Конрад Гел Воддінгтон ( , Івшем, Вустершир, Велика Британія — , Единбург, Велика Британія) — британський біолог, генетик, ембріолог, еволюційний біолог. Професор Единбурзького університету. Засновник епігенетики як окремої науки про взаємодію генів і навколишнього середовища під час онтогенезу. Автор термінів «генетична асиміляція», «каналізація розвитку», «креод» та «епігенетичний ландшафт».

Біографія Конрад Гел Воддінгтон народився 8 листопада 1905 року в місті Івшем (графство Вустершир, Англія) у сім'ї власників чайних плантацій в Індії. Перші три-чотири роки життя він провів в Індії, після чого батьки відправили його до Англії, де він ріс у будинку родичів (зокрема, бабусі-квакерки). Батьки залишилися в Індії до 1928 року. У дитинстві на нього великий вплив мав місцевий аптекар і дальній родич доктор Доег, який ознайомив хлопця з хімією, геологією та іншими науками.

Закінчив , де навчався зокрема у відомого тоді хіміка . Вивчав природничі науки в Кембриджському університеті, спеціалізувався в геології. Під час навчання зацікавився працями філософа Альфреда Вайтхеда. 1927 року закінчив університет з дипломом першого ступеня. Тоді ж почав готувати докторську дисертацію з палеонтології щодо досліджень амонитів, паралельно працюючи над дисертацією з філософії. Жодної з дисертацій Воддінгтон так і не закінчив. Ступінь доктора філософії з ембріології він отримав лише в 1938 році за опубліковані наукові праці .

З 1929 року Воддінгтона прийняли на роботу в при Кембриджському університеті.

З 1933 по 1945 роки викладав ембріологію в Кембриджському університеті. У 1945 році перейшов до Единбурзького університету, де викладав генетику тварин.

У 1947—49 роках у лабораторії Воддінгтона працював український ембріолог Борис Балінський. У 1945—1952 роках в його лабораторії також працювала Мері Лайон, яка пізніше відкрила явище інактивації X-хромосоми

Член Лондонського королівського товариства з 1947 року. У 1961—67 роках був президентом Міжнародного союзу біологічних наук. Почесний член Американської академії наук і мистецтв (1960), Фінської Академії наук (1967).

Особисте життя Уперше одружився 1928 року. Вдруге одружився 1936 з архітекторкою і скульпторкою , вони мали двох дочок.

До кола Воддінгтона з кінця 1930-х входили художник і скульптор Генрі Спенсер Мур, скульпторка Барбара Гепворт, американський скульптор Александр Колдер.

Науковий внесок

Воддінгтон був одним з лідерів біології 1930—1950-х років та відомий дослідженнями у галузях палеонтології, популяційної генетики, генетики розвитку, біохімічної ембріології, теоретичної біології.

Перші роботи Воддінгтона з ембріології були присвячені повторенню дослідів Шпеманна і Мангольд щодо організаторів розвитку. Він провів 6 місяців у лабораторії Шмемана. Німецькі дослідники зробили відкриття на амфібіях, тоді як Воддінгтон перевірив їхню відтворюваність у птахів та ссавців. Воддінгтону вдалося показати, що у зародку качки, пересаджений до іншого ембріона, викликає утворення додаткової , і таким чином є організатором гаструляції. У 1933-1936 роках разом з Джозефом і Дороті Нідемами Воддінгтон визначив, що організатор впливає на сусідні тканини шляхом виділення сигнальних молекул.

Наприкінці 1960-х Воддінгтон звернувся до проблем теоретичної біології. Він організував 2 сімпозіуми на цю тему, за результатами яких було опубліковано 4 збірника працьHall, B.K., Laubichler, M.D. Conrad H. Waddington: Towards a Theoretical Biology. Biol Theory 3, 233–237 (2008). https://doi.org/10.1162/biot.2008.3.3.233.

Наукові праці За 50 років наукових досліджень Воддінгтон опублікував понад 20 книг та 200 наукових статейBard, J.B.L. Waddington’s Legacy to Developmental and Theoretical Biology. Biol Theory 3, 188–197 (2008). https://doi.org/10.1162/biot.2008.3.3.188.

Статті Waddington C.H. Canalization of development and the inheritance of acquired characters // Nature. 1942. V. 150. P. 563—564. Waddington CM. Selection of the genetic basis for an acquired character // Nature. 1952. V. 169. P. 278. Waddington C.H. Genetic assimilation of an acquired character//Evolution. 1953. V. 7. P. 118—126. Waddington CM. Genetic assimilation of the bithorax phe-notype//Evolution. 1956. V. 10. P. 1-13. Waddington CM. The genetic basis of the assimilated bithorax stock // J. Genet. 1957. V. 55. P. 241—255. Waddington CM. Inheritance of acquired characters // Proc. Linnean Soc. London. 1958. V. 169. P. 54-^61. Waddington CM. Canalization of development and genetic assimilation of acquired characters // Nature. 1959. V. 183. P. 1654—1655. Waddington CM. Genetic assimilation // Adv. Genet. 1961. V. 10. P. 257—293. Waddington CM. The Evolution of an Evolutionist. Edinburgh: Edinburgh Univ. Press, 1975. 328 p.

Книги Introduction to modern genetics, N. Y., 1939 Organisers and genes, L., 1940 (переклад) Организаторы и гены, М., 1947 Principles of embryology, L., 1956 The ethical animal, L., 1960 The nature of life, L., 1961 New patterns of morphogenesis and genetics, N.Y. and L., 1962 (переклад) Морфогенез и генетика, М., 1964 Principles of development and differentiation, L., 1966 Behind appearance, Camb., 1970 Towards a Theoretical Biology, Vol 1-4, 1968-1972 (переклад) На пути к теоретической биологии, [т.] 1, М., 1970

Примітки

Джерела Большая советская энциклопедия. — М.: Советская энциклопедия. 1969—1978. Д. Л. Гродницкий Эпигенетическая теория эволюции как возможная основа нового эволюционного синтеза. Журнал общей биологии, 2001, том 62, № 2. с. 99-109