INSERT — оператор мови SQL, котрий додає рядки в таблицю або view. В реляційній СКБД можна визначити два варіанти оператора INSERT. Однорядковий оператор INSERT дозволяє додавати в таблицю один новий рядок. Він широко використовується в повсякденних аплікаціях, наприклад програмах введення даних. Багаторядковий оператор INSERT забезпечує витягування даних з однієї частини бази даних, їх трансформацію і додавання в іншу частину. Використовується зазвичай при пакетній обробці і створенні нових даних.
Однорядковий INSERT
Синтаксис оператора INSERT виглядає так:
INSERT INTO таблиця (колонка1, [колонка2, ... ]) VALUES (значення1, [значення2, ...])
Для SQL2(SQL-92) є дійсним більш розширений синтаксис INSERT [INTO] { table_name WITH ( < table_hint_limited > [ ...n ] ) | view_name | rowset_function_limited
{ [ ( column_list ) ] { VALUES ( { DEFAULT | NULL | expression } [ ,...n] ) | derived_table | execute_statement
| DEFAULT VALUES
< table_hint_limited > ::= { FASTFIRSTROW | HOLDLOCK | PAGLOCK | READCOMMITTED | REPEATABLEREAD | ROWLOCK | SERIALIZABLE | TABLOCK | TABLOCKX | UPDLOCK
Багаторядковий INSERT
Синтаксис
INSERT INTO таблиця (колонка1, [колонка2, ... ]) SELECT (колонка1a, [колонка2a, ...]) FROM таблиця_вибірки WHERE ...
В запис, що міститься в середині багаторядкового оператора INSERT, стандарт SQL1 вимагає деяких логічних обмежень: В запит не можна включати ORDER BY. Таблиця результату запиту повинна містити таку ж кількість колонок, що і оператор INSERT. Запит не може бути запитом на об'єднання кількох різних операторів SELECT. Ім'я цільової таблиці оператора INSERT не може бути присутнім в виразі FROM запиту на читання чи любого запиту, вкладеного в нього. Таким чином забороняється додавання таблиці саму в себе. В стандарті SQL2 останні два обмеження були послаблені і в запиті дозволяється об'єднання операторів, об'єднання таблиць і виразів, дозволяється «самододавання».
Див. також
Реляційна алгебра SQL