«Машина часу» () — роман Герберта Веллса, написаний у 1895, перший науково-фантастичний роман письменника. Вперше «Машина часу» публікувалася у 1888 році у скороченому журнальному вигляді як оповідання під назвою «Аргонавти часу», а в січні-травні 1895 року в журналі New Review роман видано повністю під назвою «Повість мандрівника у часі». Окреме видання з'явилося в травні 1895 року. З цього і наступних книжкових видань було видалено один розділ.

Українською роман вперше переклав 1967 року Микола Іванов у складі збірки «Війна світів».

«Машина часу» стала одним з перших літературних творів, де описано мандри людини в часі за допомогою технічного пристрою. Основна частина цього порівняно невеликого за обсягом твору описує світ майбутнього (802701 рік), куди вирушає безіменний Мандрівник в часі. У книзі описано два види істот, на яких перетворилася людина під час еволюції під впливом класового поділу — та . Морлоки — це нащадки робітників, що мешкають у підземному світі та обслуговують машини. Вони набагато менші й слабші за сучасну людину, покриті шерстю і погано переносять сонячне світло. А елої — це нащадки колишньої еліти суспільства, слабкі та тендітні істоти, абсолютно не пристосовані для праці. І ті, й інші за довгі тисячоліття існування, що не вимагало розумової діяльності, практично позбулися розуму та перетворилися на напівтварин.

Сюжет Мандрівник у часі ділиться з оповідачем та ще кількома людьми (Психологом, Дуже Молодим Чоловіком, Провінційним мером, Лікарем) своїми ідеями щодо можливості переміщення у часі, як одному з вимірів. Він заявляє про свій винахід — машину часу, яку вже встиг випробувати. Один з його гостей, Дуже Молодий Чоловік, захоплено описує можливості подорожей в минуле, проте Мандрівник у часі називає проблеми, такі як привернення зайвої уваги й невідповідність історичних знань дійсності. На доказ своїх слів про винахід Мандрівник у часі приносить модель машини часу. Її роботу, однак, присутні сприймають за фокус. Помітивши недовіру, Мандрівник показує повнорозмірну машину, за допомогою якої обіцяє побувати в інших епохах та в зазначений час повернутися. Але оскільки ще дещо у машині треба доробити, тож він запросив гостей прийти до нього через тиждень.

У зазначений день гості приходять до Мандрівника, але його ще не було вдома і вони вирішили почекати. Із запізненням, Мандрівник виходить зі своєї лабораторії, брудний та стомлений. Привівши себе до ладу, він запевняє гостей у тому, що він подорожував у часі й запрошує їх до курильної кімнати послухати свою довгу розповідь.

Вирушаючи у подорож, він спочатку перенісся лише на кілька годин у майбутнє. Впевнившись у роботі машини, Мандрівник продовжив подорож, в ході якої спостерігав зникнення лабораторії, зміни пір року, виникнення нових будівель, поки машина не дала збій. Мандрівник опинився під час граду перед кам'яним сфінксом 802701-го року. Скоро його помітили тендітні з вигляду люди, чотири фути заввишки, одягнені в туніки і красиві з вигляду. Трохи побувши з ними, Мандрівник зауважив, що ці люди, елої, лише розважаються, а величні будівлі навколо пошкоджені від часу та частково зруйновані. З побаченого Мандрівник зробив висновок, що потрапив у часи занепаду людства, який настав після епохи загальної рівності й достатку.

Увечері Мандрівник виявив зникнення машини часу і страх людей перед сфінксом. В ході безуспішних пошуків, він звернув увагу на колодязі, над якими тремтіло повітря. Познайомившись з жінкою, на ім'я Віна, яку він врятував, коли вона потопала в річці, Мандрівник довідався про страх тогочасного людства перед темрявою і підземеллями. Вдосвіта ж йому вдалося помітити якихось істот неподалік.

На четвертий день перебування в майбутньому, Мандрівник у часі, ховаючись від спеки в руїнах, побачив схожу на лемура істоту, що втекла вглиб. У нього виникла думка про розділення людства на два види, де нащадки еліти ведуть безтурботне життя на поверхні, а нащадки робітників — працюють під землею. Ще за два дні Мандрівник наважився спуститися в один з колодязів, де виявив підземних людей, морлоків, які обслуговували різноманітні машини для забезпечення потреб елоїв. Також він дізнався, що морлоки харчуються м'ясом. Відбившись від морлоків, він зумів вибратися на поверхню. Пізніше, Мандрівник дійшов висновку, що м'ясо, яке він бачив у тунелі, котре їдять морлоки, було м'ясом елоїв, і що морлоки вирощують елоїв, як худобу на фермі.

Зрозумівши, що це морлоки забрали машину часу, Мандрівник поставив собі за мету повернути її. Для здійснення задуманого він навідався з Віною у будівлю колишнього музею, де знайшов сірники і камфору. Мандрівник вирішив заночувати просто неба, під захистом відкритого вогню, тому коли він із Віною йшли пізно увечері через ліс, він збирав хмиз для багаття. Під час цього на них напали морлоки, тому Мандрівник запалив хмиз, який він збирав, щоб відігнати їх. У цей час вони з Віною намагалися вибратися з лісу, але морлоки їх наздоганяють. Мандрівник знову розвів багаття і вирішив отаборитися в цьому місці до ранку, та він вночі заснув і багаття згасло, через що їх оточили морлоки. Мандрівник відбився від нападу, але нападники забрали Віну. Зранку Мандрівник повернувся до сфінкса. Там він знайшов свою машину за дверима на п'єдесталі сфінкса і, відбивши новий напад, вирушив далі в майбутнє.

Мандрівник зупинився в часі, коли сонце досягло фази червоного гіганта, а швидкість обертання Землі навколо своєї осі істотно зменшилася. Там він зустрів велетенських істот, схожих на крабів, які намагалися напасти на нього. Далі Мандрівник у часі перескочив у тридцятимільйонний рік, де застав остаточне запустіння планети, яка занурилася у морок і температура впала нижче нуля. Після цього він вирішив повернутися свого часу та перенісся до лабораторії на кілька годин після початку своєї подорожі.

На цьому Мандрівник закінчив свою розповідь. Він зрозумів, що гості йому не повірили, навіть коли він показав квіти з майбутнього, які Віна поклала йому до кишені.

Через декілька днів оповідач прийшов до Мандрівника та зустрів його підготовленим до наступної подорожі, з якої він хотів повернутися з більш переконливими доказами мандрівки в майбутнє. Мандрівник попросив почекати його з подорожі і після чого, за словами оповідача, пройшло більш як три роки з того дня, а він так і не повернувся. Оповідач побоюється, що Мандрівник більше ніколи не повернеться.

Видалений розділ У видаленому розділі, одразу після того, як Мандрівник знаходить машину часу та втікає від морлоків, він опиняється на вкритій інеєм рівнині. Там він бачить невеликих істот, покритих сірим хутром, яких описує подібними на кроликів чи кенгуру, і вбиває одну каменем. На цих істот нападають велетенські багатоніжки, тож Мандрівник переноситься в наступний день. На тому місці лишаються кістки, з яких Мандрівник робить висновок, що з'їдена багатоніжками істота походила від людини. Він продовжує переміщення в часі, спостерігаючи сповільнення обертання Землі.

Цей розділ під номером 11 входив до твору у травневому номері New Review (1895), але був видалений з подальших видань редактором Вільямом Ернестом Генлі через зображення «повної дегенерації людства». Проте епізод публікувався й надалі як додаток під назвою «Сіра людина» ().

Написання Чернетки показують, що Веллс розробляв 3 чітко виражені ідейні компоненти. Хронологічно останнім, але найважливішим з усіх є сама машина часу з обґрунтуванням принципу її роботи. Апокаліптична біологія, другий ідейний компонент, формує образ майбутнього в баченні Мандрівника. Третій компонент — це метафізична концепція взаємодоповнюваності між вільним вибором та приреченням.

Веллс пов'язує ідеї, висловлені Мандрівником у часі, з астрономом і математиком Саймоном Ньюкомбом, транскрипцію лекції якого він міг читати у журналі Nature 1888 року. Відкидаючи, однак, поняття «іншого [просторового] ​​напрямку під прямим кутом до трьох інших», Мандрівник пояснює час як «четвертий вимір» відмінної, непросторової природи.

Веллс часто заявляв, що планував видавати «Аргонавтів часу» частинами в газеті Pall Mall Gazette, але на прохання В. Е. Генлі, редактора National Observer, переписав начерки «Аргонавтів часу» у серію з 7-ми есе, які анонімно публікувалися в National Observer з 17 березня по 23 червня 1894 року. Герой Веллса, «Філософ», подорожував своїм розумом (але не тілесно) у 12203 рік, де морлоки та елої ніколи не контактують. Він розповідав про якийсь побачений у майбутньому парадокс, який руйнує очікування від розвитку суспільства, а далі надавав пояснення. Передостанній абзац останнього епізоду в National Observer містить згадку про далеке майбутнє, де Земля розділить «тяжке становище Меркурія», ставши розпеченою, завжди поверненою до Сонця одним боком планетою. Публікації в газеті наголошували на відкритості людського вибору та відповідальності за наслідки. Бачення Філософом майбутнього мали ймовірнісний характер і слугували попередженням, а не пророцтвом. Серія так і не була завершена, оскільки Генлі пішов з посади редактора в National Observer.

За підтримки Генлі, Веллс продовжив працювати над оповіданням, і наприкінці 1894 року, коли Генлі отримав посаду редактора The New Review, він організував публікацію оповідання частинами з січня по травень 1895 року. За це видавництво Heinemann заплатило Веллсу 100 фунтів стерлінгів (що дорівнює приблизно 15 тис. фунтів стерлінгів сьогодні). «Повість мандрівника у часі» 1868 року в New Review починається з протилежної до попередньої версії ідеї. Там майбутнє вже існує, а головний герой, Мандрівник у часі, подорожує в 802701 рік. Між 802701 і та 30-мільйонним роком Мандрівник у часі стає свідком дарвінівської боротьби між хижаком та здобиччю, дедалі більшого руйнування, що закінчується сонячним затемненням як символом кінця.

Американське видавництво Henry Holt and Company опублікувало перше книжкове видання 7 травня 1895 року; в Heinemann опублікувало британське видання 29 травня. Ці два видання не містять частини «Сіра людина» та відрізняються окремими абзацами одне від іншого. Зазвичай називаються «текстом Голта» та «текстом Гайнемана» відповідно. Майже всі сучасні перевидання відтворюють текст видавництва Heinemann.

Герберт Веллс, пишучи «Машину часу», ймовірно перебував під впливом роману Едварда Бульвер-Літтона «Вріл: Сила прийдешньої раси» (1871). Книга Бульвера-Літтона сатирично описувала життя безіменного Оповідача серед підземних мешканців, суспільство яких викривлено втілювало уявлення Оповідача про утопію. Одну зі своїх героїнь, Віну, Веллс можливо написав, спираючись на образ принцеси Зі. Обоє письменників використовували образ сфінкса як символ пророцтва. Назва «елої», можливо, утворена від єврейського «елогім», і може розумітися як «маленькі творці». Походження слова «морлоки», за словами Веллса, може стосуватися ханаанського бога Молоха, якому приносили в жертву дітей. Назва «морлок» також може бути грою слів з моллоками (mollocks) — як часом називали себе шахтарі, або шотландським словом для позначення сміття, або посиланням на громаду морлахів у Далмації.

Адаптації

Кіно й телебачення «Машина часу» (1949) — телевистава. «Машина часу» (1960) — кінофільм. «Машина часу» (1978) — телефільм. «Машина часу» (2002) — кінофільм. «Машина часу» (2003) — анімаційний фільм.

Комікси «Машина часу» (1956) — частина серії «Ілюстрована класика» () видавництва Gilbertond. «Машина часу» (1976) — № 2 в серії «Класичні комікси Marvel» (). Початково видано в чорно-білому варіанті Pendulum Press 1973 року. «Машина часу» (1990) — серія коміксів від Eternity Comics, у 1991 перевидана як графічний роман.

Відеоігри

The New Adventures of the Time Machine (2000) — пригодницька гра-головоломка за мотивами роману для Windows. The Time Machine: Trapped in Time (2009) — пригодницька гра з пошуку предметів за мотивами роману для iOS, Microsoft Windows, Mac OS.

Відгалуження

Література Після публікації «Машини часу» різні письменники створювали продовження чи окремі історії про Мандрівника у часі. Серед них: