«Старий Хоттабич» () — радянський дитячий художній фільм, поставлений на Ленінградської ордена Леніна кіностудії «Ленфільм» в 1956 році режисером Геннадієм Казанським за однойменною фантастичною дитячою повістю Лазаря Лагіна.
Волька — звичайний московський школяр-піонер, під час пірнань у Москві-ріці дістає з дна старовинний глечик. Він розкриває його і випускає могутнього джина-чарівника з тисячолітнього ув'язнення, який тепер, за законами джинів, стає виконавцем усіх бажань хлопця, навіть дуже необережних.
Прем'єра відбулася в Ленінграді 12 липня 1957 року.
Сюжет Піонер Волька Костильков, купаючись у Москва-ріці знаходить старовинний глек і приносить його додому. Хлопчик вважає, що знахідку треба віднести до історичного музею. Але, оглядаючи посудину, він випадково відкриває її і з глека з'являється джин у вигляді старого бородатого чоловіка в східному одязі. Джин пояснює Вольці, що він — Гасан Абдуррахман ібн Хоттаб, ув'язнений за свій характер. Волька називає джина «по батькові» — Хоттабич. Щоб віддячити за визволення, Хоттабич обіцяє виконувати всі бажання Вольки. Але всі бажання хлопчика джин виконує по-своєму.
Коли Волька каже, що запізнюється на іспит з географії, Хоттабич обіцяє перетворити учителів на шакалів. Волька заперечує і погоджується лише на те, щоби джин говорив його голосом. Змінивши одяг на сучасніший, Хоттабич проникає в школу, де маскується під портрет. Але він промовляє від імені Вольки застарілі знання: що Земля плоска і населена різними фантастичними народами. Вчителі відправляють Вольку на перездачу. Його друг і староста класу Женя називає поведінку Вольки "хуліганством". Потім Волька свариться з другом на прізвисько Пілюля, що глузував з його відповідей на іспиті.
Хоттабич вирішує покарати Пілюлю і змушує його гавкати щоразу, коли той погано говорить про Вольку. Женю джин відправляє далеко на схід, щоб його там "продали в рабство". Волька вимагає негайно повернути його, проте Хоттабич виявляється не в силах це зробити, бо забув потрібне закляття. Натомість він пропонує полетіти на пошуки Жені на килимі-самольоті. Женя тим часом познайомився в місцевими дітьми і чудово провів час, поки його не забирають.
По дорозі назад вони потрапляють у хмару і борода Хоттабича мокне. Через це джин більше не може чаклувати (для чаклування він повинен вирвати з бороди суху волосину). Ледь не розбившись, усі троє здійснюють посадку в басейн біля санаторію імені Серго Орджонікідзе. Хоттабич сприймає санаторій за палац могутнього правителя і принижується перед його відвідувачем, якого вважає за султана. Пілюлю в той час відвідує лікар і робить висновок, що це "рідкісний випадок", якому він не може дати ради.
При поверненні до Москви, Волька показує Хоттабичу Москву і садить у літак до Сочі. Роздратований гуркотом реактивних двигунів, Хоттабич вимикає їх, тому літак ледве не падає. В останній момент піонеру вдається переконати Хоттабича запустити двигуни.
Усе ще бажаючи догодити і віддячити своєму юному «рятівнику», Хоттабич намагається створити різні коштовні подарунки. Але все, що він робить, або не має сенсу (наприклад, літак із мармуру), або не до вподоби самому піонеру, вихованому на цінностях комунізму. Джин робить для Вольки палац із караваном верблюдів і слонів, навантажених коштовностями та предметами розкоші. Хлопчик просить джина зробити ці подарунки невидимими або передати в РОНО (районний відділ народної освіти), на що старий відповідає категоричною відмовою. Тоді Волька пропонує йому вирушити до цирку.
На цирковій виставі Хоттабич бачить фокусника і показує, що його магія сильніша. Глядачі сприймають це за частину вистави. Об'ївшись морозивом, Хоттабич застуджується. Волька та Женя роблять висновок, що Хоттабич хороший, лише його треба навчити жити по-сучасному.
Його ведуть на футбол, де Хоттабич вирішує "покращити" гру, давши кожному футболісту по м'ячу. Потім він, неправильно зрозумівши прохання Вольки, змінює розмір воріт однієї команди, що робить гру нечесною. Волька переконує зробити так, щоб матч визнали недійсним.
Хоттабич, вислухавши пораду Вольки, знаходить корисне застосування своїм здібностям, ставши фокусником у цирку. Волька успішно здає іспит і починає навчати Хоттабича.
Ролі Микола Волков — Хоттабич Альоша Литвинов — Волька Костиликов Геня Худяков — Женя Богорад Льова Ковальчук — Гога-Пилюля Ольга Черкасова — Варвара Степанівна, вчителька Майя Блинова — мати Вольки Єфим Копелян — Джафар Алі Мухамедов Олександр Ларіков — лікар Віра Романова — Глафіра Кузьмівна, мати Гоги
В епізодах Євген Весник — постовий міліціонер А. Галін — епізод Борис Коковкин — член екзаменаційної комісії Анатолій Королькевич — представник Управління госцирк Всеволод Кузнецьов — уболівальник на футболі Василій Леонов — Вася Казанцев, сусід знатного нафтовика в санаторії М. Степанов — епізод У титрах не вказані: Олег Вишнів — епізод Майя Забулис — глядачка на футболі Лев Степанов — людина в телефонній будці Зінаїда Шарко — продавчиня морозива в цирку Єлизавета Уварова — покоївка в санаторії
Знімальна група Автор сценарію — Лазар ЛагинЗа мотивами однойменної повісті Л. Лагіна Режисер-постановник — Геннадій Казанський Оператор — Музакір Шуруков Художники — Ісаак Каплан, Белла Маневич Режисер — Лев Махтін Композиторка — Надія Симонян Звукооператор — Григорій Ельберт Комбіновані зйомки:Головний оператор — Михайло ШамковичОператори — Б. Дудов, Михайло ПокровськийХудожники — А. Алексієв, Михайло Кроткін, Марія Кандат Директор картини — Тамара Самознаєва
Призи Заохочувальний диплом фільму на 1-м ВКФ (1958) Почесна грамота на Міжнародному кінофестивалі в Ванкувері (1958) Почесний Диплом на 1 МКФ дитячих фільмів в Панамі (1971).
Факти У перші півроку прокату фільм подивилися 5 мільйонів осіб. Для Олексія Литвинова виконання ролі Вольки Костилькова стало єдиною роботою у великому кіно, і його гонорар склав 2400 рублів. Для зйомок епізоду, в якому Хоттабич поїдає у великих кількостях ескімо, було зроблене підроблення: щоб актор Микола Волков не застудився, замість морозива він їв глазуровані сирки. Епізод зі слонами і верблюдами знімали в Одесі, де якраз в той час гастролював знаменитий цирк Корнілових. З екзотичними фруктами — бананами, радянські громадяни були мало знайомі. Тому в фільмі вони, зроблені з пап'є-маше і пофарбовані смарагдовою фарбою, так неприродно виглядають. У фільмі широко використовувалися комбіновані зйомки, в тому числі передовий на ті часи метод «блукаючої маски».
Відмінності від книги Пригоди друзів значно скорочені: У книзі Хоттабичу 3733 роки, а у фільмі — 3732 роки і п'ять місяців. Прибрана вся сюжетна лінія з братом Хоттабича: герої не подорожують ні до Італії, ні в Північний Льодовитий океан. Жадібний американський ділок Гаррі Вандендаллес відсутній. У фільмі при чаклунстві Хоттабич не використовує заклинань. При вириванні волоска лише лунає писк. За книгою в квартирі Вольки Хоттабич жив у вигляді рибки в акваріумі, а у фільмі сидів невидимий на шафі. У книзі хворобу Гоги-Пілюлі розгадав мудрий лікар, який згадав один з епізодів «Тисячі і однієї ночі». У фільмі ж Хоттабич сам все пояснив Гозі. У книзі Хоттабич з Волькою і Женею дістаються до футбольного стадіону на метро, в якому джин до смерті був наляканий наближенням поїзда. У фільмі цей момент пропущений. У книзі Хоттабич заглушив двигуни у криголама, а у фільмі — у літака. В результаті Хоттабич стає не радіотехніком, як у книзі, а цирковим ілюзіоністом.
При всьому існує кілька варіантів тексту книги, випущених у різні роки. Так, у післявоєнному виданні (Кишинів, 1961, наприклад) літак летить з Адлеру, тоді як у виданні 1938 року Адлерський аеропорт не міг згадуватися, він був побудований у 1941 році.
Релізи
(VHS\DVD; без реставрації) В 1980-ті роки в СРСР фільм почав випускатися відеокомпанією «Відеопрограма Держкіно СРСР» на відеокасетах у форматі SECAM і без реставрації. У Росії в 1996 році фільм також випущений в системі PAL на VHS студією «48 годин» також без реставрації. Також випущено на VHS та DVD компанією «Ленфільм-Відео» без реставрації. Фільм випущено, практично також без реставрації, на DVD компанії «RUSCICO» у 2003 році.
(DVD\Blu-ray; з повною реставрацією зображення та звуку) Фільм повністю відреставровано і перевипущено на DVD та Blu-ray кіновідеооб'єднанням «Крупний план» у цифровій і високій якості зображення та звуку. Воно перевипущено в системі звуку Dolby Digital 5.1, Dolby Digital 1.0, DTS HD 5.1 без субтитрів та додаткових матеріалів.
Посилання