Злодійський закон (злодійські поняття, блатні поняття, злодійський кодекс) () — неписані правила і норми поведінки у злочинній спільноті у часи Радянського Союзу і на пострадянському просторі. Виробився в зв'язку з відокремленістю соціальної групи злочинців в умовах протидії державі. Злодійський закон прописаний у декількох країнах і він єдиний, це - Азербайджан, Вірменія, Білорусь, Грузія, Казахстан, Киргизстан, Латвія, Молдова, Росія, Таджикистан, Туркменістан, Узбекистан, Україна, Естонія. Відомо, що у Росії та України злодійський закон єдиний, 02.04.2022 злодії Республік поставили під знак "?" про Злодійський закон у Росії, щоб Російські поняття не були спільні та єдині.
Положення злодійського закону Злодійський закон має декілька основних положень і таких, що з нього слідують, обов'язкових до виконання «правильними» людьми, які входять до даної субкультури. Всього існує сім основних положень — М.: Права человека. — 2012. — 152 с.:
Дотримання і підтримка «злодійської ідеї»; Бути чесними по відношенню один до одного; Залучення в своє середовище нових членів, переважно молоді; Неприпустимість співпраці з правоохоронними органами; Заборона на заняття політичною діяльністю; Встановлювати владу злодіїв у законі в ВТТ і СІЗО; Обов'язкове вміння грати в карти; З вищеперелічених законів слідують додаткові закони (поняття):
З усіх цих положень випливає тюремний закон, тобто застосування положень злодійського закону під час перебування в місцях позбавлення волі:
Покарання За невиконання, порушення злодійського закону та злодійської честі передбачені покарання аж до вбивства. Порушення злодійського закону караються вкрай жорстоко та невідворотно, що становить основу доброї організованості та згуртованості колективу. Рішення про покарання, винесене на з'їзді злодіїв у законі, не може бути скасоване, і будуть докладені всі зусилля для виконання вироку. Більше того, кожен «правильний» засуджений (тобто той, що дотримується закону), котрий знає про винесене покарання й зустрів того, хто намагається його уникнути, зобов'язаний його виконати. Для злодіїв у законі передбачені три види санкцій, що можуть бути винесені лише на підставі рішення чорної злодійської з'їзду в результаті так званої «правилки», на якій з'їзд злодіїв у законі визначає, чи були порушені злодійські закони та яке покарання передбачено у разі порушення:
За дрібні провини й відступлення від закону може бути виголошена публічна ляпа; ляпу може дати лише рівний за статусом, тобто також злодій у законі; За серйозні провини (переважно пов'язані з розтратою коштів «спільної каси», допущенням свавілля на підконтрольній території та інше) злодій може бути «розвороване», «розкоронований», тобто позбавлений статусу злодія у законі й переведений у нижчий ранг «мужиків»; зазвичай це проводиться шляхом публічного побиття палицями; За особливо грубі провини злодій у законі може бути вбитий або зґвалтований тулубом від лопати.
Якщо засуджений не належить до вищої касти, то варіанти покарання набагато різноманітніші (у порядку посилення):
просте побиття; можуть «дати по вухах», тобто людину позбавлено займаного статусу й переведено з категорії авторитетів у категорію «мужиків»; засудженого можуть вигнати з групи, і він припиняє користуватися її підтримкою; переломи кінцівок для засуджених, які не можуть повернути борг (включаючи азартні борги) або без дозволу збили когось; «парафін» — символічний акт мужеложства, при якому по губах провинившегося проводять статевим членом; насильницький статевий акт, що також переводить засудженого в найзневажену групу так звані «петухи», «образлені» або «опущені»; смерть — застосовується рідко, за найбільш грубі порушення злодійського закону й має бути санкціонована місцевим чорним «смотрящим» або злодієм у законі, або рішенням місцевих авторитетів. Засуджений може відмовитися від смерті й вибрати легший шлях — бути зґвалтованим. Зазвичай вибирають смерть, щоб не ганьбити свою честь і не опуститися до касти «петухів».
Відступ від злодійського закону За відступ, невиконання або порушення злодійського закону накладаються покарання. Відхилення від злодійського закону караються дуже жорстоко і невідворотно, що лежить в основі гарної організованості і згуртованості злочинного об'єднання. Винесене на сході злодіїв в законі рішення про покарання не може бути скасовано, і буде зроблено все можливе для виконання вироку, більш того, кожен «правильний» арештант (тобто той, що дотримується злодійського закону), який знає про прийняте покарання і зустрів того, хто ухиляється від нього, зобов'язаний реалізувати його. Для злодіїв в законі передбачені три види санкцій, які можуть бути винесені тільки на основі рішення злодійської сходки в результаті так званої «правилки», на якій схід злодіїв в законі визначає, чи були порушені злодійські закони і яке покарання належить, якщо порушення було: За дрібні провини і відступи від закону може бути присуджено публічного ляпаса, дати ляпас може тільки рівний, тобто теж злодій в законі; За сильні провини (в основному пов'язані з нецільовим витрачанням коштів «», допущення свавілля на ввіреній території і т. д.) злодій може бути «розкрадений», «розкоронований», тобто позбавлений статусу злодія в законі і переведений в нижчий ранг «мужиків»; За особливі провини злодій в законі може бути вбитий.
Якщо ув'язнений не належить до вищої касти, то варіанти покарання набагато різноманітніші (в порядку посилення покарання): просто побиття; можуть «дати по вухах», тобто людина позбавляється займаного статусу і переходить з категорії блатних в категорію мужиків; ув'язнений може бути підданий остракізму — вигнаний з групи і перестає користуватися її підтримкою; ламання кінцівок для ув'язнених, які не можуть віддати борг (включаючи картковий) або не по закону побили когось; «парафін» — символічний акт мужеложства у вигляді проведення по губах провинного статевим членом; насильницький статевий акт, який також переводить ув'язненого в групу, яку найбільше зневажають, т.н. «півнів», «скривджених» і «опущених»; смерть — застосовується досить рідко, за найбрутальніші порушення злодійського закону, і повинна бути санкціонована місцевим «смотрящим» злодієм в законі або рішенням місцевих авторитетів. Також злочинець мусить відповідати за наколки, які має на своєму тілі. Якщо наколка не відповідає його життям або злочинець наколов її не по призначенню, за таке можуть побити та опустити в нищу касту, не обов'язково у касту опущених. Якщо людина не є злочинцем та не пов'язана із кримінальним світом, проте має подібні наколки, за таке може бути кровава розплата.
Походження злодійського закону
Через посилення боротьби зі злочинним елементом і злочинним співтовариством у СРСР у 1930-х роках, що посилилась у зв'язку з колективізацією і голодом початку 30-х, злочинні співтовариства почали згуртовуватися в більш організовані групи. Основною об'єднавчою силою злочинного світу стала тенденція неполітичної протидії і непокори владі, а його елітою стали «злодії у законі», які називали себе хранителями кримінальних традицій дореволюційної РосіїРоулинсон П. Российская организованная преступность: краткая история // Российская организованная преступность: новая угроза? М., 2000. С. 75..
У зв'язку з цим злодії в законі створили особливий кодекс поведінки, свої звичаї і традиції, в число яких увійшли повне неприйняття суспільних норм і правил, у тому числі пов'язаних з сім'єю (злодій у законі ні за яких обставин не повинен був мати постійних зв'язків із жінками) і не менш повну заборону на будь-яку співпрацю з державними органами: як у формі участі у організованих ними громадських заходах, так і сприяння судово-слідчим органам у розслідуванні злочинівРоулинсон П. Российская организованная преступность: краткая история // Российская организованная преступность: новая угроза? М., 2000. С. 76..
У 1940-х роках ці традиції нарешті призвели до майже цілковитого знищення цієї злочинної спільноти у історичній формі: під час німецько-радянської війни багато з «злодіїв в законі» відповіли згодою на пропозицію влади вступити в ряди Червоної армії задля захисту своєї батьківщини від ворога (так звані «суки»). Після перемоги на Німеччиною вони повернулися у табори де між ними і «законниками», які не відступили від традицій злочинного середовища розпочалася так звана «суча війна», унаслідок якої обидві сторони зазнали значних втратРоулинсон П. Российская организованная преступность: краткая история // Российская организованная преступность: новая угроза? М., 2000. С. 82..
Примітки
Література
Посилання Великие битвы уголовного мира, сайт А.Сидорова Эдуард Михайлов. Воры в законе. Происхождение