Аделаїда Лабіль-Жияр (; 11 квітня 1749 — 24 квітня 1803) — французька художниця і педагог.

Життєпис Народилась в Парижі в родині, де було восьмеро дітей. Аделаїда була наймолодшою. Батько був володарем крамнички галантереї. Аделаїда навчалась в монастирській школі, а потім допомагала батькові в крамничці.

Сусідом родини Лабіль був художник Франсуа-Андре Венсан (1746—1816), котрий був на три роки старший за Аделаїду. Дівчина бачила його роботу і сама забажала стати художницею. Батьки дозволили доньці брати уроки малювання у сусіда-художника, позаяк малюванням бавились і доньки із шляхетних родин.

Шлюб і розлучення В серпні 1769 року з Аделаїдою пошлюбився фінансовий чиновник Ніколя Жияр. Уроки малювання з Венсаном увірвалися і через шлюб Аделаїди, і через від'їзд художника у Італію, де той перебував п'ять років. До прізвища Лабіль додалось прізвище Жияр, під яким художниця і увійшла в історію.

Чоловік не заважав дружині опановувати художні техніки. До 1774 року Аделаїда брала уроки пастельного живопису у художника Моріса Кантена де Латура. Пастельна техніка мала широкий попит у Франції в добу рококо. Техніка не вважалась важкою, бо не потребувала декількох етапів сушки, дозволяла скільки завгодно разів переробляти малюнок і виправляти невдалі місця.

І Франсуа-Андре Венсан, і Кантен Латур працювали портретистами. Портретисткою стала й Аделаїда.

Шлюб з Жияром був бездітним. В липні 1779 року Аделаїда подала на розлучення, але процес затягнули на роки. Аделаїда і Жияр роз'їхалися. Після повернення Венсана з Італії, Аделаїда брала у нього уроки олійного живопису.

Членство у художній академії і скандал Майстриня почала працювати художницею і виборола популярність. Мода на портрети не вщухала. Серед замовників жінки-художниці — чиновництво і юристи, нудьгуючі іноземні і французькі пані, декілька художників чоловіків. Портретний живопис художниці подобається і вона отримує замови від аристократів і королівської родини, що вважалось добре зробленою художньою кар'єрою.

В травні 1783 року Аделаїду Лабіль-Жияр прийняли в Королівську академію живопису. За тодішнім законом академія мала право прийняти тільки чотирьох жінок-художниць. Прийняття Аделаїди в академію не всіма сприймалось схвально. Була створена і розповсюджена брошура, де ганьбили художницю. Її звинуватили в тому, що конкурсні твори, які вона подала на розгляд у академію, нібито створені Венсаном. Аби зганьбити майстриню остаточно, її також звинуватили у сексуальній нестриманості. Скандал вдалося припинити, бо в справу втрутилась маценатка художниці, графиня д'Ангвільє, котра була дружиною директора академії.

Заснування художньої школи для жінок Лабіль-Жияр зробила власні висновки з несхвального ставлення чоловіків-колег по академії. Того ж 1783 року Аделаїда Лабіль-Жияр заснувала в Парижі художню школу для жінок. Того ж 1783 року до неї прийшли навчатися перші дев'ять учениць. З деякими з них художниця роками підтримувала дружні стосунки.

Перебування в революційні роки

З початком французької революції з країни почалась еміграція. Аделаїда Лабіль-Жияр, що не мала шляхетного походження, залишилась в Парижі. Але її наближеність до аристократії і королівської родини могла бути загрозою для життя. Аби зменшити компромат і підстави для звинувачень, художниця сама знищила декілька портретів з зображеннями представників королівської родини Франції її роботи.

У роки революції продовжила працювати портретисткою. Але відтепер створювала портрети лідерів революційного уряду. Перший портрет Робесп'єра Лабіль-Жияр створила ще 1786 року, коли той був молодим і мало відомим адвокатом.

1791 року вона передала в подарунок грошову суму на користь Національного зібрання Франції того ж 1791 р. організувала виставку з тринадцяти (13) портретів членів Національного зібрання. У власній промові перед академіками виголосила вимогу про надання жінкам-художницям однакових прав з художниками-чоловіками. На хвилі революційних реформ її пропозиції були прийняті академіками. Але спротив не припинився, і в роки поразки французької революції прийняті пропозиції скасували.

Останні роки 1792 року Аделаїда разом із коханим Венсаном та двома ученицями покинула небезпечний Париж. До 1796 року разом з Венсаном вона мешкала в орендованому будинку у Понтеле.

Повернення у Париж відбулося 1796 року. Лабіль Жияр стане першою французькою жінкою-художницею, котра отримала право мати художню майстерню в колишньому палаці Лувр (як її колеги чоловіки), де Лабіль-Жияр працювала зі своїми ученицями і помічницями. В останні роки життя брала участь в Паризьких Салонах.

В червні 1799 року, по закінченні судових розглядів, пов'язаних із юридичним розлученням з першим чоловіком Н. Жияром, вона отримала юридичне право на новий шлюб.

Вони з Франсуа-Андре побралися. Аделаїда стала відтоді мадам Венсан. Аделаїда померла 1803 року. Франсуа-Андре пережив дружину на тринадцять років і помер 1816 року.

Вибрані твори

«Автопортрет», акварель «Автопортрет з двома ученицями» «Феліция де Ланьо», 1765 «Жан Рішар Батлер» «Хелена Массальська», пастель, після 1779, Національний музей (Варшава) «Марі Аврора Саксонська» «Огюстен Пажу», скульптор, 1782, Лувр «Мадам Клодіон» (Флора Пажу), 1783 «Франсуа Андре Венсан», художник «Портрет Робеспьєра», 1786, Версаль Марі Аделаїда Французька, принцеса, 1787 «Графиня де Сельве», 1787 «Мадам Алексіс», 1787 «Марі Луїза де Бурбон», 1788 «Маркіза де Лафпйєт», 1790, США «Мадам де Жанліс», 1790, Музей мистецтв округу Лос-Анджелес, США «Йоахим Лебретон», 1795. Канзас сіті, США «Марі Габріель Капет», 1798 «Жіночий портрет», Музей образотворчих мистецтв імені Пушкіна, Москва

Галерея вибраних творів

Джерела Laura Auricchio: Adelaide Labille-Guiard: Artist in the Age of Revolution; J. Paul Getty Museum, 2009, ISBN 0-89236-954-X Frances Borzello: Seeing ourselves, women's self-portraits, Thames & Hudson, 1998 Whitney Chadwick: Women, art and society, Thamas & Hudson, 2007 Christie's catalogue, 7. Dezember 1995 Nancy G. Heller: Women artists, an illustrated history, Abbeville Press Publishers, 2003 Edith Krull: Women in art, Studio Vista, 1984

Див. також Рококо Класицизм Жак-Луї Давід Сентименталізм Алегорія Жінки-художниці

Примітки

Посилання