Сен-П'єр-о-Ноннен () — церква у Меці, мала базиліка. Споруджена в IV столітті.
Історія Церква Святого Петра є найстарішою зі збережених релігійних будівель Лотарингії, а, можливо, і всієї Франції. Будівля, як припускають, була споруджена галло-романськими майстрами в кінці IV століття як одне з приміщень терм. Пізніше вона входила в комплекс фортифікаційних споруд історичного Меца.Arsenal
З VI по XVI століття Сен-П'єр-о-Ноннен була монастирською церквою однойменного бенедиктинського абатства. Побудована в ранньому романському стилі.
Новий неф був побудований в XI столітті. В XVI столітті будівля стала складом та залишалося ним аж до 1970-х років. Після реконструкції церква Сен-П'єр-о-Ноннен відкрита для концертів та виставок.Xavier DeLeon (1988). Saint-Pierre-Aux-Nonnains: De l'époque romaine à l'époque gothique. Éditions Imprimerie Nationale (collection «Guides archéologiques de la France»). Paris. ISBN 2-11-081268-0
1909 року будівлі разом із залишкам абатства було присвоєно статус історичної пам'ятки Ancienne abbaye Saint-Pierre.
Галерея
ЛІтература François Heber-Suffrin, Saint-Pierre-Aux-Nonnains, dans Congrès archéologique de France. 149e session. Les Trois-Évêchés et l’ancien duché de Bar. 1991, p. 495-515, Société française d’archéologie, Paris, 1995. Xavier Delestre, Saint-Pierre-aux-Nonnains. De l’époque romaine à l’époque gothique, Éditions Imprimerie Nationale (collection « Guides archéologiques de la France »), Paris, 1988 . R. Will, Étude archéologique et historique de Saint-Pierre-aux-Nonnains à Metz (Moselle), 1972. Friedrich Oswald, , coll, Zentralinstitut für Kunstgeschichte, Munich, 1967-1969, vol. 2, pages 214-215. Friedrich Oswald, in K. Hauck, Frümittelalterliche Studien, Münster, 1967, vol. I, pages 156-169. E. Knitterscheid, Trierer Zeitschrift, 1899, pages 194-216.
Див. також Баптистерій Сен-Жан (Пуатьє) — також вважається найстарішою скаральною спорудою ФранціїNicola Williams и Virginie Boone The Loire. — Lonely Planet, 2002. — 304 p. — ISBN 1864503580.
Примітки