Історіогра́фія — наука, що вивчає розвиток і нагромадження знань з історії суспільства, а також історичні джерела. Сукупність історичних творів, що стосуються певного періоду або якої-небудь проблеми; історична бібліографія. Назва походить від (історія) «сповідь про минуле» та (графо) «пишу, креслю».Історіографія // Це допоміжна літературознавча дисципліна, спрямована на висвітлення історії розвитку та нагромадження знань з історії та теорії літератури, літературної критики, фольклору, журналістики, культури тощо, відповідних першоджерел, літературних жанрів, стилів, творчої лабораторії того чи того письменника. Історіографія — це завжди інтерпретація. Спорідненою дисципліною є філософія історії.

Як поняття застосовується у трьох значеннях: як спеціальна галузь історичної науки, що вивчає її історію, процес нагромадження і розвитку історичних знань; як сукупність досліджень, наукової літератури, присвячених певній добі, періоду, проблемі, події, регіону чи країні; як науковий аналіз повноти й достовірністі дослідження в історичній науці тієї чи іншої проблеми, теми, події, певного періоду конкретної доби.

Історіографія вживається у вдосконаленні методології історичних досліджень.

Українська історіографія — спеціальна галузь історичної науки, яка вивчає тенденції розвитку історичних знань, української історичної думки, діяльність наукових осередків та центрів історичної науки, внесок визначних українських істориків у збагачення історичних знань не лише з історії України, але й світової історії.

В Україні термін «історіографія» в його сучасному значенні дістав поширення в другій половині XIX ст., спочатку в Галичині, а пізніше на Наддніпрянщині. Імператорський університет Св. Володимира був одним з піонерів серед російських університетів щодо викладання історіографії. У 1874 професор І. Лашнюков опублікував у Києві «Очерки русской историографии». Велику увагу історіографічним дискурсам приділяли університетські професори М. Максимович, М. Костомаров, В. Іконников, В. Антонович.

Примітки

Див. також Критика історичних джерел в українській історіографії Українська історіографія Українська церковна історіографія Джерелознавство

Джерела та література

Ю. А. Пінчук Історіографія // Ясь О. В. Історіографія, як термін // Ясь О. В. Історіографія // Енциклопедія історії України. — К.: Наукова думка, 2019. — Кн. 2: Україна–Українці. — С. 36—50. О. М. Богдашина Критика історичних джерел в українській історіографії // Історіографічна класика. Антологія української історичної думки ХІХ–ХХ ст. / Відп. ред. і авт. вступ. слова В. Смолій; авт. супровідних статей, укладач приміток, коментарів, покажчиків і бібліографії О. Ясь. — Київ: НАН України. Ін-т історії України, 2020. — 600 с. — ISBN 978-966-02-9267-3. Ясь О. В. Історик і стиль. Визначні постаті українського історіописання у світлі культурних епох (початок ХІХ — 80–ті роки ХХ ст.): Монографія: У 2 ч. / за ред. В. А. Смолія. — Київ, 2014. — Ч. 1. — 587 с.  Ясь О. В. Історик і стиль. Визначні постаті українського історіописання у світлі культурних епох (початок ХІХ — 80–ті роки ХХ ст.): Монографія: У 2 ч. / за ред. В. А. Смолія. — Київ, 2014. — Ч. 2. — 650 с.  Ясь О. В. Традиції великих історичних наративів у світлі культурних епох кінця XVIII—XX ст. // Український історичний журнал. — 2012. — № 5. — С. 6—38. Ю. А. Пінчук, О. В. Ясь Історіографічні дослідження в Україні // Там само. — С. 584. Калакура Я. С. Українська історіографія: Курс лекцій. — 2004. — 496 с. Історія історичної науки від найдавніших часів до кінця ХІХ століття: підручник / Г. М. Голиш. — Черкаси: Вертикаль: Вид. Кандич С. Г., 2015. — 260 с. — ISBN 966-2783-57-5. Єжи Топольський Як ми пишемо і розуміємо історію. Таємниці історичної нарації. — Київ: К. І. С., 2012. — 400 с. Советская историческая энциклопедия. Гл.ред. Е. М. Жуков. — М., Советская энциклопедия,1965. Мюнхенська школа історії України (1946—1991): Історіогр. дослідж. / І. Монолатій, О. Вишиванюк; Ін-т упр. природ. ресурсами навч.-наук. комплексу Нац. ун-ту «Львів. політехніка». — Коломия, 2001. — 131 c. — Бібліогр.: 250 назв. Нариси української історіографії / І. А. Загорний. — Київ: Вид-во імені О. Теліги, 2011. — 240 с. — ISBN 966-355-053-4. Сучасна національна історіографія новітньої історії України (1914—2009 рр.): навч. посіб. / Костянтин Кондратюк, Олексій Сухий; Львівський національний університет імені Івана Франка. — Л.: Вид. центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2010. — 261 с. — Бібліогр.: с. 231—260. — 300 прим. Українська історіографія на зламі XX і XXI століть: здобутки і проблеми / ред.: Л. Зашкільняк; Львівський національний університет імені Івана Франка. — Л., 2004. — 405 c. Французька історіографія XX століття: Навч. посіб. для студ. гуманіт. ф-тів вищ. навч. закл. / Ж. Б. Дюпон-Мельниченко, В. Ададуров; Львів. нац. ун-т ім. І. Франка. Ін-т іст. дослідж. — Л.: «Класика», 2001. — 158 c. — (Сер. іст. вид.; N 2). — Бібліогр.: с. 89—91. Зашкільняк Л. О. Про свободу і обмеження в пізнанні минулого: українська історіографія на початку ХХІ століття // Харківський історіографічний збірник — Х.: Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, 2016. — Вип. 15.

Посилання

Ясь Олексій. Історіографія // Спеціальні історичні дисципліни. Довідник: Навч. посібник / Редкол.: В. А. Смолій (гол. ред.); І. Н. Войцехівська (кер. авт. кол.), В. В. Томазов, М. Ф. Дмитрієнко та ін. — : Либідь, 2008. — C. 286—296. — ISBN 978-966-06-0538-1. Історіографія //