То́мас Ло́уренс (; 13 квітня 1769 — 7 січня 1830) — англійський художник зламу XVIII—XIX ст. ПортретистГос. Эрмитаж. Каталог 2 «Западноевропейская живопись». Ленинград, Аврора, 1981, с. 261—162.

Життєпис

Народився в місті Бристоль. Батько був власником невеличкого готелю. Згодом справи не задалися і в 1779 році батько декларував власне банкрутство. В родині було 16 дітей, але тільки п'ятеро дожили до дорослого віку. Один із братів Томаса став священиком, другий — військовим.

Родина перебралась у курортне містечко Бат. Хлопець рано виявив художні здібності і вже там почав заробляти малюванням олівцевих портретів та декламацією віршів британських поетів. Його початкова освіта припинилась після двох років школи. Але в пригоді стали здібності та прагнення вижити. Почав працювати в техніці «пастель», що не портребувала довгих етапів підготовки чи сушки.

У віці 18 років покинув Бат і відбув у Лондон, де почав заробляти на життя створенням портретів олійними фарбами. Два роки в столиці відвідував Королівську художню академію, де опанував техніку олійного живопису.

Серед перших творів цього періоду — «Автопортрети». Практично автодидакт, він опановував художню майстерність вивченням чужих творів. Мав точне око, твердий малюнок і здатність досить точно відтворювати індивідуальні риси портретованих. Не гребував лестити своїм вельможним моделям, що сприяло його популярності модного портретиста (бо треба було вижити в столиці).

На нього звернули увагу аристократи і родина короля Англії. 1790 року Томас Лоуренс портретував королеву Шарлотту Мекленбург-Штреліцьку. Був прийнятий до членів Королівської художньої академії.

Меценатом Томаса Лоуренса згодом став принц-регент. На гроші принца художник відбув на континент, де працював портретистом вельможних лідерів Священого союзу, що розбили війська Наполеона І Бонапарта, а потім остаточно усунули його з європейської політики. Вже на початку XIX ст. твори Томаса Лоуренса розійшлися різними країнами Західної Європи і перейшли у збірки Франції, Австро-Угорщини, Російської імперії.

1814 року принц-регент став королем Англії під ім'ям Георга IV. З нагоди події Томас Лоуренс створив коронаційний портрет Георга, а король дарував художникові звання лицаря. 1818 року Лоуренс знову відбув на континент, де працював у містах Німеччини (Ахен), Австро-Угощини (Відень), Італії. Окрім тодішніх політиків портретував і представників художніх кіл («Портрет скульптора Антоніо Канова»).

1820 року був обраний президентом Королівської художньої академії. Томас Лоуренс помер у Лондоні та був похований в соборі Святого Павла.

Хобі та борги

Томас Лоуренс не мав власної родини все життя. Мав тривалі і бурхливі стосунки то із Саллі, то із Марією Сіддонс, що не завершились шлюбом. Це дало підстави створити декілька романів англійським літераторам, жадібним до пліток, фантазій і біографій чимось відомих осіб.

Всі зароблені гроші витрачав на хобі — колекціонування живопису та малюнків інших художників. Незважаючи на прибутки, мав борги. Відомо, що прихильник творчості Томаса Лоуренса — Френсіс МакКензі, барон Сеафрт оплатив борги художника, віддавши одну тисячу фунтів стерлінгів його кредиторам.

Колекція Лоуренса вийшла непоганою і по смерті художника була придбана до музейних збірок Національної галереї (Лондон).

Критичний перегляд творчості художника

У третій третині 19 ст. відбувся критичний перегляд творчості Томаса Лоуренса. Порівняння його малюнків і портретів олійними фарбами виявили слабкість і відсутність помітного художнього темпераменту в порівнянні з майстрами Франції, Російської імперії. В Meyers Lexikon 1889 року про твори Томаса Лоуренса сповіщали:

Вибрані твори

«Автопортрет», (погруддя) 1787 «Автопортрет», (поясний) 1788 «Вільям Лінлі», 1789 «Мері Лінлі», пастель «Портрет леді Елізабет Фаррен, графині Дербі», 1791 «Сара Баррет Маултон», 1794, Бібліотека Гантінгтона, США «Джон, лорд Монтстюарт», 1795 «Портрет леді Е. Фіцрой», Ермітаж, Санкт-Петербург «Олександр МакКензі», 1800, Національна галерея Канади «Марта Карр», 1800 «Франсуа Жерар», 1824, Версальський палац «Кароліна Брунсвік», 1804, Національна портретна галерея (Лондон) «Портрет Маргарет, графині Блессингтон», 1819 «Коронаційний портрет англійського короля Георга IV», 1821 «Портрет леді Сеймур Батерст», 1828, Художній музей Далласа

Галерея вибраних творів

Джерела

Гос. Эрмитаж. Каталог 2 «Западноевропейская живопись». Ленинград, Аврора, 1981 Meyers Konversations-Lexikon. 4-е издание. том 10, Bibliographisches Institut, Leipzig 1885—1892, стр. 583. Caroline, Princess of Wales, 1804, Leinwand, 127×102 cm. London, National Portrait Gallery (London)|National Portrait Gallery. Charles William Lambton, vor 1826, Leinwand, 141×110 cm. London, Slg. Earl of Durham. Der Dauphin, Leinwand, 270×176 cm. Windsor Castle, Royal Collection. Elizabeth Farren, vor 1791, Leinwand, 238×147 cm. New York, Metropolitan Museum of Art, Vermächtnis Edward S. Harkness. (siehe Bild 2) Emily Lamb und Harriet Lamb, vor 1793, Leinwand, 76×63 cm. London, Slg. Lady Salmond. Emily und Laura Calmady (Tondo), vor 1825, Leinwand, Durchmesser 77 cm. New York, Metropolitan Museum of Art Papst Pius VII., 1818, London, National Portrait Gallery Karl von Österreich-Teschen|Erzherzog Karl, 1818—19, Leinwand, 270×176 cm. Windsor Castle, Royal Art Collection. Homer rezitiert die «Ilias», vor 1792, Leinwand, 85×114 cm. Downton Castle (Herefordshire), Slg. W. M. P. Kincaid Lennox

Див. також Живопис Портрет Парадний портрет Сентименталізм Романтизм Колекціонування Джошуа Рейнольдс Джордж Доу Генрі Реберн Джон Хопнер

Примітки

Посилання