«Тор» — всепогодний тактичний зенітний ракетний комплекс, призначений для вирішення завдань протиповітряної і протиракетної оборони на рівні дивізійної ланки.
Система «Тор» призначена для прикриття важливих адміністративних, економічних і військових об'єктів, перших ешелонів сухопутних військ від ударів протирадіолокаційних і крилатих ракет, дистанційно пілотованих літальних апаратів, авіабомб що планують (керованих авіабомб), літаків і вертольотів, в тому числі і виконаних по технології «стелс». Може працювати як в ручному, за участю операторів, так і повністю автоматичному режимі. При цьому система «Тор» сама контролює окреслений повітряний простір і самостійно збиває всі повітряні цілі, що не упізнані системою «свій-чужий».
Історія створення
Робота над новим комплексом розпочалась в 1972 році в НДЕМІ з НДР «Тор» (замовлення 038). Відповідальний виконавцем був призначений Дрізе І. М. У 1975 році було видане тактико-технічне завдання, а в 1976 році — захищений ескізно-технічний проект. Головний конструктор ЗРС «Тор» — Єфремов Веніамін Павлович. Комплекс взято на озброєння 19 березня 1986 рокуДавыдов М. В., Годы и люди, стр. 284.
Опис конструкції
Основним режимом роботи комплексу «Тор» є окрема робота кожної батареї, проте існує і режим централізованого керування начальником ППО дивізії або командира зенітно-ракетного полку. Ймовірність враження однією ракетою цілі типу «літак» становить від 30 до 77 %, гелікоптери вражаються з ймовірністю 50-88 %, безпілотні літальні апарати — 85-95 %. Забезпечує захист від цілей, що рухаються зі швидкостями до 700 м/с, на відстані від 0,5 до 12 км і на висотах від 10 м до 6 км. Переведення із похідного в бойове положення триває до 3 хвилин. Час реакції комплексу — 8-12 секунд.
Склад
Бойова машина 9А330
Основною одиницею комплексу «Тор» є бойова машина. До складу бойової машини входять станція виявлення цілей, станція наведення, ЕОМ, пускова установка, інша апаратура (стартова автоматика, система топологічного прив'язування і навігації, газотурбінний енергоагрегат для автономного електричного живлення та система життєзабезпечення). Все обладнання бойової машини встановлене на гусеничне шасі «Об'єкт 355», уніфіковане з шасі бойової машини 2С6 ЗПРК 2К22 «Тунгуска». На бойовій машині розташовано 8 ЗКР 9М330. Старт ракет відбувається вертикально за аналогією з ЗРС С-300 для захисту від кліматичних чинників, а також від осколків бомб і снарядів. Став першою системою ближнього бою в світі з вертикальним стартом.
Станція виявлення цілей (СВЦ)
Когерентно-імпульсна радіолокаційна станція кругового огляду вирішує задачі виявлення повітряних цілей і видає їхні координати місце знаходження. Станція обладнана системою розпізнавання «свій-чужий». Працює в сантиметровому діапазоні хвиль з окремим керуванням за кутом місця променем. Водночас може здійснювати огляд кута місця одразу трьома променями, черговість встановлюється з допомогою ЕОМ. Кожен промінь завширшки 4° за кутом місця і 1,5° за азимутом. Один промінь здатен перекрити сектор в 32° за кутом місця. В основному режимі темп перегляду зони виявлення складає три секунди, при цьому нижня частина зони сканується двічі. Додатково, наявний режим огляду трьома променями з темпом в 1 секунду. Відмітки з координатами виявлених цілей зав'язуються в траси. Всього станція виявлення цілей може зв'язати 10 трас по 24 виявлених цілях.
Мішені з векторами швидкості, номерами трас, ступенем небезпеки та номером променя, у якому знаходиться ціль, відображаються на індикаторі командира бойової машини. За наявності потужних пасивних перешкод наявна можливість блокування проблемної ділянки огляду і введення в ЕОМ координат цілі за допомогою ручного накладання маркера і ручного знімання координат. Максимальні помилки при визначенні координат не перевищують половину роздільної здатності станції виявлення цілей. Роздільна здатність: не гірше 1,5-2° за азимутом, 4° — за кутом місця, і 200 метрів — за відстанню. Ймовірність виявлення літака типу F-15 на висоті від 30 до 6000 метрів та відстані 25-27 км складає 80 %. Безпілотні літальні апарати можливо виявити на відстані від 9 до 15 км з ймовірністю 70 %. Гелікоптери, що знаходяться на землі, з вимкненими гвинтами на відстані 6—7 км можуть бути виявлені з ймовірністю 40—70 %, завислі в повітрі на відстані 13—20 км — 60-80 %, при виконанні підстрибування на висоту 20 м при відстані 12 км — не менше 60 %. Для вчасного виявлення цілей використовується захист від протирадіолокаційних ракет.
Станція наведення
Когерентно-імпульсна радіолокаційна станція призначена для виявлення і автосупроводу однієї цілі по трьох координатах з допомогою моноімпульсного методу, і наведення однієї або двох ракет на ціль після запуску. Працює в сантиметровому діапазоні хвиль. Конструкція РЛС являє малоелементну (570 елементів) фазовану антенну решітку, здатну формувати промінь завширшки 1° за кутом місця і азимуту.
Станція наведення забезпечує електронне сканування і пошук цілей в секторі 3° за азимутом і 7° за кутом місця.
Через єдиний передавач антенної решітки здійснюється передача на борт ракети команд наведення, крім того, здійснюється водночас визначення координат цілі і ракет, що на неї наводяться. За складних умов з радіозавадами або ж для цілей на надмалій висоті можливе застосування дублюючого телевізійного каналу наведення.
Середньоквадратична похибка при супроводі ЗКР не перевищує 2,5 метрів, при автосупроводі винищувачів — не більше 7 метрів за відстанню і 30 м/с за швидкістю. Роздільна здатність: не гірше 1° за азимутом і куту місця, 100 метрів — за відстанню.
ЗКР 9М330
Основні характеристики 9М330
Призначення: Зенітна керована ракета Розробник: МКБ «Факел» Маса спорядженої, кг: 165 Діаметр, мм: 230 Довжина, мм: 2890 Розмах крила, мм: 650 Відстань пуску макс.:
в передній напівсфері, км: 12,0 Швидкість польоту цілі, км/год: 2520 Швидкість польоту, М: 2,11..2,41 Бойова частина: 14,8 кг Наведення: радіокомандне Підривач: радіопідривач Носії: 9А330, 3К95 Модифікації: 9М330, 9М330-2, 9М331, 9М331-2, 9М332
У пусковому контейнері бойової машини розміщено зенітні керовані ракети 9М330. Антенне та пусковий прилад створюють єдину конструкцію, що обертається навколо вертикальної осі. ЗКР 9М330 виконана за конструктивною схемою «качка». Під час старту ракети викидаються катапультним пристроєм із контейнера зі швидкістю 25 м/c, потім розкриваються складені крила. Для схилення ракети на заданий кут у основи аеродинамічного керма встановлений спеціальний газогенератор. В залежності від потрібного повороту керма перекривають газоходи, що ведуть до сопел. На висоті 16-21 м вмикається двигун і через 1,5 км ракета сягає швидкості 700—800 м/с. На відстані 250 метрів вмикається режим командного наведення. В залежності від швидкості зближення з ціллю з метою оптимального знищення зі станції наведення на борт ЗКР передають значення затримки підривача. При роботі на малих висотах існує можливість вибору поверхні та ініціації підривача при контакті з самою ціллю. В ракеті використаний твердопаливний ракетний двигун.
Модифікації
ЗК95 «Кинджал»
Морська версія комплексу «Тор» з ракетою 9М330-2 (по класифікації НАТО — SA-N-9).
«Тор-М1» (9К331)
Водночас з прийняттям на озброєння комплексу «Тор» були розпочаті роботи з його подальшої модернізації. Випробування нової модифікації з позначенням 9К331 були розпочаті в березні 1989 року і завершились в грудні того ж року. В 1991 році комплекс був прийнятий на озброєння. Результатом модернізації стало впровадження другого цільового каналу, в ракеті 9М331 використана ефективніша бойова частина, зона ураження цілей на невеликій висоті була збільшена, з'явилась можливість роботи з уніфікованим батарейним командним пунктом 9С737 «Ранжир». Ймовірність ураження однією ракетою цілі типу F-15 дорівнює від 26 до 75 %, ймовірність ураження крилатих ракет ALCM від 45 % до 99 %, гелікоптери «Х'юКобра» можуть бути збиті з ймовірністю від 50 до 98 %. Зона ураження у двоканальному режимі залишилась на рівні ЗРК «Тор» за рахунок зменшення часу реакції до 7,4 с під час стрільби на позиції і до 9,7 при короткій зупинці.
Істотних змін зазнала апаратура бойової машини. Обслуга машини була зменшена до трьох чоловіків (командир, оператор, механік-водій). Для запровадження другого цільового каналу встановлена двопроцесорна обчислювальна система з підвищеною швидкодією і розширеним функційним контролем. Станція виявлення має 3-канальну цифрову систему обробки сигналів для ефективнішого захисту від перешкод. Для захисту від хибних міток впроваджений спеціальний алгоритм. Використаний новий підсилювач, що забезпечує вищу чутливість. Кількість цілей, які система здатна виявити і розпізнати, збільшено до 48. Для підвищення точності супроводу цілі станції наведення в телевізійно-оптичному візирі за кутом місця доданий автомат супроводу цілі. Для сполучення з УБКП 9С737 «Ранжир» встановлені додаткові радіостанції і апаратура передачі даних.
Нові ракети 9М331 здатні витримувати перевантаження до 30g і вражати цілі, що маневрують з перевантаженнями до 12g. Ракети розміщені в 4-місних транспортно-пускових контейнерах 9Я281 замість пускової установки. ТПК вироблені зі сплавів алюмінію. Маса ТПК з ЗКР і катапультними установками дорівнює 936 кг. Транспортно-пускові контейнери можуть бути з'єднані в пакети і перевозитись із допомогою транспортної машини 9Т244.
На базі бойової машини 9А331 була створена бойова машина 9А331-1, в якій базове шасі ГМ-335 було замінено на шасі ГМ-5955, виробництва Митищинського машинобудівного заводу.
«Тор-М1ТА»
Модифікація комплексу 9К331 з розміщенням на колісній базі. Апаратна кабіна розташована на автомобілі Урал-5323, антенно-пусковий пост розташований на напівпричепі ЧМЗАП 8335.
«Тор-М1Б»
Буксована модифікація комплексу 9К331. Все обладнання розташоване на колісних напівпричепах.
«Тор-М1ТС»
Стаціонарний варіант комплексу 9К331.
«Тор-М1-2У»
Модернізований комплекс «Тор-М1-2У» призначений для заміни комплексів «Оса», «Тор» і «Тор-М1». Перша партія комплексів надійшла до Південного військового округу РФ в листопаді 2012 року. В грудні 2012 року з ВАТ «Іжевський електромеханічний завод „Купол“» був укладений новий контракт на суму 5,7 млрд руб..
«Тор-М2» (9К332)
«Тор-М2». Головною відмінністю комплексу є можливість вести вогонь на ходу без зупинок, — забезпечувати захист техніки на марші. Також, збільшений боєкомплект у нового комплексу вдвічі (до 16 ракет), а ракети 9М338 мають розширену зону ураження і підвищену точність стрільби.
«Тор-М2Э» (9К332МЭ) — зенітний ракетний комплекс з бойовою машиною на гусеничному шасі. До складу бойових засобів комплексу входять: бойова машина 9А331МЭ, зенітний ракетний модуль 9М334 з чотирма зенітними керованими ракетами 9М9331.
«Тор-М2К» (9К332МК) — зенітний ракетний комплекс з бойовою машиною на колісному шасі. Шасі створене білоруським підприємством «Мінський завод колісних тягачів». До складу бойових засобів комплексу входять: бойова машина 9А331МК, зенітний ракетний модуль 9М334 з чотирма зенітними керованими ракетами 9М9331.
ТТХ
Зона ураження за відстанню: від 1 до 15 км за висотою: від 0,01 до 10 км за курсовим параметром: 8 км Час реакції, с: 4,8 Максимальна швидкість цілей, що вражаються: 700 м/с Кількість водночас обстрілюваних цілей: 4 Максимальне перевантаження ракети: 30 g Швидкість польоту ЗКР: 700…800 м/с Мінімальна ЕПР цілі: 0,05 м² Система наведення: вадозахищена радіокомандна Кількість цільових каналів: 4 канали Кількість ЗКР на бойовій машині: 8 ракет Рік розробки: 2008 Обслуга: 3 особи Запас ходу: 500 км