Інцидент з Мухаммадом аль-Дурра — подія, що мала місце в Секторі Гази 30 вересня 2000 року. Вона сталася на другий день другої інтифади на тлі широкомасштабних заворушень на всій території палестинської автономії. 2 цивільних мешканців-мусульман, Джамал аль-Дурра та його 12-річний син Мухаммад, потрапили в об'єктив телекамери Талала Абу Рахми, палестинського позаштатного кінооператора телеканалу «France 2». Опинившись під перехресним вогнем між ізраїльськими солдатами з палестинськими силами безпеки, вони спробували сховатися за бетонною бочкою. Відзнятий матеріал, який триває трохи більше хвилини, демонструє хлопчика та його батька, який ховає сина від куль. Підліток плаче, а тато в свою чергу розмахує руками. Після автоматної черги піднімається хмара пилу, а після того, як вона осідає, стає видно, що Мухаммад лежить біля ніг свого батька.«French court examines footage of Mohammad al-Dura's death» , Haaretz, 16 May 2007.

Ролик інциденту, тривалістю 59 секунд, вийшов на французькому телебаченні із закадровим голосом Шарля Ендерліна, керівника ізраїльського бюро телеканалу «France 2». Сам Ендерлін не був особистим свідком згаданих подій, але, отримавши по телефону інформацію від оператора, назвав батька і сина аль-Дурра «вогневими цілями ізраїльських позицій» і повідомив глядачам про загибель хлопчика.Charles Enderlin, "Non à la censure à la source," Le Figaro, 27 January 2005 (courtesy link ).Anne-Elisabeth Moutet, «L'Affaire Enderlin» , The Weekly Standard, 7 July 2008. Після емоційних громадських похорон, в усьому арабському та мусульманському світі Мухаммада проголосили мучеником.David Cook, Martyrdom in Islam, Cambridge University Press, 2007, 155–156 .

В подальшому деякі коментатори висловлювали сумніви у точності й об'єктивності репортажу. Армія оборони Ізраїлю (ЦАХАЛ) відразу взяла на себе відповідальність. Ізраїль вибачився за смерть підлітка, але потім спростував даний факт, коли розслідування дійшло до висновку, що ЦАХАЛ, ймовірно, не стріляв, а хлопчик, швидше за все, був убитий палестинським вогнем.«Israel 'sorry' for killing boy» , BBC News, 3 October 2000. Троє відомих французьких журналістів, які ознайомились із необробленим матеріалом, зазначили, що не можна зробити чіткий висновок про смерть Мухаммада саме під час інциденту. Вони також додали, що телеканал «France 2» вирізав кілька останніх секунд зйомки, на яких, хоч і не чітко, але, тим не менш, видно, як хлопчик піднімає руку зі свого обличчя. У 2005 році редактор новин цього ж каналу також заявив, що не можна з упевненістю сказати, хто саме стріляв по батькові і синові аль-Дурра.Doreen Carvajal, «Photo of Palestinian Boy Kindles Debate in France» , The New York Times, 7 February 2005. Директор прес-служби ізраїльського уряду пішов далі і назвав весь інцидент зі стріляниною палестинським «інсценуванням». Джамал аль-Дурра та Шарль Ендерлін спростували заяви та закликали до проведення незалежного міжнародного розслідування.Jack Koury, «Mohammed al-Dura's Father Calls for International Probe Into Whether IDF Killed His Son» , Haaretz, 20 May 2013.

Для ізраїльського суспільства та єврейських громад по всьому світу обвинувальні твердження палестинців стали сучасним «кривавим наклепом» — антисемітським звинуваченням євреїв у дитячих жертвопринесеннях, що бере корені в давнині. Американський журналіст Джеймс Феллоуз зазначає, що навряд чи коли-небудь з'явиться версія зйомки інциденту, яка з точки зору правдоподібності буде прийнятною для обох сторін конфлікту. Шарль Ендерлін назвав це явище «культурологічною призмою» — тобто таким явищем, в якому аудиторія й глядачі бачать те, що хочуть побачити.

Передумови

28 вересня 2000 року, тобто за 2 дні до інциденту, ізраїльський політик, тодішній лідер опозиції Аріель Шарон відвідав священну для юдеїв та мусульман Храмову гору, розташовану в Старому місті. Араби оголосили візит політика «провокацією» і використали його як привід для стихійних протестів. Невдовзі виступи палестинців переросли в широкомасштабне насильство на всій території Західного берега річки Йордан і Сектора Гази. Заворушення у палестинській автономії отримали назву Друга інтифада. Вона тривала близько чотирьох років і забрала життя майже 4 000 осіб, з яких 3 000 були палестинцями.«Intifada toll 2000—2005» , BBC News, 8 February 2005.

Перехрестя Нецарім, де відбулась стрільба, також відоме серед місцевих мешканців як перехрестя аль-Шохада (мучеників). Воно розташоване на вулиці Саладіна, у кількох кілометрах на південь від міста Газа. Джерелом конфлікту на перехресті слугувало прилегле поселення Нецарім, в якому до виходу Ізраїлю з Гази у 2005 році проживало 60 єврейських родин. Щоразу, коли поселенці приїжджали чи виїжджали з населеного пункту, їх супроводжував військовий ескорт. На підході до поселення ізраїльські армійці розмістили охоронний форпост Magen-3, оскільки палестинці здійснювали численні напади на євреїв."Israeli settler convoy bombed in Gaza, three injured", CNN, 27 September 2000.Suzanne Goldenberg, "Making of a martyr" , The Guardian, 3 October 2000.

Учасники подій

Джамал та Мухаммад аль-Дурра

Джамал аль-Дурра народився в 1966 році, до інциденту працював теслею та домашнім маляром. Отримані ним під час стрільби травми змусили змінити професію, з того часу він працює водієм вантажівки. Він і його дружина Амаль проживають у таборі UNRWA для біженців «Бурейдж» в Секторі Гази. Станом на 2013 рік їхня сім'я нараховує 10 дітей: 4 доньок і 6 синів.

До відомого на весь світ інциденту Джамал впродовж 20 років працював на ізраїльського підрядника Моше Тамама. Ізраїльська писателька Хелен Шарі Мотро познайомилась з ним коли найняла його, щоб допомогти побудувати свій будинок. У 2000 році вона написала про цю подію наступне: Джамал прокинувся о 3:30, щоб встигнути на автобус в пункті перетину кордону який відходив о четвертій годині ранку, потім йому треба було сісти на наступний автобус з Гази, для того щоб бути на роботі о шостій. Кордон був закритий в день інциденту через заворушення, тому Джамал не потрапив на роботу. Мухаммад (, народився в 1988 та був у п'ятому класі, але його школа була закрита того дня через протести. Його мати каже, що він спостерігав за безладами по телевізору та спитав її, чи може він приєднатися до заворушень. Батько і син вирішили замість цього піти на автомобільний аукціон, це згідно інтерв'ю, яке Джамал дав Абу Рахма в лікарні наступного дня після зйомки.

Чарльз Ендерлін Чарльз Ендерлін народився в 1945 році в Парижі. Він (єврей за походженням) переїхав до Єрусалиму в 1968 році, де став ізраїльським громадянином. Почав журналістську кар'єру в 1971 році та після вивчення кіно та телебачення почав працювати на телеканалі "Франція 2" в 1981 році. В 1990 році Чарльз став головним журналістом в Ізраїльському бюро. Він є автором кількох книг про Близький Схід, він користується повагою у французького істеблішменту. Одружений з Деніел Крігель, дочкою історика Енні Крігель та двоюрідного брата філософа Бландін Крігель, колишнього помічника президента Жака Ширака. Під час оскарження в 2006 році він виступив проти Філіпа Карсенті, який стверджував, що інцидент був поставлений протестуючими, натомість Ендерлін представив лист від Ширака, в якому Ширак писав красивою мовою про вірність твердження Ендерліна. У серпні 2009 року Чарльз Ендерлін був нагороджений вищою нагородою Франції, орденом Почесного легіону. Журналіст Анна-Елізабет Муті пише, що висвітлення Ендерліном Ізраїльсько-Палестинського конфлікту регулярно критикують в Ізраїлі. Чарльз Ендерлін не тільки зробив серію документальних фільмів про "Акорди Осло" та переговори Кемп-Девід 2000, він також запросив сторони провести мирні дискусії в бюро телеканалу "Франція 2", обравши бюро як нейтральну територію. Критика досягла апогею в 2008 році, коли Ізраільській юридичний центр безуспішно просив суд скасувати його Ізраїльську акредитацію. Так само як Талал Абу Рахма, Ендерлін висловив здивування з приводу твердження, що стрілянина була сфальшована.

Талал Абу Рахма Талал Хасан Абу Рахма, жив у Газі та працював позаштатнийом оператором для каналу "Франція 2" з 1988 року. Заснував власну прес-службу, Національний Центр новин в Газі та співробітничав з CNN через прес-службу Аль-Ватанія. Навчався управлінню бізнесом в США, був членом правління Асоціації палестинських журналістів. Він виграв безліч нагород за висвітлення історії аль-Дурра, включаючи Рорі Пек премію в 2001 році, хоча Ізраїльські військові зупинили його від подорожі в Лондон, щоб отримати нагороду з міркувань безпеки. Кореспондент каналу "Франція 2", Жерар Грізбек, писав у 2008 році, що Абу Рахма ніколи не був членом палестинської політичної групи, двічі був заарештований палестинською поліцією за фотографії, які не відповідають баченню Ясіра Арафата і ніколи не був звинувачений в порушенні правил безпеки з боку Ізраїлю. Даніель Матрос, директор Ізраїльської прес-служби уряду, 23 вересня 2007 звинуватив Абу Рахма в «систематичній постановці сцен", з посиланням на кадри аль-Дурра. "Я професійний журналіст", сказав Абу Рахма у 2001 році. "Я ніколи б це не робив. Я ніколи не буду використовувати журналістику для чогось... тому що журналістика моя релігія. Журналістика - це моя національність. Навіть журналістика - це моя мова!"

Перехрестя Нецарім Перехрестя Нецарім, перехрестя двох доріг під прямим кутом локально відомим, як аль-Шохада. Перехрестя мучеників-палестинців, які померли в цьому місці в зіткненнях з ізраїльськими солдатами, перехрестя знаходиться в кількох кілометрах на південь від міста Газа (). Тут також знаходиться ізраїльський військовий форпост Маген-3. Він охороняв підхід до сусіднього поселення Нецарім. До 2005 року в поселені мешкало 60 ізраїльських сімей; вхід та вихід в поселення здійснювалася тільки за участі військового конвою. У 2005 році сім'ї були виведені з поселення. Маген-3 знаходиться в правому нижньому/північно-західному квадранті разом із покинутим складом та двома шестиповерховими будівлями, відомими як «близнюки». В день інциденту Рош Гашана, єврейський Новий рік, форпост був укомплектований 18 ізраїльськими солдатами з бригади Гіваті саперного взводу та батальйону Херев. По діагоналі через дорогу від позиції ЦАХАЛа, у верхньому лівому квадранті, був невеликий будинок в якому знаходився палестинський поліцейський пост під командуванням бригадного генерала Усами аль-Алі, члена Національної ради Палестини. Перед постом був тротуар та бетонна стіна. Це була стіна біля якої ховалися Джамал і Мухаммед. Права верхня та ліва нижня частини перехрестя складалися з вільних земель. Згідно з коментаторами, такими як Джеймс Фаллоус в Atlantic в 2003 році та діаграмами, підготовленим в 2008 році французьким експертом балістики — в нижньому лівому секторі міститься кругла брудна берма, відома локально як "Піта", тому що вона виглядала як хліб. Фаллоус пише, що група одягнених у форму палестинських поліцейських стояли на піті, вони були озброєні автоматами. Розташування піти не згадується в діаграмі зробленою оператором каналу "Франція 2", який позначив цю позицію як «Fields» (поля).

Представники засобів масової інформації та демонстранти Абу Рахма стверджував, що палестинські демонстранти почали збиратися починаючи з сьомої години ранку 30 вересня 2000 року, кидаючи каміння та пляшки із запальною сумішшю у бік ізраїльських військових, на що солдати ЦАХАЛу відповідали пострілами з гумових куль і сльозоточивим газом. Кілька операторів перебували в той час на місці зіткнень, у тому числі з Reuters і Associated Press, обидва засняли моменти, що показують аль-Дурра, проте вирішальний момент відеозйомки був знятий тільки на телекамеру Абу Рахма.