Гельгейм () — в германо-скандинавській міфології один з дев'яти світів, світ мертвих, у якому керує Гель.
Це холодне, темне та туманне місце, куди потрапляють всі загиблі, крім героїв, яких прийняли в ейнгерії. Гельгейм розташовано в Ніфльгеймі, на найнижчому рівні Всесвіту. Його оточено непрохідною річкою Гйолль. Жодна істота, навіть боги, не може повернутися з Гельгейму. Вхід до Гельгейму охороняється Гармом, страхітливим собакою, та велетункою Модгуд.
Гермод — єдиний, хто був у Гельгеймі та повернувся назад.
У день Рагнарок з Гельгейма кораблем Нагльфар військо Гель випливе на битву з асами.
Інші назви: Гель (за іменем хазяйки) Гельгард (Земля Гель)
Етимологія Давньоскандинавський власний іменник жіночого роду Hel відповідає імені сутності, що править в цьому світі — Гель. Це слово має когнати в усіх відгалуженнях германських мов, включаючи давньоанглійське hell (а отже, сучасне англійське hell), старофризьке helle, старосаксонське hellia, давньоверхньонімецьке hella і готське halja. Зрештою, всі форми походять від реконструйованого прагерманського іменника жіночого роду * haljō («приховане місце, підземний світ»). Своєю чергою, прагерманська форма походить від форми праіндоєвропейського кореня * kel-, * kol-: «покривати, приховувати, зберігати».For discussion and analysis, see Orel (2003:156) and Watkins (2000:38).
Цей термін етимологічно пов'язаний із сучасним англійським hall, а отже, і Вальгаллою, потойбічним «залом вбитих» у скандинавській міфології. Hall та його численні німецькі споріднені походження походять від прагерманського *hallō '«закрите місце, зал», від праіндоєвропейського *kol-.This is highlighted in Watkins (2000:38).
Пов'язані ранньонімецькі терміни та поняття включають прагерманські *halja-rūnō (n), складний іменник жіночого роду та *halja-wītjan, нейтральний складений іменник. Ця форма реконструйована з латинізованого готичного іменника у множині *haliurunnae (засвідченого Йорданом; за словами філолога Володимира Орла, що означає "відьми''), давньоанглійської helle-rúne ("чарівниця, некромант'', за Орлом) та давньоверхньонімецької helli-rūna «магія». Сполука складається з двох елементів: *haljō та *rūnō, прагерманського попередника сучасного англійського rune.See discussion at Orel (2003:155-156 & 310). Однак другим елементом у готичному haliurunnae може бути агент-іменник від дієслова rinnan («бігти, йти»), що означатиме його буквальне значення «той, хто подорожує до потойбіччя».Scardigli, Piergiuseppe, Die Goten: Sprache und Kultur (1973) pp. 70-71.Lehmann, Winfred, A Gothic Etymological Dictionary (1986)
Прагерманське *halja-wītjan реконструйоване з давньоскандинавського hel-víti 'пекло', давньоанглійського helle-wíte 'пекло-мука, пекло', старосаксонського helli-wīti 'пекло' та середньоверхньонімецького іменника жіночого роду helle-wīze. Ця сполука є сполукою *haljō (обговорювалося вище) та *wītjan (реконструйовано за такими формами, як давньоанглійська witt «правильний розум, дотепність», старосаксонська gewit «розуміння» та готична un-witi «дурість, розуміння»).Orel (2003:156 & 464).
Свідчення
Старша Едда Згідно з Пророкуванням вельви, вельва стверджує, що Гель відіграватиме важливу роль у Рагнарку. Вельва стверджує, що «чорний як сажа півень з палат Гель», який кричить є одним з трьох півнів, які будуть сигналізувати про одне з початкових подій Рагнарка. Два інших — Ф'ялар в Йотунгеймі та Гуллункамбі у Вальгаллі.The name of this rooster is nowhere stated. In Völuspá, it is only referred to as a «sooty-red cock in the halls of Hel» that «crows down below the earth» (Larrington translation).
У Мові Грімніра строфа 31, Гель вказаний як існуючий під одним із трьох коренів світового дерева Іггдрасілль. Інший веде до морозних велетнів, а третій — до людства. У Guðrúnarkviða I, Герборг розповідає про своє горе, коли вона готувала похорон для різних членів своєї сім'ї, своїх дітей та чоловіків, описуючи це як «організацію їхньої подорожі до Хеля».Larrington (1996).
У Baldrs draumar Одін їде на край Гель, щоб дізнатися про кошмари, які бачив Бальдр. Він використовує заклинання, щоб оживити труп вельви. Одін представляється під вигаданим ім'ям та чужим виглядом і просить у вельви інформацію, що стосується снів Бальдра. Вельва неохоче продовжує давати пророцтва щодо подій Рагнарка.
Поема дає деяку інформацію щодо географічного положення Геля паралельно з описом в Молодшій Едді, що може бути пов'язано з тим фактом, що воно не було включено в Codex Regius, а є більш пізнім доповненням. Ніфльгель згадується як той, що знаходиться безпосередньо недалеко від Гелю. З'являється закривавлений Гармр, зустрічаючи Одіна на його шляху в Гель. Одін продовжує йти по дорозі і наближається до Гель, який описується як «високий зал Гель».Larrington (1996). Там він переходить до могили вельви біля східних дверей, де закінчується опис Гель.
Молодша Едда У Молодшій Едді дається докладніша інформація про місцезнаходження, включаючи докладний звіт про подорож в цей регіон після смерті бога Бальдра.Byock (2006:12).
Див. також Пекло
Примітки
Джерела Byock, Jesse (Trans.) (2006). The Prose Edda. Penguin Classics. ISBN 0-14-044755-5. Davidson, Hilda Ellis. Fisher, Peter (Trans.) (1998). Saxo Grammaticus: The History of the Danes, Books I—IX: I. English Text; II. Commentary. D.S. Brewer. ISBN 0-85991-502-6. Davidson, Hilda (1968). The Road to Hel: A Study of the Conception of the Dead in Old Norse Literature. ISBN 0-8371-0070-4. Larrington, Carolyne (Trans.) (1999). The Poetic Edda. Oxford World's Classics. ISBN 0-19-283946-2