«Тартюф» () — російський повнометражний кольоровий музичний художній фільм, поставлений режисером Яном Фрідом в 1992 році. Російська екранізація комедії «Тартюф, або дурисвіт» Ж.-Б. Мольєра.
У фільмі використовується переклад п'єси Михайла Донського, з деякими стилізованими під вихідний віршований текст додаваннями і з великою кількістю пісень (композитор - Геннадій Гладков). Сюжет і мораль першоджерела практично збережені, за деякими винятками.
Зміст Мюзикл про одного з найбільш безпринципних лицемірів в історії літератури. Тартюф ховається за маскою смиренності і богобоязливості. І багато хто вірить, що він і справді такий. Та його мета – отримати власну вигоду і йому не важливо, скільки людей і як сильно від цього постраждають. Він хоче спокусити дружину порядного городянина, але щоб якось затриматися у його будинку сватається до доньки.
Ролі Михайло Боярський — Тартюф Владислав Стржельчик — Оргон Лариса Удовиченко — Ельміра Ірина Муравйова — Доріна Ігор Дмитрієв — Клеант Вікторія Горшеніна — пані Пернель Анна Самохіна — Маріана Ігор Скляр — Даміс Олександр Самохін — Валер Герман Орлов — пан Лояль
В епізодах
А. Алексієв В. Городецький Гелена Івлієва Б. Злигостев С. Клепіков А. Уланов
Знімальна група Автор сценарію - Ян Фрід за участю - Борис Рацера та Володимира КонстантиноваЗа однойменною комедією Ж.-Б. Мольєра. Переклад Михайла Донського Композитор - Геннадій Гладков Оператор-постановник - Микола Строганов Художник-постановник - Олексій Рудяков Художник по костюмах - Тетяна Острогірська Звукооператор - Едуард Ванунц Режисер - Володимир Перов Оператор - Ю. Плешкін Монтаж - Галини Корнілової Грим - Вадима Халаімова Асистенти:режисера - А. Горелик, Н. Васильєваоператора - А. Камінськиймонтажера - Я. Хуторянська Помічник режисера - Є. Самохвалова Помічник звукооператора - В. Міхневич Художник-декоратор - С. Тейх Майстри-гримери - Н. Тулупова, О. Рижикова Майстри-костюмери - Т. Морозова, Е. Ликина Майстри-реквізитори - Н. Лапочкіна, О. Желніна Майстер світла - А. Калуга Цветоустановщік - Л. Косарєва Титри: Художник - А. МедведєваОператор - В. Михайлов Редактор - І. Філатова Консультант - Кирило Чорноземов Постановка трюків - Йосипа Кринського Виконавці - Олександр Баранов, В. Трусов Адміністративна група - С. Костров, М. Личковський, А. Писанюк, О. Разрезова Директор-стажер - Л. Маєвська Директор картини - Марина Довладбегян Оркестр Санкт-Петербурзького і телебаченняДиригент - Станіслав Горковенко Тексти вокальних номерів - Бориса Рацера, Володимира Константинова
Особливості постановки Тартюф у виконанні Боярського - молодий і виразно харизматичний лицемір, парадоксально викликає глядацьку симпатію. У фінальній сцені він, на відміну від п'єси, залишається непереможеним - причому не як конкретна людина, а скоріше як втілене лицемірство: «Доженете мене? І що? Даремна праця! Безсмертний я: Тартюфи не помруть!»
Сцена Тартюфа і Ельміри показана досить відверто і грубо, примітно також і те, що Дамис по режисерські трактуванні відчуває до мачухи Ельміре явно не синівські почуття, і його ненависть до Тартюфа більшою мірою продиктована ревнощами. Роль Доріни також вельми применшена. Вона досить рідко промельківала в постановці, тоді як в тексті п'єси вона присутня майже в усіх сценах.
Посилання