Ю́рій Гаври́лович Бо́йко-Блохі́н (; , Миколаїв — , Мюнхен) — український та німецький літературознавець, театрознавець, громадський і політичний діяч. Був членом Проводу ОУН у період II Світової війни та професором Мюнхенського Українського вільного університету (УВУ) та Мюнхенського університету Людвіга-Максимиміліана (УЛМ).

Життєпис Народився 25 березня 1909 року в Миколаєві де його батько, уродженець Полтавщини, працював на місцевому кораблебудівельному заводі. Мати походила з Київщини, своїх дітей родина виховувала на поезії українських класиків, зокрема Т. Шевченка, читали П. Куліша, М. Грушевського. На чільному місці в них були видання Б. Грінченка, «Історія України» Миколи Аркаса, оповідання А. Кащенка — все те, що мало формувати з дитинства національну свідомість майбутнього дослідника. Згодом Юрій захопився історичними працями М. Костомарова, М. Грушевського, літописами С. Величка й Самовидця. А спілкування з Миколою Хвильовим та його однодумцями зіграло велику роль у формуванні його світогляду.

Активізовуватися в українському розумінні, за словами самого Юрія Бойко, він почав рано. Хлопчиною, навчаючись у трудовій школі, написав «Історію України» на основі праць Грушевського й Аркаса, прикрасив її ілюстраціями. Та «Історія…» мало розголос і викликала зацікавленість у школярів і вчителів українознавства багатьох шкіл.

Юрій дуже легко ступив на шлях активності серед української молоді у 1926 році. Уклавши стінну газету, він переписав її і розвісив в 10 школах, закликаючи молодь об'єднатися навколо завдань, які ставив тодішній уряд — а саме, навколо українізації і шкільництва і всього культурного життя. З цією метою він проголосив заснування української організації «Гарт юнаків».Тарас Кремінь. Гарт Юрія Бойка-Блозина: "Миколаївський період" // Наукові записки з української історії: зб. наук. статей. Вип. 30. Переяслав-Хмельницький, 2012. С. 46–52 Це був, очевидно, ще несвідомий, але виступ проти комсомолу, бо в ті часи ніяких інших молодіжних організацій, крім комсомолу, вже не існувало.

Філологічну освіту Юрій Бойко отримує спочатку в Миколаївському інституті, а потім в Одеському народної освіти, який закінчив в 1931 році. У 1927 р. Юрій вперше відвідав Київ, познайомився з видатними людьми з театрального світу, зокрема, з Киселем, Руліним, відвідав виставку «З історії українського театру». Огляд цієї виставки опублікували в журналі «Шляхи мистецтва». Перша ґрунтовна розвідка про київський молодий театр вийшла у 1930 році, на основі інтерв'ю з Лесем Курбасом.

По закінченні університету Юрій вчителював У Маріуполі, у Харкові, Херсоні. У 1931—1932 роках завідував педагогічною частиною технікуму точної механіки і працював викладачем української мови і літератури у школі фабрично-заводського навчання в Харкові. У 1932—1933 роках працював викладачем української мови і літератури при комбінаті робітничої освіти у Херсоні. Невдовзі, у 1933 вступив до аспірантури Харківського інституту літератури імені Т. Г. Шевченка ВУАН й водночас працював у текстологічній комісії з підготовки ювілейного видання творів Т. Г. Шевченка (до 120-річчя від дня народження). У 1930-і роки Юрій Бойко розпочав літературно-критичну діяльність, друкуючи статті в журналах «Життя і революція», «Літературна критика», «Літературний журнал», «Литературная учеба». В 1935 році Юрія Бойко звільнили з роботи за національні погляди. Під час війни, проживаючи у Харкові, він працював у газеті «Нова Україна», завідував відділом літератури, науки і мистецтва. З 1941 року починає зі своїми побратимами активну роботу в Організації українських націоналістів, склавши присягу перед Кононенком, керівником терену на Харківщині(1942—1943), співробітником О.Ольжича(1943—1944), з літа 1944 до кінця квітня 1945 р. був керівником ОУН окупованої німцями України, давав настанови, інструкції людям, які повертались до України З осені 1945 до 1964 р. Юрій Бойко — член Проводу Організації Українських Націоналістів.

В основі світоглядної концепції націоналізму Ю.Бойка — два визначних поняття: нація як головний історіотворчий чинник та людина як основна динамічна сила нації. Визволення української нації, її змужніння йтиме в арі з духовним збагаченням і зростанням української людини.

З кінця 1943 р. Юрій Бойко змушений був виїхати до Львова, а згодом емігрувати до Німеччини. Місцем його проживання з 1945 року став Мюнхен. Тут, в Українському вільному університеті, він здобув звання професора історії української літератури, був деканом і навіть ректором. У 1960-х роках став професором історії слов'янських літератур.

У полі зору вченого — Марко Вовчок, Михайло Драгоманов, Олександр Кониський, Михайло Коцюбинський, Сергій Єфремов. Його цікавлять проблеми російського народництва, українського романтизму ХІХ століття, мазепинська і післямазепинська доба, порівняльне вивчення історії східнослов'янських літератур Та найяскравіше в томах Ю. Бойко-Блохина представлені сподвижники українського національного відродження 1920-30-х років. Він ґрунтовно дослідив творчий доробок М.Хвильового, ознайомився з архівом Г.Косинки(тоді і зробив публікацію його новели «Фавст»)

Академічна кар'єра З 1962 року проф Бойко-Блохін за рекомендацією німецького професора Кошмідера став працювати в Людвіґ-Максиміліянському Університеті, як професор-гість.Дарина Блохин-Тетерина. Життєвий, науковий і політичний шлях Юрія Бойка-Блохина. ev.vue.gov.ua. 2019

У 1989 році професор Бойко-Блохін вважав за потрібне припинити викладати у Мюнхенському університеті Людвіга-Максимиміліана, зберігаючи свої професорські права, передбачені університетським кодексом.

Творча бібліографія Україномовні наукові роботи Юрій Бойко-Блохін автор численних наукових праць про творчість творчість українських письменників-романістів, зокрема Юріій-Блохін писав про творчість Миколи Хвильового, Валер'яна Підмогильного, Олега Ольжича, Олеся Гончара, Михайла Коцюбинського тощо. Окрім того Бойко-Блохін автор багатьох наукових праць з історії української прозової літератури, зокрема: «Шевченко і Москва» (1952), «Бєлінський і українське національне відродження» (1952) «Творчість Тараса Шевченка на тлі західноєвропейської літератури» (1956).

Юрій Бойко-Блохін автор численних наукових праць про творчість творчість українських письменників-драматургів, зокрема Юріій-Блохін писав про творчість Лесі Українки, Володимира Винниченка тощо. Окрім того Юріій-Блохін писав про творчість російських письменників-драматургів та романістів, таких як Антон Чехова, Віссаріон Бєлінського тощо. Окрім того Бойко-Блохін автор багатьох наукових праць з історії історії української драматургічної літератури, зокрема: «Молодий театр у Києві» (1930) «Про Марка Кропивницького» (1942), «П'ять великих акторів сцени» (1955), «Первісні зародки театрального дійства та старовинний театр на Україні» (1990);

Юрій Бойко-Блохін автор численних історичних та історико-політичних досліджень: «Ідея і чин» (1943); перевидана під назвою «Шлях нації» (1992), «Євген Коновалець і Осередньо-Східні Землі» (1947), «Проблеми історіософії українського націоналізму» (1950), «Основи українського націоналізму» (1951, присвячена Миколі Кулішу), «Російське історичне коріння більшовизму» (1955), «Російське народництво як джерело ленінізму-сталінізму» (1959), «Російські історичні традиції в большевицьких розв'язках національного питання» (1964) та ін.

Зібрання творів: Вибране т.1 (1971) Вибране т.2 (1974) Вибране т.3 (1981) Вибране т.4 (1990)

Епістолярна спадщина Юрія Бойко-Блохіна видана посмертно його другою дружиною Дариною Тетерина-Блохин у 4 томах: Тетерина-Блохин Дарина. Епістолярна спадщина Юрія Бойка-Блохина: Том І. Мюнхен-Київ, 2007. ? стор. ISBN Тетерина-Блохин Дарина. Епістолярна спадщина Юрія Бойка-Блохина: Том ІІ. Мюнхен-Тернопіль, 2014. 500 стор. ISBN Тетерина-Блохин Дарина. Епістолярна спадщина Юрія Бойка-Блохина: Том III.. Pа заг. ред. П. П. Кононенка. Мюнхен-Тернопіль: Нім.-Укр. наук. об-ня ім. Ю. Бойка-Блохина; Мюнхен-Тернопіль: Вектор, Осадца Ю. В.. 2017. 601 стор. ISBN 978-617-7516-38-4

Німецькомовні наукові роботи Німецькомовні книги Bojko-Blochyn, Jurij. Ukrainische Romantik und Neuromantik vor dem Hintergrund der europäischen Literatur. [Beiträge zur neueren Literaturgeschichte. Dritte Folge. Band 66.]. Heidelberg: Carl Winter Universitätsverlag. 152 s. ISBN 9783533035381

Родина Перша дружина Олександра Сулима-Блохина. У ? році одружився вдруге з Дариною Тетериною-Блохин.

Вшанування пам'яті В Миколаєві існує вулиця Бойка-Блохіна. 2019 року з нагоди 110 років з дня народження Бойка-Блохіна громада Миколаєва намагалася отримати дозвіл від міської влади на встановлення йому меморіальної дошки за адресою Потьомкінській, 79. (дім де він народився), однак отримала відмову від влади міста. Що пам’ятатимуть нащадки? Про реванш малоросів в українському місті Миколаєві. glavcom.ua. 18 травня 2020

З 2007 року у Мюнхені з діє Німецько-українське наукове об'єднання імені Ю. Бойка-Блохина, директором та засновником якого є його дружина Дарина Тетерина-Блохин.

Примітки

Джерела Блохин Юрій // Українські письменники діаспори. — К., 2006. — Ч. 1. — С. 21—25. Бойко Юрій // Енциклопедія Українознавства: Словникова частина / Голов. ред. В. Кубійович. Репринт. відтворення. — К., 1993. — Т. 1. — С. 151. Булгак О. В. Теоретик та історик літератури // Календар знаменних і пам'ятних дат, 1999, 1 кв. — К., 1998. — С. 70—74. Мельник В. Відродження майбутнього // Слово і час. — 1992. -№ 7. — С. 16—17. Михайлин І. Л. Головні засади літературознавчої методології Ю. Бойка-Блохина / Ігор Михайлин // Харків 30 — 40-х рр. ХХ ст. Література. Історія. Мистецтво: Матеріали міжнародної наукової конференції до ювілею професора Юрія Бойка-Блохина / Ред.: Ольга Бронникова, Ігор Михайлин. — Харків, 1998. — С. 9—15. Міронова І. С. Життєвий та творчий шлях Юрія Бойка-Блохина // Історія. Етнографія. Культура. Нові дослідження: V * Олійник О. До 90-річчя Ю.Бойка-Блохіна // Слово і час. — 1999. — № 3. — С. 41-43. Сіяк Д. Джерельні наукові праці // Нові дні. — 1976. — № 316. — С. 24—25. Скорина Л. Юрій Бойко-Блохин // Література та літературознавство української діаспори. — Черкаси : Брама, 2005. — С. 339—341. Тетерина Д. Життя і творчість Юрія Бойка-Блохина: (До 70-річчя діяльності). — Мюнхен; Київ : Вид-во Олени Теліги, 1998. — 272 с. Тетерина Д. Інтелектуальний портрет Ю. Бойка-Блохина // Об'єднання Українських Письменників «Слово» на еміграції в Европі. — Т. 1. — К. — Мюнхен : МВЦ «Медінформ», 2005. — С. 11—79. Тетерина Д. Короткі штрихи історії ОУН та політична діяльність Юрія Бойка-Блохіна. — Мюнхен — Київ, 1999. — Т. 2. — 352 с. Тетерина-Блохина Д. Нестор у ролі Юрія Переможця: Пам'яті Юрія Бойка-Блохина // Березіль. — 2004. — № 12. — С. 148—160. Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / Упорядк. В. А. Просалової. — Донецьк : Східний видавничий дім, 2012. — 516 с. Чуб Д. Творчість видатного літературознавця // Визвольний шлях. — 1983. — № 10. — С. 1254—1263. Чуб Д. Третій том «Вибраного» проф. Ю. Бойка // Нові дні. — 1982. — № 4 — С. 22—24. Шитюк М., Горбуров Є., Горбуров К. Слава і гордість Миколаївщини. 75-річчю утворення Миколаївської області присвячується — Миколаїв : Видавець П. М. Шамрай., 2012. — 276 с. — ISBN 978-966-8442-94-0. Л. Г. Рева Вчений з життєписом політика // Українське слово. 1994. № 7. С. 5. 3 Гаргаун Я. Юрій Бойко-Блохин: наукова та громадсько-політична діяльність (2016)

Посилання Бойко-Блохин Юрій Гаврилович на сайті history.org.ua