Дохристиянська писемність словʼян (докирилична писемність) — гіпотетична докирилична писемність слов'ян.

Про існування на Русі якоїсь писемності ще до широкого запровадження християнства свідчать повідомлення арабських авторів X ст. Ібн Фадлана, Ал Масуді, Ібн ель Недіма та перського історика XII ст. Фахр ед-діна Мерверудді. Проте лишається неясним чи була ця писемність автентичною, або ж запозиченою.

Свідоцтва

У «Житії Мефодія та Костянтина, в монашестві Кирила», написаних на основі ранніх церковних документів, оповідається про мандрівку в 860-х роках Костянтина-Кирила Філософа до Херсонеса (Крим), де він, майбутній укладач слов'янської абетки, готувався до церковної дискусії в Хазарському каганаті. Опис цих подій містить згадку про виявлені Мефодієм книгиБрайчевский М. Ю., «Утверждение христианства на Руси» — С.131 :

Чорноризець Храбр засвідчив у творі «Про письмена» у X ст.Чорноризец Храбр, «О письменах», сайт «Восточная литература» «Сказания о начале славянской письменности», г. СПб, изд. «Алетейя», 2000 г. Dostal A. // «Les origines de l'Apologie slave par Chrabr». — Byzantinoslavica, 1963. N 2. P. 44 Куев К. М. // «Черноризец Храбър». С. 45 Георгиев Е. // «Разцветът…» С. 14-15 :

Тітмар Мерзебурзький (976—1018 рр.), описуючи слов'янську фортецю-храм «Ретра» (Радигощ, Радогост, Радегаст) на острові Рюген (Руян)Истрин В. А. , «Возникновение и развитие письма», г. Москва, 1965 г. Дохристианская письменность славян. С.442—466 , свідчить, що на кожному з наявних у святилищі ідолів було вирізано ім'я божества язичницького пантеонуТитмар из Мерзебурга. «Хроника». 6.23 , сайт «Восточная литература» :

Арабський письменник Ібн ан-Надім у «» (987–988 рр.) свідчить:

Надпис Ібн ан-Надіма був представлений в Санкт-Петербурзі на науковій доповіді арабіста Християна Даниловича Френа в 1835 році. Графічно напис стилізований був під арабське письмо, і розшифрувати його до цих пір не вдалося. Передбачається, що «біле дерево» для письма означає березова кора дерева.

Арабський історик Аль Масуді у своїй праці «Золоті копі й розсипи самоцвітів», засвідчив, що виявив в одному з «руських храмів» пророцтво, написане на каменіИз сочинений Абуль-Хасана Али ибн-Хуссейна, известного под прозванием Аль-Масуди (писал от 20 или 30 до 50-х годов X века по Р. X.) , сайт «Восточная литература» :

До того ж у договорі 911 року є вказівка, що Русь та Візантія у стародавні часи й раніше вирішували спірні питання «не тільки усно, але й письмово». У договорі 944 року оповідається про відіслані грамоти руських князів до греків, що давали послам й гостям, що відправлялися до Царгорода. Дослідження (наприклад, Я. Малінгуді) вказують, що переклад внесений до «Повісті врем'яних літ», робився з грецької копії книги XI століття, тобто вже після впровадження християнства в Київській Русі. У русько-візантійському договорі 911 року є згадка про письмові заповіти русіКовалевская Е. Г., Избранное. 1963—1999 / Под ред. д-ра филол. наук проф. К. Э. Штайн. — СПб-Ставрополь: изд. СГУ, 2012 г. — 687 с. С.42—43 , мешкали в ЦаргородіЭлектронная библиотека ИРЛИ РАН > Собрания текстов > Библиотека литературы Древней Руси > Том 1 > Повесть временных лет :

Археологічні знахідки

Існують не розшифровані знаки на Мікоржинських каменях (Познань, Польща) й (Ситово, Болгарія, виявлена в 1928 р.), на яких можливо є рунічні написи слов'ян. Є версія розшифровки Ситовського напису фригійською мовоюБаюн Л. С., Орел В. Э., «Лингвистическая и культурно-историческая интерпретация Ситовской надписи» // журнал «Вестник древней истории» 1993 г., № 1, С.126—135 . Написи другої чверті I тисячоліття нашої ери Черняхівської археологічної культури румунський археолог Мітря Б., російський історик Тиханова М. А. й інші трактували як руниТиханова М. А., «Следы рунической письменности в черняховской культуре » / Средневековая Русь, г. Москва, 1976 г. — С.11-17 . Східнослов'янський текст, гньоздовський написГнёздовская надпись , на глиняному глеку, виявленому в 1949 році при розкопці кургана біля села Гньоздово коло Смоленська, містить напис-слово ГОРОУХЩАЛьвов А. С., «Ещё раз о древнейшей русской надписи из Гнёздово » // Известия АН СССР. Отделение литературы и языка. — Т. XXX. Вып. 1. — Москва, 1971 г. — С.47-52, Прорисовка . , позначає посудину для зберігання гірчиці (або ім'я власника), виконаний кирилицею і датується за набором поховального інвентарю (кістяні гребені, меч, уламки овальної фібули) другою чвертю — серединою X століттяНефедов В. С., Археологический контекст «древнейшей русской надписи» из Гнездова // Гнездово. 125 лет исследования памятника. Труды ГИМ. Вып. 124. Москва. 2001 г. С.65. . Відомі не розшифровані написи на слов'янських біконічних прясельцях XI—XIII ст., наприклад, з БілоозераГолубева Л. А., «Граффити и знаки пряслиц из Белоозера». из сб. «Культура средневековой Руси». Л.: 1974 г., стр. 21, рис 4-7. чи у ВолковиськуЗверуго Я. Г., «Древний Волковыск X—XIV вв.», г. Минск. 1975 г., стр. 124, рис. 38-39. . Не розшифровано напис на посудині з Археологічного відділу колишнього Тверського музею, опубліковане у 1888 роціЖизневский А. К., «Описание Тверского музея». Археологический отдел. М.: 1888 г., стр. 16, табл. 12. .

Див. також

Долітописна мовна історія українців

Примітки

Джерела

Брайчевский М. Ю., «Утверждение христианства на Руси ». — , 1988 г. Громов Д. В., Бычков А. А., «Славянская руническая письменность»: факты и домыслы, — : изд. «София», 2005 г. Зайцев И. В., Морозов Д. А., «Неизвестный и более ранний вариант древнерусской докириллической надписи Ибн ан-Надима» //Древняя Русь. Вопросы медиевистики. 2007 г. № 2 (28). С. 112—115. Истрин В. А., «Возникновение и развитие письма», — , 1965 г. Истрин В. А., «1100 лет славянской азбуки», — , 1963 г., 1988 г. (2-е изд.) , «Культура русского языка», М.-Л., 1948 г. Порфирий (Успенский Константин Александрович, 1804—1885). «Первое путешествие в Афонские монастыри и скиты архимандрита, ныне епископа Порфирия (Успенского)», (репр. изд.). — : изд. «Общество сохранения литературного наследия», 2006 г., С.143-167. — ISBN 5-902484-03-0. Серяков М. Л., «Русская дохристианская письменность». СПб, 1997 г., С.39, 63. Тиханова М. А., «Следы рунической письменности в черняховской культуре» / Средневековая Русь, г. Москва, 1976 г. Утевская П. В., «Слов драгоценные клады». — , 1982 г. , «Сосуды срубной культуры с загадочными знаками» // «Вестник древней истории» № 1, г. Москва, 1953 г. Черепнин Л. В., Чаев Н. С., «Русская палеография», г. Москва, 1946 г. Ягич И. В., «Вопрос о рунах у славян» / / Энциклопедия славянской филологии. Издание Отделения русскаго языка и словесности. Императорская Академия Наук. Вып.3: Графика у славян. СПб., 1911 г. Leciejewski Jan, dr. Runy i runiczne pomniki slowianskie. Lwów-Warszawa, 1906. , «Die Gottesdienstlichen Alferfhnmer der Obotriten, aus dem Tempel zu Rhetra». Berlin, 1771. , «Die slavische Vorzeit». Maribor, 1918.

Посилання

Истрин В. А., «Возникновение и развитие письма », С.442-466 Древнерусская надпись Ибн ан-Надима