Битва за Гендерсон-філд, також відома як Битва біля Гендерсон-філд або Битва біля мису Лунга в японській літературі, відбулася 23—26 жовтня 1942 року на острові Гуадалканал (Соломонові острови) та поблизу нього. Ця битва відбувалась на суходолі, на морі і в повітрі під час Війни на Тихому океані, частини Другої світової війни, між силами Імператорської армії Японії з однієї сторони і військами Союзників (головним чином морською піхотою і Армією США). Битва стала третім і останнім великим суходольним наступом японських військ під час Гуадалканальської кампанії.
У цій битві сили морської піхоти і армії США під загальним командуванням генерал-майора Александера Вандегріфта успішно відбили атаку японської 17-ї армії під командуванням генерал-лейтенанта Харукіті Хякутаке. Американські війська обороняли периметр навколо мису Лунга, захищаючи аеродром Гендерсон-філд на Гуадалканалі, який був захоплений у японців військами Союзників при висадці на Гуадалканалі 7 серпня 1942 року. Війська Хякутаке були відправлені на Гуадалканал у відповідь на висадку Союзників із завданням повернути аеродром і вибити війська Союзників з острова.
Солдати Хякутаке намагалися атакувати протягом трьох днів в різних місцях в районі периметру Лунга, але всі атаки були відбиті з більшими втратами для наступаючих. Водночас літаки Союзників із Гендерсон-філд успішно захистили позиції американських військ на Гуадалканалі від атак японських літаків і кораблів.
Битва завершила останню значну наступальну операцію японських військ на Гуадалканалі. Наступна спроба доставити значні підкріплення провалилась під час морської битви за Гуадалканал в листопаді 1942 року, Японія зазнала поразки в кампанії і успішно вивезла більшу частину солдатів, що залишилися, з острова під час евакуації в перший тиждень лютого 1943 року.
Передумови битви
Гуадалканальська кампанія
7 серпня 1942 року збройні сили Союзників (в основному бойові частини США) висадилися на Гуадалканалі, Тулагі і Флоридських островах в архіпелазі Соломонові острови. Метою десанту було не дати використовувати острови для будівництва японських баз, які могли б загрожувати транспортним потокам між США і Австралією, а також створення плацдарму для кампанії по ізоляції головної японської бази в Рабаулі і підтримка сухопутних сил Союзників в Новогвінейській кампанії. Гуадалканальська кампанія продовжувалась шість місяцівHogue, Pearl Harbor to Guadalcanal, с. 235—236..
Неочікувано для японських військ на світанку 8 серпня їх атакували війська Союзників під командуванням генерал-лейтенанта Александера Вандегріфта, головним чином американська морська піхота, що висадилася на Тулагі та найближчих островах, а також біля японського аеродрому поблизу мису Лунга на Гуадалканалі (пізніше добудованого і названого Гендерсон-філд). Авіація Союзників, що базувалася на Гуадалканалі, отримала назву «ВПС Кактуса» (CAF) по кодовій назві Союзників ГуадалканалуMorison, Struggle for Guadalcanal, сс. 14-15 і Shaw, First Offensive, с. 18. Гендерсон-філд був названий в честь майора Лофтона Р. Гендерсона, пілота, який загинув у битві за Мідвей.. Для захисту аеродрому морські піхотинці США створили оборонний периметр навколо мису Лунга.
У відповідь Генеральний штаб Збройних сил Японії відправив підрозділ японської 17-ї армії, корпус, що базувався в Рабаулі, під командуванням генерал-лейтенанта Харукіті Хякутаке, з наказом повернути контроль над Гуадалканалом. Підрозділи японської 17-ї армії почали прибувати на Гуадалканал 19 серпняGriffith, Battle for Guadalcanal, с. 96-99; Dull, Imperial Japanese Navy, с. 225; Miller, Guadalcanal: The First Offensive, сс. 137—138..
Через небезпеку зі сторони авіації CAF, яка базувалася на Гендерсон-філд, японці не могли використовувати великі повільні транспортні судна для доставки солдатів та озброєння на острів. Натомість вони використовували головним чином легкі крейсери і ескадрені міноносці 8-го японського флоту під командуванням Гун'їті Мікави, які зазвичай встигали виконати рейс через протоку Слот до Гуадалканалу і назад за одну ніч, таким чином мінімізуючи загрози повітряних атак. Проте таким способом було можливо доставити тільки солдатів без важкого озброєння і припасів, в тому числі без важкої артилерії, автомобілів, достатніх запасів їжі, а тільки те, що солдати могли перенести на собі. Крім того, есмінці були необхідні для охорони звичайних конвоїв. Ця швидкісна доставка військовими кораблями мала місце протягом всієї кампанії на Гуадалканалі і отримала назву «Токійський експрес» у Союзників і «Щуряче транспортування» у японцівFrank, Guadalcanal, с. 202, 210—211..
Перша спроба японців відбити Гендерсон-філд силами підрозділу чисельністю 917 осіб закінчилася невдачею 21 серпня в бою біля річки Тенару. Наступна спроба була здійснена 12-14 вересня силами 6 000 солдатів під командуванням генерал-майора Кіетаке Кавагуті, вона закінчилася поразкою в битві за хребет Едсона. Після поразки на хребті Едсона Кавагуті і його солдати відійшли на захід до річки Матанікау на ГуадалканаліFrank, Guadalcanal, сс. 141-43, 156-8, 228-46 і 681..
Хякутаке негайно почав готувати новий наступ на Гендерсон-філд. Японський флот запропонував підтримати наступ шляхом доставки необхідної кількості солдатів, озброєння і продовольства на острів, а також повітряними нальотами на Гендерсон-філд і відправкою воєнних кораблів для бомбардування аеродромуSmith, Bloody Ridge, сс. 132 і 158, Rottman, Japanese Army, с. 61, Griffith, Battle for Guadalcanal, с. 152, Frank, Guadalcanal, сс. 224, 251-4, 266-8, & 289-90 і Dull, Imperial Japanese Navy, сс. 225-26..
В той час, коли японські війська перегруповувалися біля Матанікау, американці зосередилися на укріпленні позицій по периметру Лунга. 18 вересня американський морський конвой доставив 4 157 солдатів 3-ї Тимчасової бригади морської піхоти (7-й полк морської піхоти США) на Гуадалканал. Ці підкріплення дозволили Вандегріфту, починаючи з 19 вересня, організувати безперервну лінію оборони по периметру ЛунгаGriffith, Battle for Guadalcanal, с. 156 і Smith, Bloody Ridge, сс. 198—200..
Генерал Вандегріфт і його штаб були впевнені, що солдати Кавагуті відступили на захід до річки Матанікау і численні групи солдатів, що відстали від основної частини війська, знаходяться на території між периметром Лунга і річкою Матанікау. Тому Вандегріфт вирішив провести ряд операцій невеликими підрозділами в районі річки МатанікауSmith, Bloody Ridge, с. 204 і Frank, Guadalcanal, с. 270..
Перша операція американської морської піхоти проти японських військ західніше від Матанікау, що проходила 23—27 вересня 1942 року силами трьох батальйонів, була відбита солдатами Кавагуті під командуванням полковника Акіносуке Ока. Під час другої операції 6—9 жовтня значні сили морської піхоти успішно перетнули річку Матанікау, атакували нещодавно прибулі японські війська з 2-ї Сендайської піхотної дивізії під командуванням генералів Масао Маруями і Юміо Насу, та нанесли значних втрат японському 4-му піхотному полку. Унаслідок другої операції японці залишили свої позиції на східному березі Матанікау і відступилиZimmerman, The Guadalcanal Campaign, сс. 96-101, Smith, Bloody Ridge, сс. 204-15, Frank, Guadalcanal, сс. 269-90, Griffith, Battle for Guadalcanal, сс. 169-76 і Hough, Pearl Harbor to Guadalcanal, сс. 318-22. 2-а піхотна дивізія отримала назву «Сендай» тому, що більша частина її солдатів була з префектури Міягі..
Водночас генерал-майор Міллард Гармон, який командував американською армією в Південній частині Тихого океану, переконав віце-адмірала Роберта Л. Гормлі, командуючого силами Союзників в Південній частині Тихого океану, що американська морська піхота на Гуадалканалі має потребу в підкріпленнях для успішної оборони острову від майбутнього японського наступу. У результаті 13 жовтня морський конвой доставив 2837 солдатів із 164-го піхотного полку, підрозділу Північна Дакота Національної гвардії армії США, що входив в 23-ю піхотну дивізію армії США, на ГуадалканалCook, Cape Esperance, сс. 16, 19-20, Frank, Guadalcanal, сс. 293-97, Morison, Struggle for Guadalcanal, сс. 147-49, Miller, Guadalcanal: The First Offensive, сс. 140-42 і Dull, Imperial Japanese Navy, с. 225..
Кораблі Мікави продовжували нічну морську доставку солдатів і озброєння на Гуадалканал. З 1 по 17 жовтня японські конвої доставили 15 000 солдатів, включаючи залишки 2-ї піхотної дивізії і один полк 38-ї піхотної дивізії, а також артилерію, танки, боєприпаси і продовольство, на Гуадалканал. Один із рейсів, 9 жовтня, доставив на острів генерала Хякутаке, який особисто очолив приготування до наступу. Мікава також відправляв важкі крейсери декілька разів для бомбардування Гендерсон-філд. В ніч 11 жовтня одна з бомбардувальних місій була перервана кораблями флоту США, які отримали перемогу в бою біля мису ЕсперансDull, Imperial Japanese Navy, сс. 226-30, Frank, Guadalcanal, сс. 289—330, Morison, Struggle for Guadalcanal, сс. 149-71, Hough, Pearl Harbor to Guadalcanal, с. 322 і Rottman, Japanese Army, с. 61. Японські солдати, доставлені на Гуадалканал за цей період, входили переважно в 2-гу піхотну дивізію, два батальйони 38-го піхотного полку, крім того було доставлено артилерійський, танковий, інженерний та інші підрозділи..
13 жовтня з наказом допомогти захистити важливий конвой постачання на Гуадалканал, який складався з шести повільних вантажних суден, командувач Об'єднаним флотом Ісороку Ямамото відправив військові кораблі з бази на островах Трук під командуванням Такео Куріти на бомбардування Гендерсон-філд. Ескадра Куріти складалася з лінкорів Конго і Харуна під ескортом одного легкого крейсера і дев'яти есмінців, які прибули до Гуадалканалу, не зустрівши опору і відкрили вогонь по Гендерсон-філд в 01:33 14 жовтня. За 1 годину 23 хвилини вони випустили 973 14-дюймових (355-мм) снаряда по периметру Лунга, більша їх частина попала в зону площею 2 200 квадратних метрів, де знаходився аеродром. Бомбардування нанесло важкі пошкодження двом злітно-посадковим смугам, знищила майже все авіаційне пальне, знищила 48 з 90 літаків ВПС Кактус і вбила 41 солдата, в тому числі шість членів екіпажів ВПС КактусMorison, Struggle for Guadalcanal, Frank, Guadalcanal, сс. 315-20, 171-5, Hough, Pearl Harbor to Guadalcanal, сс. 326-27..
Незважаючи на значні втрати, персонал авіабази Гендерсон зміг відновити одну зі смуг для можливості її використання протягом декількох годин. Через декілька наступних тижнів ВПС Кактус поступово відновились, Союзники перекинули додаткові літаки, пальне і екіпажі на Гуадалканал. Спостерігаючи за японською доставкою солдатів, озброєння та продовольства на острів, американські війська очікували масштабного японського наступу, але не знали де і коли він відбудетьсяHough, Pearl Harbor to Guadalcanal, сс. 328-29, Frank, Guadalcanal, сс. 319-21..
Перекидання військ