«Ключ без права передачі» () — російський радянський художній фільм 1976 року режисера Дінари Асанової. Виробництво студії «Ленфільм».
Сюжет Кирило Олексійович більшу частину життя провів в армії. Вийшовши у відставку, він потрапляє на посаду директора школи. Спочатку йому дуже важко звикнути, що замість дисциплінованих солдат він відповідає за натовп метушливих дітей. Знайти спільну мову з учнями йому допоможе вчителька літератури Марина. Вона розгледіла за маскою суворого солдафона чуйну людину.
У фільмі яскраво показано поведінку і психологію підлітків, як формуються їхні погляди на життя у так званому «перехідному віці».
Ролі Олена Проклова — Марина Максимівна, вчитель літератури Олексій Петренко — Кирило Олексійович, директор школи Лідія Федосєєва-Шукшина — Емма Павлівна, вчитель хімії Любов Малиновська — Ольга Денисівна, завуч Зіновій Гердт — Олег Григорович, учитель фізики Катерина Васильєва — Клавдія Петрівна Баюшкіна, мати Юлі Олег Хроменков — Баюшкін, батько Юлі Анвар Асанов — Антон, син Марини Максимівни Лілія Гриценко — Лілія Олімпіївна, вчителька музики Гелій Сисоєв — Костянтин Іванович, вчитель фізкультури Герман Лупекін — вчитель Любов Тищенко — вчителька Наталія Яшпал
10б Марина Левтова — Юля Баюшкіна Олександр Богданов — Саша Майданов Андрій Лавриков — Андрій Шаров Олена Циплакова — Таня Косицька Костянтин Миколаїв — Альоша Смородін Олена Аржанік Сергій Волков Олександр Гольдштейн Ірина Обольська Олена Попова Олексій Рахов
Поети Белла Ахмадуліна Михайло Дудін Булат Окуджава Давид Самойлов
Знімальна група Автор сценарію: Георгій Полонський Режисер-постановник: Дінара Асанова Головні оператори: Юрій Векслер, Дмитро Долинін Головний художник: Володимир Свєтозаров Композитор: Євген Крилатов Звукооператор: Костянтин Пашков Директор картини: Юрій Губанов
Я дуже нервував. Пам'ятаю, що мені дуже хотілося догодити, відповідати. Я напридумував безліч різних варіантів пісень до цього фільму. Чому я нервував? Адже у мене був порядний досвід подібної роботи. Все поки що виходило наче б вдало. Моє становище в літературі та вже деяка популярність і впевненість у власних силах, здавалося б, повинні були позбавити мене від зайвої вібрації, але я нервував. Так, нервуючи, я заспівав, приїхавши в Ленінград, одну пісню, другу, і, нарешті, ще одну, не зовсім, правда, вдалу, але так, на всякий випадок. Динара слухала мій переляканий, напружений спів, підперши кулачком підборіддя. До речі, та - третя пісня - ніякого відношення до сюжету фільму не мала. Дінара, з якихось одній їй веденим ознаками, відібрала саме її. Я думав, буде оркестр, але звучала жалюгідна гітара: «Давайте восклицать, друг другом восхищаться…»
Фестивалі та призи — XI ВКФ в Ригі: Приз «За найкращу кінорежисуру» Дінарі Асановой Приз «За найкраще виконання чоловічої ролі» Олексію Петренко Приз ЦК ЛКСМ Приз дитячого журі глядачів творчому колективу фільму — X МКФ в Москві: Спеціальний приз журі конкурсу фільмів для дітей — Призи Ленінського Комсомолу режисерові Дінарі Асановой й акторці Олені Прокловой — VI Міжнародні Кошалінські зустрічі (Польща): Приз «Янтар» за найкращий сценарій Георгію Полонському — VIII МКФ найкращих фільмів світу «Фест» в Белграді (Югославія): Почесний диплом «Кекец» — VIII МКФ для дітей у Джиффоні (Італія): Особливий диплом
Ретроспективи — Тиждень російського кіно в Парижі: Regards de Russie, Париж (Франція) — Російське кіно в кінотеатрі «Arlequin», Париж (Франція) — Міжнародний фестиваль кінематографічних дебютів «Дух Вогню», Ханти-Мансійськ (Росія)
Цікаві факти Для Марини Левтової це була перша роль у кіно. Марина була однокласницею Олени Циплакової, яка знімалася у фільмі Дінари Асановой «Не болить голова у дятла». Коли Дінара почала шукати хлопців для своєї нової картини, Олена показала їй фотографію свого дев'ятого класу. Асановой відразу сподобалися двоє - хлопчик і дівчинка. Цією дівчинкою і була Марина Левтова. У ролі Марини Максимівни Дінара Асанова хотіла знімати Катерину Васильєву, але її не затвердив худрада. Також проби проходили Євгенія Ханаєва, Марина Нейолова, Людмила Гурченко Коли Кирило Олексійович просить Марину Максимівну допомогти йому розібратися в книгах з педагогіки, вона пропонує для початку прочитати Януша Корчака «Як любити дітей» На прогулянці Марина Максимівна читає учням хайку Тійо-ні: Над ручьем весь день Ловит, ловит стрекоза Собственную тень'' Епізод біля будинку Пушкіна на Мойці в день 139-ї річниці загибелі поета спочатку був відсутній у сценарії, його додала Дінара Асанова. Біля пам'ятника Пушкіну свої вірші, присвячені поету, читають: Булат Окуджава «Александру Сергеевичу хорошо…», Давид Самойлов «Болдинская осень», Михайло Дудін «В кругу земных столпотворений…», Белла Ахмадуліна «Дачный роман»
Посилання