Шинуса () — острів в Егейському морі. Входить до групи невеликих островів Малі Кіклади. Розташований приблизно за 6 км на південь від острова Наксос. Площа острова становить 8,5 км². Згідно з переписом населення 2021 року, на ньому проживало 229 осібGreek Reporter: Population in Greece According to 2021 Census.
Природа
Ландшафт Шинуси лагідний, сформований невисокими пагорбами та родючими долинами. Найвища точка — 133 м. Свою назву острів отримав на честь рослини «схінос» (мастиковий чагарник), який густо вкриває всю його територію і насичує повітря специфічним смолистим ароматом. Острів менш посушливий, що історично дозволяло місцевим жителям вирощувати унікальні зернові та бобові культури.
У прибережній зоні поширені піщані дюни, у морі характерними є морські лілії й посідонія. Рівнини і схили пагорбів покривають зарості мастикових дерев і чагарників (схінос) і фригана. На скелястих плато панують чебрець, каперці та шавлія.
Природоохоронний статус територій Natura 2000 на Шинусі фокусується на захисті її унікальної порізаної берегової лінії, що налічує понад 15 природних гаванейNatura 2000 Network Viewer — Mikres Kyklades. Ці ізольовані, захищені від штормів бухти мають унікальний мікроклімат, де підводна флора захищена від руйнівного впливу сильних північних вітрів Мельтемі. Хімічний склад тутешніх ґрунтів та ізольованість сприяли розвитку кількох ендемічних видів польових квітів, які не трапляються більше ніде у світі.
Історія
Завдяки своєму захищеному географічному положенню та великій кількості природних гаваней Шинуса була заселена з давніх-давен. Тут знайдено безліч артефактів ранньої кікладської епохи. В античні часи острів брав активну участь у торгівлі між великими сусідами — Наксосом та Аморгосом. У візантійську епоху через постійну загрозу з боку сарацинських піратів жителі залишили узбережжя й заснували поселення в глибині острова. З 1207 року острів перебував під управлінням венеційського герцогства Наксос, а з 1537 року перейшов до османів. Тривалий час острів був майже безлюдним і належав православному монастирю Хозовіотісса на Аморгосі. Повторне заселення відбулося лише в середині XIX століття переселенцями з Аморгосу.Schinoussa Island Portal
Економіка Населення проживає в трьох основних поселеннях: Панагія (Хора) — адміністративний центр на пагорбі, Мерсіні — головний портовий вузол, та Месарія — маленьке сільськогосподарське селище на півночі. На відміну від багатьох сусідніх островів, де туризм витіснив усе, на Шинусі досі сильні позиції утримує сільське господарство. Острів славиться своїм тваринництвом (якісні сири, м'ясо козенят) та вирощуванням унікальних місцевих культур. Зокрема, Шинуса відома на всю Грецію своєю жовтою сочевицею (фава), яка неодноразово отримувала нагороди на гастрономічних виставках. Також розвинене бджільництво і виноробство.
Туризм на острові розвивається дуже помірно і орієнтований на любителів яхтингу, тиші та піших прогулянок. Завдяки глибокому порту Мерсіні, що вважається одним із найбезпечніших притулків для яхт у всьому Егейському морі, острів став популярною точкою зупинки для приватних яхт високого класу.
Культура
Культурне обличчя Шинуси визначається автентичним кікладським фольклором і гастрономічними традиціями. Головною релігійною та культурною подією є свято Успіння Пресвятої Богородиці (Панагія) 15 серпня. У цей день Хора наповнюється звуками традиційних інструментів — скрипки та лютні, а місцеві жителі виконують старовинні танці («балос»). Архітектура селищ представлена традиційними білими будинками, вузькими брукованими вуличками та вітряками.
Примітки
Література
Атлас світу / Гол. ред. І. С. Руденко; зав. ред. В. В. Радченко; відп. ред. О. В. Вакуленко. — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. — ISBN 966-631-546-7 Географічний атлас світу / гол. ред. І. Л. Дрогушевська; відп. ред. В. В. Радченко; худож.-оформ. М. Гутман. — К. : ДНВП «Картографія», 2018. — 184 с. — ISBN 978-966-946-053-0 Географія Європи: Підручник / За ред. І. П. Савчука. — К. : Освіта, 2021. — 512 с. — ISBN 978-617-656-123-0 Литвин В. М., Лымарев В. И. Природа мира. Острова. — М. : Мысль, 2003. — 287 с. — ISBN 5-244-00977-X </div>
Посилання
GBIF Portal — Cyclades Biodiversity Data Greek Ministry of Environment and Energy Greek Reporter: Population in Greece According to 2021 Census Hellenic Statistical Authority (ELSTAT) — 2021 Census Results Lonely Planet - Schinoussa travel guide MedPAN — Protected Areas Profile: Mikres Kyklades Natura 2000 Network Viewer — Mikres Kyklades Schinoussa Schinoussa Island Portal Visit Greece – Cyclades (Greek National Tourism Organization) </div>