Станіслав Іраклій Любомирський , Станіслав Геракліуш Любомирський (, 1642 — 17 січня 1702) — державний та військовий діяч, поет, драматург часів Речі Посполитої. Представгик магнатського роду Любомирських гербу Дружина.

Життєпис Син Єжи-Себастьяна Любомирського, гетьмана коронного польного, і його першої дружини Констанції Ліґензи.

Здобув домашню освіту. Завдяки родинним зв'язкам зробив гарну кар'єру. У 1655—1660 роках брав участь у війні проти Швеції. Він брав участь разом з батьком в облозі Торуні в 1658 році. Відмовився взяти участь у рокоші батька 1665 року. Із 1667 року є постійним послом сейму. У 1668 році марно намагався переконати короля Яна II Казимира не зрікатися трону.

У 1669 році став підстольником великим коронним, був обраний маршалком елекційного Варшавського сейму. У 1670 році стає маршалком Варшавського сейму. У 1673 році підтримав Яна Собеського у боротьбі за королівську владу. У 1673 році отримує посаду надвірного маршалка коронного. У 1676 році призначається маршалком великим коронним та старостою спиським. У роки 1676—1679 роках звів власну резиденцію у Пулаві. У 1691 році заснував у передмісті Варшави монастир і церкву бернардинів (Чернякі), які стали родинною усипальницею.

Помер в Уяздуві (тоді передмістя Варшави) 17 січня 1702 року. Був похований в черняківському костелі, у заповіті вказав, що церемонія має бути скромною.

Творчість С. І. Любомирський є автором трактату «Про стилі, або способи говорити і писати» (який є частиною циклу «Бесід Артаксеркса і Евандра», 1683 рік).

У доробку Любомирського також є пасторальні комедії «Ерміда, або Королева пастушок» (1664 рік) — у віршах, «Комедія про Дон-Альварес» — у прозі. У них поряд з мотивами, почерпнутими в популярних на той час західноєвропейських новелах, іноді вводяться польські побутові елементи.

Сім'я Перша дружина — Зофія Опалінська діти: Ельжбета Гелена Сенявська — улюблениця батька

Друга дружина — Ельжбета Денгофф (†1702, похована у парафіяльному костелі Ланьцута), діти: Теодор — краківський воєвода, австрійський фельдмаршалок, списький староста Францішек — генерал, вчинив самогубство Юзеф — чернігівський воєвода.

Див. також Палац Лазєнковський

Примітки

Джерела Bibliografia Literatury Polskiej — Nowy Korbut, t. 2 Piśmiennictwo Staropolskie. — Warszawa : Państwowy Instytut Wydawniczy, 1964. — S. 471—476. Matwijowski K. i Roszkowska W. Lubomirski Stanisław Herakliusz h. Szreniawa (ok.1642—1702) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1973. — T. XVIII/1, zeszyt 76. — S. 45—50.

Посилання Lubomirscy (01)