Флоріа́н Іллі́ч Ю́р'єв (11 серпня 1929, Кіренськ — 11 вересня 2021, Київ) — український художник, архітектор, композитор, мистецтвознавець (кандидат мистецтвознавства), майстер скрипкових музичних інструментів, поет, педагог і громадський діяч. Член Спілки архітекторів Української РСР з 1956 року, Спілки радянських художників України з 1970 рокуЮр'єв Флоріан Ілліч // , Всеукраїнської музичної спілки з 1992 року, Міжнародної асоціації кольористів; почесний член «Союзу скрипкових майстрів-художників Росії».

Біографія Народився 11 серпня 1929 року в місті Кіренську (нині Іркутська область, Росія). Його мати — Марія Іванівна Большак, представниця древнього тунгуського роду, з якою ув'язнений батько Флоріана — Ілля Юр'єв (Ілля Захар'їн-Юр'єв), інтелігент — за освітою біолог, який зазнав гонінь радянської влади за наукову роботу з генетики, одружився під час перебування на засланні. Мати батька, до шлюбу Анна фон Гаєр, була чесько-німецького походження і вела родовід від німецького лицаря Флоріана фон Гаєра. За її бажанням онукові й дали ім'я ФлоріанРадіо Свобода: «Четырежды националист». Флориан де Киренги, создатель «летающей тарелки» и герба Киева. 11.09.2023.

Освіта

Флоріан закінчив Іркутське училище мистецтв, Київський художній інститут (графік, 1956), аспірантуру Московського поліграфічного інституту (спеціальність — мистецтвознавство) (1974), докторантуру Львівського поліграфічного інституту ім. Івана Федорова (1980).

Скрипкової справи навчався: у Києві в майстрів Феодосія Драпія, Никифора Лупича, Івана Бітуса; у Москві в майстра Юрія Почекіна; в Італії у представника кремонської школи майстра Джиобатта Морассі; в штаті Нью-Джерсі (США) у відомого майстра Романа Маца.

Композиції навчився в класах видатних українських композиторів народного артиста СРСР Андрія Яковича Штогаренка, Юдіф Григорівни Рожавської.

Клас вокалу проходив у видатного соліста-вокаліста, провідного баса Київської опери, педагога Київської консерваторії, заслуженого діяча мистецтв України Олександра Олександровича Гродзинського.

Діяльність 1956—1976 — кар'єра від старшого до головного архітектора інституту Київпроект; 1976—1991 — викладач, доцент Київського відділення Українського поліграфічного інституту ім. Івана Федорова (тепер — Українська академія друкарства), графічний факультет. Юр'єв як талановитий педагог виховав понад 300 учнів: самобутніх, яскравих, вдячних. Серед них вирізняється Микола Залевський, випускник 1976 року, який згодом оселився в Америці. Своїми непересічними творами шанують вчителя Юрій Новіков, Стефан-Арпад Мадяр, Михайло Мастикаш та інші.На ретроспективній виставці Ф. Юр'єва експонувалися роботи багатьох його учнів нарівні з творами маестро.; Захистив кандидатську дисертацію 1974 року, подав до захисту докторську дисертацію 1980 року, але через ідеологічні мотиви — «за намагання науково обґрунтувати абстракціонізм» — вона не була допущена до захистуПізніше монографія по темі дисертації була опублікована.. Продовжував створювати кольорові композиції й працювати над невизнаною теорією в умовах андеграунду. 1991 — 11 вересня 2021 року — Інститут екогігієни та токсикології ім. Л. І. Медведя АМН України, науковий співробітник.

Громадська діяльність

Засновник та віцепрезидент Міжнародної Академії «Modus coloris»; Голова Асоціації майстрів-художників по виготовленню смичкових музичних інструментів Національної всеукраїнської музичної спілки; Очільник науково-дослідної лабораторії Національної всеукраїнської музичної спілкиРозробки лабораторії, де Ф. Юр'єв був винахідником та виконавцем, вже мають сім патентів й 25 зразкових інструментів, які апробовані видатними виконавцями і визнані музичною громадськістю України та світу..

Творча діяльність Флоріан Ілліч Юр'єв був надзвичайно творчо різносторонньо обдарованою людиною та вражав різноманітністю своєї діяльності. Був відомий своїми творчими досягненнями як:

Архітектор-художник

Найбільш відомими його роботами є: Герб КиєваВ співавторстві зі скульптором Борисом Довганем). — геральдичний символ столиці УРСР міста-героя Києва (затверджений 1969 року). Проєкт мікрорайону «Нивки-3» масиву «Нивки» у Києві;

Будинок Український інститут науково-технічної та економічної інформації МОН України (біля станції метро «Либідська», відомий у Києві і Україні як «Літаюча тарілка»)Вул. Горького, 80..

«Літаюча тарілка», збудована 1978 року за проєктом архітектора Юр'єва, яка й досі вражає своєю оригінальністю — символ нескореної творчої вдачі митця, його протесту проти сірості, одноманітності та примітивізму епохи типового проєктування.

Проєктуючи конференц-зал Інституту інформації, Юр'єв передбачав, що, завдяки світлодинамічній установці, він буде використовуватися і як «Світлотеатр», у якому будуть об'єднані музика, світло і колір.

За проєкт цієї споруди Флоріан Юр'єв одержав нагороду «За новаторство в архітектурі». У 2023 році вийшов фільм «Нескінченність за Флоріаном» режисера Олексія Радинського.

Пам'ятники: Папі Римському Івану Павлу ІІ у Києві (2002), «Художники-жертви репресій» (1996)Біля Київського художнього інституту., поету-дисиденту Василю Стусу та співаку Борису ГмиріОстанні три пам'ятники теж у Києві. Пам'ятники Стусу та Гмирі знаходяться в стадії встановлення., а також (в співавторстві зі скульптором Борисом Довганем) меморіали загиблим воїнам та приблизно 100 пам'ятників на місці поховання видатних державних, громадських і творчих діячів УкраїниВ основному на Байковому кладовищі у Києві, у тому числі Миколі Матеюку. та меморіальні дошки на будинкахУ тому числі меморіальна дошка на будинку Роліт у Києві на честь Б. Д. Антоненко-Давидовича, виготовлена у вигляді бронзового барельєфу (1994)..

Вчений-кольорист З кінця 1950-х років, поряд з діяльністю архітектора та заняттям музикою, Ф. Юр'єв починає працювати над своєю теорією «музики кольору», де теоретичний аналіз колірного сприйняття та його віддзеркалення в мистецтві поєднувався із проблематикою «кольоромузики», синтезу звуку та зображенняЮр'єв підкреслює: музика кольору це не кольорова музика..

1962 року він підготував до друку монографію «Музика кольору», яка через звинувачення в «абстракціонізмі» вийшла у світ лише через десять років.

Тоді ж, у 1962-му, було знищено багато малярських робіт художника, що через колірні сполучення та гармонії підтверджували й демонстрували його теоретичні дослідження колоризму.

Зокрема, одним із перших у світі він довів органічну природу кольоросприйняття, що забезпечується наявністю двох кольорових та одного чорно-білого каналів бачення у зорових нервах людини.

Відкинута офіційною радянською наукою, ця теорія через десятиліття була підтверджена дослідженнями англійських вчених-фізіологів, що на початку 1980-х pp. отримали за неї Нобелівську премію.

Флоріан Юр'єв розглядав кольоропис як самостійний спосіб художнього мислення, де колірні гармонії за своїми засадами близькі до гармоній музичних. Звідси ж — ідея музики кольору.

У своїх художніх картинах цього напрямку Юр'єв постає і як художник, і як вчений-кольорознавець і як музикантЯскравим зразком цього напрямку є цикл картин «Сім слів Спасителя на Хресті»..

Йому належить і оригінальний метод колірної фонетичної транскрипції, який може бути застосований до всіх мов, а також для колірного запису музичних творів. У ній художник поєднував звуки, зображення та слова, додаючи до кольору та музики мистецтво поезії.

Про це в одному з інтерв'ю розповів сам автор: «Цей метод виник з мого захоплення поезією. Я писав вірші, тож спробував структурувати їх за допомогою кольору. Колірні рядки складались у картину. Час перетворювався на простір. Якщо вірш розгортається в часі, то його колірний еквівалент можна осягнути миттєво, єдиним поглядом! Я почав перекладати на кольори вірші інших поетів. Виявилося, що кожний великий поет має свій характерний набір кольорів»Кольори та звуки маестро Флоріана Юр'єва..

Свої колірні композиції він називає «модусами», наголошуючи на їхній «інструментальній» функції — як засобу осягнення твору, як шляху, що поєднує візуальні, символічні, комунікативні, емоційно-виразні складові.

Флоріан Юр'єв ввів до мистецтвознавства терміни: «кольоропис», «цветопись», «colour writing», «modus coloris», «музыка цвета» («music of color»).

Кольористичну концепцію «колір-образ» («цвет-образ», «modus coloris») Юр'єв доповідав на трьох міжнародних форумах кольористів: у Москві (Росія, 1947), Прінстоні (США, 1992) та Будапешті (Угорщина, 1993) і отримав загальне схвалення та нагороди.

Флоріан Ілліч Юр'єв був засновником і віцепрезидентом Міжнародної академії «MODUS COLORIS», яка офіційно зареєстрована в Україні.

Понад 20 років Юр'єв читав курс «Художнє кольоробачення» в Поліграфічному інституті.

1998 року ім'я Флоріана Юр'єва було занесено в два престижні довідники: «Міжнародний директорій видатних внесків у сучасне суспільство» Американського біографічного інституту та енциклопедію «Хто є хто між інтелектуалів» Міжнародного біографічного центру в Кембриджі (Велика Британія) — таким чином підтвердивши його досягнення в галузі кольористики, архітектури, живопису, музики та музичної акустики.

Музикант. Композитор Ще студентом Іркутського художнього училища Флоріан Юр'єв написав музичну фантазію «Боярин Орша» для альта, виконав її у 1948 році на олімпіаді молодих музикантів Східного Сибіру і отримав першу премію.

З кінця 1950-х Ф. Юр'єв починає працювати над своєю теорією «музики кольору», де теоретичний аналіз колірного сприйняття та його віддзеркалення в мистецтві поєднувався із проблематикою «кольоромузики», синтезу звуку та зображення.

1962 року він підготував до друку монографію «Музика кольору», яка через звинувачення в «абстракціонізмі» вийшла у світ лише через десять років

Ідеями «світлотеатру» були пройняті і його концерти «музики кольору», що з успіхом пройшли у Києві в 1964, 1965 та у 1972 роках.

Юр'єву належить і оригінальний метод колірної фонетичної транскрипції, який може бути застосований для колірного запису музичних творів. У ній Юр'єв поєднував звуки, зображення та слова, додаючи до кольору та музики мистецтво поезії.

2006 року з ініціативи меценатського культурологічного проєкту ЕКОГІНТОКС вийшла книга «Флоріан Юр'єв. Ріка часів»Книга надрукована російською мовою — «Флориан Юрьев. Река времён»., присвячена його творчості музиканта та скрипкового майстра. У ній надруковано його вокально-інструментальну сюїту, над якою він працював з 1950-х рр., поклавши на музику поряд із своїми віршами сонети Шекспіра, поезії Тараса Шевченка, Франсуа Війона, Павла Тичини, Олександра Блока, Івана Драча, Бориса Олійника …

Флоріану Юр'єву належить також світлосимфонія «Жар-птиця».

Художник Найбільша виставка картин Ф. Юр'єва як художника, якщо взагалі можна виділити окремо (від архітектора, музиканта-композитора, поета чи скрипкового майстра) цю грань творчості митця, відбулася 2001 року в будинку Спілки архітекторів України в Києві.

«За картинами Юр'єва можна було спостерігати, який шлях пройшов художник — від полутонів лірично-реалістичного сприйняття довколишнього світу до чистих кольорів та чітких ліній філософського, узагальненого погляду на історію та сучасність» і «… до народження та утвердження нового напрямку сучасного живопису, який сам його автор та засновник — Флоріан Юр'єв — називає „кольоротворні образи“. В картинах цього напрямку Юр'єв постає і як художник, і як вчений-кольорознавець»А. Білоусов. Світи Флоріана ЮР'ЄВА

Обидва напрямки зображувального мистецтва були в творчості Юр'єва до самої смерті.

У радянський період, період боротьби з «абстракціонізмом», частина творів Юр'єва була знищена — хоча художник уникає цього терміна, вживаючи слова: «…непредметний стиль».

«Предметний стиль»:

Стиль «кольоротворні образи»:

Майстер-художник скрипкових музичних інструментів Флоріан Юр'єв понад тридцять років присвятив вивченню класичної італійської традиції виготовлення скрипок, відродженню цієї традиції в Україні.

Його вчителями були Юрій Почекін, представник кремонської школи Джіобатта Морассі.