року став першим очільником Поштового управління Російської імперії. Керував усіма справами маєтків свого свояка та приятеля Олександра Безбородька. На знак подяки за це в 1787 році останній подарував Судієнку 6 сіл у Новгород-Сіверському, Глухівському, Кролевецькому і Стародубському повітах Чернігівської губернії: Андріївку, Голубівку, Очкине, Собичеве, Черніжов і Есмань.
На початку 1780-х років звільнився із гвардії і поступив на службу в державну казну Сенату статським радником 4-ї експедиції, а в 1784 році перейшов на роботу в головне поштових справ управління на посаду члена ради правлінняРатынский Н.А. Двор и правительство в России сто лет назад. //Русский архив. - М., 1886. - Книга 1. - С. 162.
8 вересня 1790 року Йосип Степанович став дійсним статським радникомГригорович Н. Канцлер князь А.А. Безбородко в связи с событиями его времени. // Сборник императорского русского исторического общества. - Спб., 1879. - Т. 26. - С. 479 і незабаром затвердили на посаді першого члена головного поштових справ управління. Невдовзі він звільнився з поштового відомства і поступив на військову службу у званні генерал-майора (військовий відповідник дійсного статського радника) у Катеринославську армію. Після 1792 року повернувся до поштового відомства.
7 квітня 1796 р., у день коронації імператора Павла І, отримав чин таємного радника, орден Святої Анни II ступеня та село у Конотопському повіті із 597 кріпакамиЧтения в обществе истории и древностей российских. - М., 1867. -Кн. 1. - С. 137. Втім вже через декілька місяців після цього подав прохання про відставку. Павло І його задовольнив і влітку 1797 року звільнив Судієнка зі служби з повним жалуванням, з правом носіння мундира, орденом Св. Анни 1 ступеню.
Родина Мав позашлюбного сина від кріпачки, Михайла Судієнка, якого всиновив 1804 року, зберігши за ним усі дворянські права.
Статки і маєтки Мав майже 7 млн рублів готівкою, володів близько 12000 десятинами землі в Саратовському краї, маєтками в селах Андрейковичі, Андріївка, Голубівка, Добротове, Кам'янська Слобода, Очкине, П'ятовськ, Работин, Решетки, Рикове, Собичеве, Черніжов, Есмань та в інших хуторах і селах Новгород-Сіверського, Стародубського, Конотопського, Кролевецького та Глухівського повітів Чернігівської губернії, а також в селі Зноб-Трубчевська Орловської губернії, де проживало близько 2700 кріпаків і нараховувалося більше 15 тисяч десятин землі. Нагороди орден Анни І ступеня орден св. Станіслава ІІ ступеня з зіркою
Меценатство Був визначним благодійником. Утримував ряд шкіл на Чернігівщині та Полтавщині, пожертвувавши 1804 року разом 44895 рублів 10 копійок. У 1806 році передав значну суму коштів на будівництво іконостасу у Воскресенському храмі Новгорода-Сіверського, який у 1791 році був пошкоджено пожежею. Офірував у 1810—1811 роках 100 тисяч рублів на будівництво храму та пам'ятника на полі Полтавської битви. За пожертви 1 серпня 1811 року Олександр І надіслав йому рескрипт з особистою подякою.
Примітки
Посилання Судиенко, Иосиф Степанович