Клан Макдонелл з Ґленґаррі () — один з кланів гірської Шотландії (Гайленду), гілка клану Дональд (МакДональд). Назва клану походить від місцевості Ґлен Ґаррі (), де річка Ґаррі тече долиною на схід від озера Лох Ґаррі, впадає в Великий Ґлен 16 миль північніше від Форт-Вільям (Гайленд).

Гасто клану: «Creag an Fhitich» - «Крук скелі» (гельск.).

Історія клану Макдонелл з Ґленґаррі Походження Ґленґаррі знаходиться в Лохабері — на території давнього королівства Морей, що було колись на землях піктів. Ранальд був сином Джона (Іонанна) Островитянина – лорда островів. Ранальд мав п'ятеро синів. Один син - Алан став засновником клану МакДональд з Кланранада. Інший син – Дональд був одружений двічі: перший раз з Лалеве () — дочкою вождя клану МакІвер: у них був син Джон. Вдруге він одружився з дочкою вождя клану Фрейзер Ловаті: від цього шлюбу було двоє синів – Олександр та Ангус. Джон помер, не лишивши нащадків, йому успадкував Олександр. Олександр вважається першим справжнім вождем клану Макдонелл з Ґленґаррі, хоча розглядається часто як четвертий.

XV – XVI століття Клан Макдонелл з Ґленґаррі не грав ніякої суттєвої ролі ні в історії ні в політиці Шотландії до XV століття. XV століття було в історії Шотландії епохою війн кланів. Королі намагалися втихомирити і примирити клани, що їм не завжди вдавалося. Король Шотландії Джеймс V уклав статути у 1494 році для більшості вождів кланів, але вождь клану Олександр Макдонелл з Ґленґаррі не отримав такого статуту. Припускають, що він продовжував бути бунтівником. У 1531 році вождь клану Макдонелл з Ґленґаррі був помилуваний. Він отримав грамоту «Кроун» 9 березня 1539 року щодо земель Ґленґаррі, Морар, земель навколо озер Лох Алш, Лох Каррон, Лох Брум, а також щодо замку Строум. Це не завадило Олександру знову воювати з іншими кланами, зокрема спробувати разом з Дональдом Гормом МакДональдом зі Сліту (шотл. - Donald Gorm Macdonald Sleat) спробувати захопити владу над всіма островами. Дональд Горм був убитий під час спроби штурму замку Ейлен Донан і на цьому повстання припинилося.

Згодом Олександр Макдонелл з Ґленґаррі був серед тих вождів кланів з островів, які були схоплені під час зустрічі з королем Джеймсом V в Портрі і кинуті за ґрати в Единбурзі. У тюрмі він лишався до 1542 року, коли король помер. Сам Олександр - вождь клану Макдонелл з Ґленґаррі помер у 1590 році. Його син Ангус був більш політично гнучким і використовуючи вплив тестя – вождя клану Грант для отримання грамоти від короля Джеймса VI на володіння землями у 1574 році.

XVII століття – громадянська війна на Британських островах У 1602 році відбулась битва Морар між кланами Макдонелл з Ґленґаррі та кланом МакКензі.

Сином Ангуса був Дональд – VIII вождь клану Макдонелл з Ґленґаррі. Він був довгожителем – прожив більше 100 років. Для тих часів – просто неймовірно. У березні 1627 року він отримав королівську грамоту з великою печаткою на володіння землями. Дональд часто не подобався королю. Так у 1626 році Дональд був запрошений до лорда Огілтрі – представника короля. Зустріч відбулась на борту корабля. На зустрічі обговорювали політику короля щодо островів. Дональд разом з іншими вождями кланів виступив проти політики короля, був заарештований і кинутий за ґрати.

Під час громадянської війни на Британських островах Дональд Макдонелл з Ґленґаррі був занадто старим для війни. Роль вождя взяв на себе його син – Еней – IX вождь клану Макдонелл з Ґленґаррі. Він став повноправним вождем в той день, коли Джеймс Грем – І маркіз Монтроз переміг у битві під Інверлохі. Еней був разом з маркізом Монтроз під час цієї перемоги. Він також був з маркізом під час перемоги в битві під Аулдерн. 500 воїнів з клану Макдонелл з Ґленґаррі були в армії маркіза Монтроз під час найважчих боїв, в битві під Кілсіт, де вони розгромили генералі Баллі. Після битви під Філіфау Монтроз відправив Енея в замок Інвергаррі. Еней був відданий справі Стюартів до кінця – він повів свій клан на битву під Вустер у 1651 році і був розбитий. Він мусив тікати з Шотландії, його володіння конфіскував Олівер Кромвель. Після реставрації монархії він повернувся і був нагороджений титулом лорд Макдонелл і Арос.

XVIII століття – повстання якобітів У 1715 році спалахнуло повстання якобітів. Клан Макдонелл з Ґленґаррі підтримав повстання і взяв участь у битві під Шеріффмуйр. Коли один з ватажків повстання – капітан МакДональд з Кланраналда був вбитий, Алістер Макдонелл з Ґленґаррі згуртував загони горян і продовжив броротьбу. Він кинув горянам гасло: «Помста - сьогодні, траур – завтра!» У 1716 році претендент на трон (від повстанців) Джеймс Френсіс Едвард Стюарт (так званий «Старий Самозванець») нагородив його титулами пера та лорда Макдонелл. Звичайно, ці титули були визнані тільки якобітами.

У 1745 році спалахнуло нове повстання якобітів. Клан Макдонелл з Ґленґаррі виставив для повстанців 500 воїнів. Під час цього повстання XIII вождь клану Макдонелл з Ґленґаррі – Алістер Руад (Рудий) поїхав до Франції просити допомоги для повстанців, але був схоплений англійцями і кинутий у Тауер. Звільнений 1747 року.

Наприкінці XVIII століття більшість людей з клану Макдонелл з Ґленґаррі емігрували до Америки – в провінцію Онтаріо, заснували там поселення яке було назване на честь клану Ґленґаррі, марно намагаючись зберегти шотландські звичаї горян.

Полковник Олександр Ранальдсон Макдонелл з Ґленґаррі Олександр Ранальдсон Макдонелл з Ґленґаррі мав типовий характер шотландського горянина, типовий характер вождя шотландського клану, що так яскраво описав в романах Вальтер Скотт. У 1815 році він створив Товариство справжніх горян і товариство кельтів в Единбурзі. Під час візиту короля Георга IV до Шотландії він організував кілька виступів шотландців, що мало суспільний резонанс.

Єпископ Олександр Макдонелл з Ґленґаррі На відміну від Олександра Ранальдсон Макдонелл з Ґленґаррі, його сучасник Олександр Макдонелл з Ґленґаррі став римо-католицьким священником, чиї місіонерські обов'язки в Брей Локабер полягали в допомозі членам клану. Спочатку він намагався забезпечити їх роботою, потім організовував Шотландський полк, в якому став капеланом. Коли полк було розформовано, єпископ Олександр Макдонелл з Ґленґаррі звернувся до уряду з проханням надати клану землю у Верхній Канаді, але цей проект не був до кінця реалізований.

Вождь клану Нинішній – XXIII вождь клану – Еней Ранальд Еван МакДоннел ().

Джерела Clan MacDonell of Glengarry Profile scotclans.com. Retrieved 24 November, 2013. Way, George and Squire, Romily.Collins Scottish Clan & Family Encyclopedia. (Foreword by The Rt Hon. The Earl of Elgin KT, Convenor, The Standing Council of Scottish Chiefs). Published in 1994. Pages 214 – 215. Mackenzie (1881), p. 307; p. 308. 'Conflicts of the Clans' published in 1764 by the Foulis press, written from a manuscript wrote in the reign of James VI of Scotland. "The Scottish Clans and Their Tartans". W. & A. K. Johnston Limited. Edinburgh and London. 1886. Page 44. MACDONELL OF GLENGARRY, CHIEF OF MACDONELL OF GLENGARRY Retrieved on 18 September 2007 Clans and Tartans – Collins Pocket Reference, George Way of Plean and Romilly Squire, Harper Collins, Glasgow 1995ISBN 0-00-470810-5 The King's Jaunt, John Prebble, Birlinn Limited, Edinburgh 2000, ISBN 1-84158-068-6 Mackenzie, Alexander (1881). History of the Macdonalds and Lords of the Isles; with genealogies of the principal families of the name. Inverness: A. & W. Mackenzie.