Яво́жно () — місто на півдні Польщі, у Сілезькому воєводстві. Належить до Краківського кам'яновугільного басейну. Населення понад 70 000 осіб (2024). Явожно є частиною Сілезії, хоча історично належало до сусіднього Малопольського воєводства (до 1975 року).

Історія Під час Другої світової війни місто перебувало під німецькою окупацією і було включене до складу Третього Рейху. У середині червня 1943 року на околиці Явожна, поблизу шахти Dachsgrube, було створено підтабір Аушвіц-Біркенау Neu-Dachs, один із найбільших промислових підтаборів комплексу Аушвіц. В'язнів використовували насамперед на роботах у вугільних шахтах та при розбудові енергетичної інфраструктури. У січні 1945 року в підтаборі перебувало 3664 в'язні. Під час евакуації більшість із них погнали пішки в напрямку табору Гросс-Розен, а близько 400 хворих і виснажених залишили в Явожно, де їх згодом звільнили солдати Червоної армії.

Після завершення німецької окупації комуністична влада використала збережену інфраструктуру Neu-Dachs. За дослідженнями історика Казімежа Мірошевського, Центральний табір праці в Явожно (, COP) виник, імовірно, вже в лютому 1945 року, а циркуляром Міністерства громадської безпеки № 42 від 6 квітня 1945 року Явожно було включено до системи центральних таборів праці. Спочатку там утримували, зокрема, інтернованих німецького походження, фольксдойче, учасників польського антикомуністичного підпілля, осіб, підозрюваних у співпраці з німцями, а також в'язнів, ув'язнених на підставі рішень прокуратури або органів безпеки.

У зв'язку з акцією «Вісла» 1947 року в межах COP було створено так званий український підтабір. Рішення про його створення ухвалило Політбюро Центрального комітету Польської робітничої партії (ПРП) 23 квітня 1947 року. Перший транспорт українського населення прибув до Явожна 9 травня 1947 року. Станом на 14 січня 1948 року в таборі перебував 3761 в'язень українського та лемківського походження.

Історик Євген Місило, спираючись на збережені щомісячні статистичні звіти комендатури табору, встановив, що від травня 1947 року до початку 1948 року в Явожно було ув'язнено щонайменше 3821 особу, зараховану в табірній статистиці до українців, серед них 819 жінок і кільканадцятеро дітей. Водночас він зазначив, що ці дані є частково неповними, а до цієї категорії потрапила також певна кількість поляків та осіб із мішаних польсько-українських родин.

До Явожна направляли, зокрема, селян, яких вважали підозрюваними у співпраці з УПА або зараховували до цивільних структур ОУН. Мірошевський зазначає, що частину з них ув'язнювали попри недоведені звинувачення, іноді разом із цілими родинами, малими дітьми та людьми похилого віку. До табору також потрапляли найближчі родичі осіб, засуджених або вбитих за належність до УПА, представники української інтелігенції та духовенства.

Твердження, що члени УПА взагалі не потрапляли до Явожна, є неточним. У травні 1948 року в таборі протягом двох днів окремо утримували групу зі 112 в'язнів — вояків УПА, яких після цього перевезли до в'язниці Монтелюпіх у Кракові.

За підготовленим Ігорем Галагідою й виданим Інститутом національної пам'яті Польщі збірником документів, в українському підтаборі загалом було ув'язнено майже 4 тисячі осіб. Серед них було 27 священнослужителів — 22 греко-католицьких і 5 православних. Унаслідок умов у таборі та тортур під час допитів померли 162 особи. У ранішому дослідженні Мірошевського йшлося про 161 померлого в'язня українського підтабору.

Числа 161–162 не є загальною кількістю померлих у Центральному таборі праці в Явожно. За Мірошевським, точну кількість усіх померлих у COP неможливо встановити за збереженими документами. Складений Центральним управлінням пенітенціарної служби список 6987 померлих, приписаних до Явожна та його філій, включає також ув'язнених, які померли в інших таборах праці, зокрема щонайменше 1140 осіб у таборі Свєнтохловіце-Згода. Тому число 6987 не можна трактувати як кількість смертей безпосередньо в таборі Явожно. Померлих ховали біля табору та на розташованому в лісі на південний схід від нього кладовищі, де були сотні могил. Спочатку померлих ховали без трун, а від 1948 року — у легких дерев'яних трунах; могили нумерували й реєстрували.

Від історії в'язнів COP слід відрізняти діяльність Військового суду Операційної групи «Вісла». За дослідженням Анни Гоми, проведеним на основі архівних матеріалів краківського відділення Інституту національної пам'яті, цей суд виніс 350 обвинувальних вироків. У попередній літературі найчастіше називалося 173 смертні вироки, однак після зіставлення списків засуджених Гома встановила щонайменше 174 смертні вироки, з яких 164 було виконано. Ці числа стосуються діяльності Військового суду ОГ «Вісла», а не кількості в'язнів COP Явожно, засуджених до смерті.

Український підтабір функціонував до початку 1949 року. Мірошевський вказує як дату завершення його діяльності 8 січня 1949 року, тоді як Місило зазначає, що звільнення решти в'язнів тривало протягом 1948 року, а остання група греко-католицьких священників залишила Явожно 8 березня 1949 року. Це, однак, не означало ліквідації всього COP. Як табір для інтернованих і військовополонених Центральний табір праці фактично припинив функціонування лише в серпні 1949 року. На підставі організаційного наказу № 50 від 1 червня 1949 року розпочалося його перетворення на прогресивну в'язницю I класу, до якої переводили, зокрема, політичних в'язнів з інших установ.

У 1951–1955 роках на території колишнього табору діяла в'язниця для неповнолітніх і молодих в'язнів, до якої направляли, зокрема, молодих політичних в'язнів. 15 травня 1955 року, після смертельного поранення охоронцем в'язня Станіслава Барана, відбувся бунт ув'язнених. В'язницю для молоді в її тодішній формі ліквідували 31 грудня 1955 року. Від січня 1956 року установа діяла як Центральна в'язниця Явожно для молодих осіб, засуджених за загальнокримінальні злочини. Остаточно в'язницю в Явожно ліквідували 31 серпня 1956 року.

Економіка Видобуток вугілля, хімічний, скляний цементний заводи. Велика ТЕСГеографический энциклопедический словарь. — Москва: «Советская энциклопедия», 1989. — С. 575 .

Демографія Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року:

Відомі люди У 1865 у Щаковій (нині район Явожна) народився Антон Попель, видатний львівський скульптор, автор пам'ятника Адаму Міцкевичу у Львові. Із Явожно походить знаний діяч ПОРП, силових структур і спецслужб ПНР Францишек Шляхциц.

Відвідати Явожно найлегше з Кракова: кожні півтори години ходять маршрутки від зупинки за залізничним вокзалом . Можна також доїхати від залізничного вокзалу потягами.

Галерея

Див. також Концентраційний табір в Явожно Явожно — трагічний символ акції «Вісла» // Наше слово

Примітки