Рома́н соціа́льно-побуто́вий — основний різновид реалістичного роману.Для нього характерна ідеологізація приватного життя, побуту персонажів. Письменники-реалісти, передовсім французькі реалісти Стендаль, Оноре де Бальзак, Гюстав Флобер , англійські Чарлз Діккенс і Вільям Теккерей — розсувають сюжетні рамки й до особистісного, долучають сцени й епізоди, що охоплюють життя усього суспільства та епохи. Соціально-побутовий роман часто відтворює конфлікт між людиною та суспільством і в такий спосіб намагається розв'язати його або констатує неможливість усунення конфлікту (Іван Тургенев, Лев Толстой, Іван Нечуй-Левицький, Панас Мирний та ін.).
Це майстерно змальовано й у соціально-побутовому романі 20 ст. (Джек Лондон, Генріх Манн, Еріх Марія Ремарк, Гемінґуей Ернест Міллер, Альберто Моравіа, Луї Арагон, Михайло Шолохов, Болеслав Прус, Ярослав Івашкевич, Карел Чапек, Самчук Улас, Михайло Стельмах та ін.).
Сьогоднішній соціально-побутовий роман здебільшого набуває рис психологічного роману («Сестри Річинські» Ірини Вільде).
Джерело
Літературознавчий словник-довідник / Р.Т. Гром’як, Ю.І. Ковалів та ін. — К.: ВЦ «Академія», 1997. — с. 610 Посилання