Габрієль Руа́ (; 22 березня 1909, Сен-Боніфас — 13 липня 1983, Квебек) — квебекська франко-канадська письменниця, одна з головних фігур у франко-канадській літературі

Раннє життя

Габрієль Руа народилася 22 березня 1909 року у переважно франкомовному місті Сен-Боніфас, провінції Манітоба (тепер район міста Вінніпег). Отримала освіту в Академії Сен-Жозефа. Почала писати в ранньому віці. Руа жила на вулиці Дешамбо, будинку та районі в Сен-Боніфації, який пізніше надихнув на одну з її найвідоміших робіт. Тепер будинок є Національним історичним місцем і музеєм у Вінніпезі.

Кар'єра Після навчання на вчителя у Вінніпезькій нормальній школі вона викладала в сільських школах у Маршані та Кардиналі, а потім була призначена в Інститут колегіальних перевірок у Сен-Боніфас.

Завдяки своїм заощадженням вона змогла провести деякий час у Європі, але у 1939 році була змушена повернутися до Канади через початок Другої світової війни. Вона оселилася у Квебеку, і заробляоа на життя художником етюдів, продовжуючи писати.

Її перший роман «Випадкове щастя» (Bonheur d'occasion , 1945)  дав яскраво реалістичний портрет життя людей у ​​Сен-Анрі, одному з найбідніших робітничих районів Монреаля. Цей роман змусив багатьох жителів Квебеку уважно поглянути на себе, і його вважають романом, який допоміг закласти основу тихої революції Квебеку 1960-х років.

Франкомовний оригінал роману отримав престижну премію Prix Femina в 1947 році, а його англомовний переклад, «Оловʼяна флейта» (The Tin Flute, 1947),  отримав літературну премію генерал-губернатора Канади (1947 рік) і Медаль Лорна Пірса.Королівського товариства Канади. Англійський переклад також зазнав популярності у США, де було продано понад три чверті мільйона примірників, Літературна гільдія Америки визнала «Олов'яну флейту» художньою книгою місяця в 1947 році.  Книга отримала стільки багато уваги, що Руа повернулася до Манітоби, щоб уникнути розголосу.

Є дві французькі версії Bonheur d'occasion. Перший був опублікований у 1945 році Société des Éditions Pascal у двох томах.  Ця версія була перекладена англійською в 1947 році Ганною Джозефсон, яка видалила кілька коротких уривків з англійської версії. У 1965 році Librairie Beauchemin опублікувала скорочену французьку версію, усунувши низку епізодів. Ця друга версія була перекладена Аланом Брауном у 1980 році. Як наслідок, повної скороченої версії « Жестяної флейти» англійською мовою ніколи не було опубліковано.

У серпні 1947 року одружилася з Марселем Карботта, лікарем Святого Боніфація, і вирушила з ним до Європи, де Карботт вивчала гінекологію, а Рой проводив час для писання.

«Де гніздиться водяна курочка», другий роман Габріель Руа, — це чутлива та співчутлива історія, яка відображає невинність і життєву силу малонаселеного кордону.

Інший її роман приніс додаткове визнання критики. «Александр Шеневерт» (1954) — похмура й емоційна історія, яку вважають одним із найвизначніших творів психологічного реалізму в історії канадської літератури.

Багато хто вважає її однією з найважливіших франкомовних письменниць в історії Канади та однією з найвпливовіших канадських авторів. У 1963 році вона була входила до комісії, яка дала Монреальській всесвітній виставці, Expo 67, свою тему: Terre des hommes або англійською Man and His World. Це була її пропозиція використати назву книги Антуана де Сент-Екзюпері 1939 року як організаційну тему. У 2016 році Маргарет Етвуд, яка читала її книжки підліткою, написала есе про свою кар'єру та зазначила, що її твори все ще актуальні як ніколи.

Габріель Руа померла в 1983 році у віці 74 років. Її автобіографія, La Détresse et l'enchantement , була опублікована посмертно та перекладена в 1984 році Патрісією Клакстон, видатною квебекською перекладачкою, яка вважається основною перекладачкою творів Габріель Руа з французької на англійську. Її переклад автобіографії Габріель Рой, «Чарівність і печаль», був удостоєний нагороди генерал-губернатора в 1987 році. Автобіографія охоплює роки від дитинства Габріель Рой у Манітобі до часу, коли вона оселилася в Квебеку.

Список творів

«Випадкове щастя» (1945) «Олександр Шенве́р» (1954) «Маленька водяна курка» (1950) «Вулиця Дешамбо́» (1955) «Секретна гора» (1961) «Дорога з Альтамо́ну» (1966) «Річка без відпочинку» (1970) «Це співуче літо» (1972) «Сад на краю світу» (1975) «Діти мого життя» (1977) «Тендітні світла землі» (1978) «Моя корова Боссі́» (1976) «Короткий хвіст» (1979) «Спаніель та пекінес» (1987)

Примітки

Посилання