Козаки́ в Тридцятирі́чній війні́ — козаки Речі Посполитої (козаки-запорожці і козаки-лісовчики) як найманці брали активну участь у Тридцятирічній війні 1618–1648 та війнах, що були пов'язані з нею.

Чесько-пфальцький період 1618-1622 роки

У 1619 році імператор Фердинанд II Габсбург попросив у Речі Посполитої військової допомоги.

Польський король Сигізмунд III Ваза направив козаків-лісовчиків як кондотьєрів (найманців), що мали великий досвід кінних бойових дій з часу Смути в Московії, на допомогу австрійському цісареві проти угорців, які, підтримані трансільванським князем Бетленом Габором, намагались звільнитися від влади Габсбургів. Об'єднавшись з чеським військом, Бетлен в кінці листопада 1619 року розпочав облогу Відня.

В жовтні того ж року, 10 тисяч польського козацького найманого війська на чолі з Адамом Липським і Валентином РоґавськимHenryk Wisner, «Lisowczycy», Warszawa 1976, st 123під загальним проводом угорського католицького маґната Д'єрдя Хомоннаї, якого підтримав польський король Сигізмунд III, перейшло Карпати й вступило на терени Угорщини. 23 листопада 1619 лісовчики поблизу Гуменного біля с. Стропки на річці Ондава розгромили трансильванців під командуванням князя Юрія Ракоці. Незабаром козаки-лісовчики взяли в облогу міста Кошиці й Пряшів. Через відмову австрійців виплатити належні гроші, вони у середині грудня 1619 року повернулися до Польщі.

Український діаспорний історик О.Баран стверджує, що перша кампанія козаків в Угорщині відіграла значну роль в піднесенні національно-визвольної боротьби закарпатських українців Baran O. Gayecky G. The cossaks in Thirty years war. C. 34. .

3 лютого 1620 року з Польщі до Моравії на допомогу католикам вирушив загін з 3 тисяч лісовчиків під командуванням нового полковника Яроша Клечковського. Загін пройшов через всю Моравію, оминув заслони загонів протестантів і вже 8 лютого 1620 року дійшов до Відня і з'єднався із цісарським військом. Старшину лісовчиків (Яроша Клечковського, Станіслава Русиновського, Єнджея Каліновського, полкового суддю Єжи Хелмського та кількох ротмістрів) було запрошено на аудієнцію до цісаря Фердинанда.Henryk Wisner, «Lisowczycy», Warszawa 1976, st 149

Скоро по прибутті до Відня на загін лісовчиків напав 6-тисячний моравський загін. Супротивника було відбито, але лісовчики втратили кількадесят вбитих. У подальших боях із чехами лісовчики понесли нові втрати, у тому числі було вбито полковника Клечковського (на його місце козаки обрали Станіслава Русиновського гербу Ґодзємба). Незважаючи на невдачі, козаки воювали героїчно — один невідомий лісовчик врятував життя цісарському головнокомандуючому Дамп'єру, віддавши йому свого коня, коли було вбито коня генерала.Henryk Wisner, «Lisowczycy», Warszawa 1976, st 154

Під час осіннього наступу цісарської армії на Прагу лісовчики наступали в авангарді війська, забезпечували розвідку та переслідували відступаючого супротивника. нерідко козаки діяли надзвичайно жорстоко — по здобутті Прохачиць вони витяли до ноги не лише залогу, але й усе населення містечка.Henryk Wisner, «Lisowczycy», Warszawa 1976, st 173

8 листопада 1620 року 3 тисячі лісовчиків взяли участь на боці імператора в битві біля Білої Гори, де здобули 38 угорських прапорів, 5 прапорів чеської піхоти і 9 рейтарських знамен. Вони затримали контратаку протестантської кавалерії на лівому крилі, і по тому атакували піхоту другої лінії протестантів, додавши значного вкладу в перемогу цісарського війська.Henryk Wisner, «Lisowczycy», Warszawa 1976, st 127-8

У 1622 році лісовчики беруть участь у поході цісарського війська на Рейн, проти курфюрста Пфальцу Фрідріха V (що перед тим недовго побув на чеському престолі). Їхнім командувачем був князь Зиґмунт Кароль Радзівілл.

Данський період 1623-1629 роки

У 1623-26 рр. лісовчики на цісарській службі беруть участь у операціях в Моравії, Ломбардії і над Рейн.Henryk Wisner, «Lisowczycy», Warszawa 1976, st 345-46

Польсько-шведська війна 1626-1629 роки

У 1626-29 роках лісовчики беруть участь у війні зі шведами на теренах Східної Прусії. Керував ними спочатку Єнджей Каліновський, і їхні сили складалися всього з двох хоругов, правда, незвичайно великих чисельно: хоругви Міколая Моцарського (400 коней) і Владислава Сьлешинського (300 коней). Воєнні дії не були надто вдалими, лісовчики навіть відправили у відставку полковника Каліновського і вибрали його наступником Моцарського. Воєнні дії показали, що військо Річі Посполитої починає поступатися передовим зразкам західноєвропейської воєнної думки, і війна завершилася у 1629 році перемир'ям на невигідних для Річі Посполитої умовах.

Шведський період 1630-1635 роки

1631 року 2000 козаків у складі військ Валленштайна, брали участь у бойових діях у Сілезії проти військ саксонського курфюрста Іоганна-Георга — союзника шведів. Невдалу спробу залучити на свій бік запорожців здійснив Густав II Адольф.

1633–1634 роках загони козаків воювали проти французів у Люксембурзі. Паризька «Газета» (Gazette) 12 липня 1634 року писала про чотиритисячний відділ кінних українських козаків під проводом якогось Тараського, який під прапором австрійського цісаря воював у Люксембурзі проти французького генерала де СуассонаСічинський В. Чужинці про Україну. С. 64 — 65..

Смоленська війна 1632-1634 роки

На початку 30-х років до Тридцятилітньої війни (у широкому сенсі) вступило Московське царство. Прагнучи послабити Річ Посполиту, вона стала надавати значну економічну і політичну допомогу Швеції — ворогові Речі Посполитої, і розпочала з останньою війну, яка, однак, завершилась невигідним для Московії Поляновським миром 1634 року. Запорізькі козаки взяли участь у цій війні як на головному (Смоленському) напрямку, так і на інших театрах бойових дій.

Збройна демонстрація Речі Посполитої проти Швеції 1635 року

У 1634 році Польща почала готуватися до війни зі Швецією, оскільки закінчувався строк перемир'я, укладеного із Швецією у 1629 році. Однією з умов перемир'я була окупація шведами головних портів у Прусії, що давало Швеції можливість контролювати польський експорт збіжжя до Європи.

Король Польщі Владислав IV збудував флот з 10 кораблів і однієї галери. Та цих сил не вистачало, тому вирішено було скористатися Запорозьким реєстровим військом, для якого в Кролевці (Кенігсберзі) виготовили чайки на 1500 козаків.

За словами великого канцлера литовського Альбрехта Радзівілла «найняті були на цю війну 1500 запорожців під проводом хороброго коменданта Волка (Wołk), який через Литву під Юрборк (Jurbork) провів козаків чемно, без грабунків, бо козаки вдовольнялися тим, що їм давали добровільно». На Німані, біля Юрборка, їх чекали чайки, збудовані на королівський кошт. Сутички козаків із шведами почалися у Вислицькій затоці. Несподівано з'явившись під Пілавою, козацькі чайки швидко наближалися до ворожих кораблів. Шведи, за словами Радзівілла, з подивом дивилися на маленькі суденця, які так сміливо йшли на них. Подив, однак, змінився на страх, коли козаки вправним манером захопили ворожий корабель. Проте Польща під тиском французького правителя кардинала Рішельє, який не хотів послаблення Швеції, змушена була піти на укладення Штумсдорфського миру (1635 рік). У таких умовах потреба в козацькому війську минула, і йому було наказано повернутися в Україну.

Франко-шведський період 1635-1648 роки У лютому 1636 року 2000 кавалерійський загін козаків Павла Носковського та хорватів на чолі з Ізоланія здійснили напад на провінцію Шампань. Це не були нормальні воєнні маневри, а більше каральні експедиції, які мали нищити засоби, розривати комунікації, застрашувати цивільне населення та робити загальне замішання серед французьких військових з'єднань. Найкращими засобами для досягнення вищезгаданих цілей були грабунки, пожежі та іншого роду ґвалти. Всі наймані війська тридцятилітньої війни були спеціалістами в таких насильствах і козаки також ніде не залишалися позаду. Хронікарі цієї виправи пишуть, що цісарські війська спалили і пограбували кільканадцять міст і понад шістдесят сіл, розгромили три французькі відділи і забрали багато здобичі.

Та в останні три місяці не найманці Носковського, а козаки, які від 1633-го року служили в кінноті генерала Йохана фон Верта, прославляли себе на бойовищах тридцятилітньої війни. Максиміліян, електор Баварії, розуміючи трудну ситуацію Франції, пропонував, щоб цісарська армія виконала офензиву на Париж і зайнявши французьку столицю, примусила кардинала Рішельє помиритися з імператором. План був досить сміливий, але він захопив Кардинала Інфанта, який потягнув за собою цілий штаб імператорського війська. Сам Кардинал Інфант позичив від Максиміліяна славну кінноту Верта і разом із нею увійшов до Пікардії. В той самий час Ґаллас окупував Франш-Конті і наступав на Бургундію. Верт, як уже було згадано, мав під своєю командою 2 000 козаків і хорватів Ісоланія, які творили ударну силу його кінноти і своєю скорістю та рухливістю уможливили незвичайну еластичність для цілої їзди у воєнних операціях. Верт і кардинал у скорому часі зайняли всю територію між річками Соммою і Уазою та 14 серпня здобули фортецю Корбі, що лежить на шляху до Парижу поблизу Ам'єну. Тут Кардинал Інфант зупинився, але Верт на свою руку з незвичайною скорістю окупував Руа, Модідіє і дійшов до Компієнь. У тій акції Верта найбільше відзначилися хорвати з козаками, які прямо залякали французькі оборонні війська своїми блискавичними рейдами.

Умови контракту австрійський уряд повною мірою не виконував, тому восени 1636 року більшість козаків залишає театр бойових дій. Ще того самого року козаки Верта заявили, що вони не хочуть повертати до Польщі і перейшли як постійні найманці до цісарської армії.

Уряд Франції в 1630-1640-х роках здійснив декілька спроб залучити на свою сторону найманців з Речі Посполитої. В українській історіографії досі живе легенда про участь козаків найманців на чолі з Іваном Сірком або Богданом Хмельницьким в облозі Дюнкерка в 1645 році. Проте, сьогодні вже доведено, що жоден з них не брав участі в цих подіях. Однозначно можна лише стверджувати, що не виключена можливість того, що українські козаки брали участь в бойових діях у фламандській кампанії.

Того ж року, коли завершилася Тридцятилітня війна і було підписано Вестфальський мир, розпочалась Хмельниччина. Досвід набутий запорожцями під час війни в Європі безсумнівно знадобився їм у боротьбі з військами Речі Посполитої.

Примітки

Література Голубуцький В. Запорозьке козацтво. -К., 1994 Січинський Володимир. Чужинці про Україну. Київ, «Довіра», 1992 Шиллер И. К. История Тридцатилетней войны. Собр. соч. в 8 тт. М., 1957, т.5. Сергей Махун. Казаки наемники в Тридцатилетней войне 1618–1648. «Зеркало Недели». № 16 (491) Суббота, 24 — 29 Апреля 2004 года Обговорення проблеми (з багатьма посиланнями) на Українському Військово-Історичному Форумі: http://forum.milua.org/viewtopic.php?t=4261 Федорук А. Наймане козацьке військо XVI — середини XVII ст. Ідеологія, організація та військове мистецтво. З автореферату на дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук. — Чернівці., 2000 Henryk Wisner, «Lisowczycy», Warszawa, Książka i Wiedza, 1976 Науково-дослідницька робота Малої Академії Наук на сайті: https://sites.google.com/site/kozaki30years/