Казімеж Сікорський (; 28 червня 1895, Цюрих — 23 липня 1986, Варшава) — польський композитор, музикознавець, педагог.
Навчався у Варшаві, Львові та Парижі. В 1927–1939 рр.. викладав в Варшавської консерваторії (серед учнів, в зокрема, Анджей Пануфнік). В 1945–1951 р. ректор Вищої школи музики в Лодзі. В 1951–1966 рр.. професор теорії музики та композиції Варшавської консерваторії. В 1954–1959 рр.. також голова польського Союзу Композиторів.
Творча спадщина Сікорського включає чотири симфонії, ряд інструментальних концертів, з яких найвідоміший кларнетний (1947), три струнних квартети та секстет, хорову музику.
Син — композитор Томаш Сікорський (1939—1988).
Теоретичні праці Інструментознавство (1932) Гармонія (1949) Контрапункт (1957)
Основні твори Симфонія № 1 (1919) Симфонія № 2 (1921) Популярна увертюра (1945) Симфонічне алегро (1946) Концерт для кларнета з оркестром (1947) Концерт для валторни з оркестром (1948) Stabat Mater для баса, хор та органу (1950) Кантата «Квітковий горщик» (1951) Симфонія № 3 (1953) Концерт для флейти з оркестром (1957) Концерт для тромбона, струнного оркестру та ударних (1960) Поліфонічний концерт для фагота з оркестром (1965) концерт для гобоя з оркестром (1967) Симфонія № 4 (1971) концерт для тромбона з оркестром (1973) Музика в півтіні для фортепіано з оркестром (1978)
Примітки
Бібліографія Henryka Kowalczyk, Krystyna Jaraczewska-Mockałło: Kazimierz Sikorski. Życie i twórczość. W 100-lecie urodzin Profesora, Akademia Muzyczna w Warszawie, Warszawa 1995