Duesenberg (Дюзенберг) — з 1913 року — американський виробник автомобілів. Штаб-квартира розташована в Індіанаполісі, штат Індіана. У 1919 році компанію купує Джон Уілліс. У 1937 році компанія припинила виробництво автомобілів.
Брати Дюзенберги Фрідріх Симон і Аугуст Самуель Дюзенберг народилися в князівстві Ліппе-Детмольд, що в Німеччині. Коли хлопцям було по 8 і 5 років, їх старший брат Хенрі (Генрі) в пошуках кращої долі переїхав до США, у штат Айова, у сільську місцевість, недалеко від міста Рокфорд, незабаром він зібрав грошей і за ним приїхала матір із рештою дітей.
Фрідріха перейменували на англійський манер — Фредеріком, а друге ім'я Симон замінили на Семуеля, але всі його звали Фредом, а молодшого брата — Огі.
Хлопці закінчили сільську школу, і Фред пішов в 1893 році працювати до місцевого дилера сільгосптехніки.
У 1896 році Фред відкриває свій магазин на головній вулиці міста Рокфорд, Аугуст приєднався до його бізнесу, а незабаром сам відкрив свій магазин у місті Гарнер. Тим часом Фред, у якого за плечима тільки сільська школа, починає проєктувати і будувати велосипеди власної конструкції, а також брати участь у велоперегонах. Зокрема, він встановив світовий рекорд на проходження 2 миль, він затратив на цю справу 4 хвилини і 24 секунди, його рекорд протримався 14 років.
У 1899 році Фред встановлює на свій велосипед 1,5-сильний мотор власної конструкції, при цьому залишивши про всяк випадок педалі, цей мотоцикл був виставлений на виставці в Чикаго. Через рік Фред відкриває в місті Де-Мойн гараж із ремонту та «тюнингу» автомобілів. Справа йде настільки успішно, що наступного року він відкриває ще один сервіс. Він купує автомобіль марки «Маріон», переробляє його двигун, який мав повітряне охолодження, так кожен циліндр мав свій випускний колектор, ця характерна риса збережеться на всіх автомобілях, до яких докладуть руку брати.
У 1903 році Фред Дюзенберг на своєму авто бере участь у гонках Annual County Fair, які проходять у місті Мейсон (Айова), і виграє їх. Ним зацікавився початківець-автопромисловець, який тільки перейшов від виробництва велосипедів на автомобілі — Томас Б. Джеффрі з міста Кеноша (Вісконсин). Фред стає тест-пілотом фірми Rambler, яка незабаром стає 3-м за величиною виробником автомобілів.
Через два роки Фред повертається в Де-Мойн і знайомиться там з адвокатом Едвардом Мейсоном. Фред окреслює йому своє бачення ідеального авто, і юрист просить підготувати проєкт, для цього Фреду доводиться закінчити курси кресляра. Незабаром проєкт готовий, Месону він сподобався, і він видає гроші під новий бізнес — . До Фреда приєднується його права рука і за сумісництвом молодший брат — Аугуст.
У лютому 1906 року був побудований перший автомобіль, який носив марку фінансиста проєкту — «Мейсон», модель же назвали Marvel.
«Марвел» мав два циліндри об'ємом 3,9 л, які видавали 24 к. с. Однак у серію машина пішла тільки влітку, а до цього часу брати різними способами рекламували свій автомобіль. Так, Фред заїхав по 47 сходинках до Капітолія Де-Мойн, з'їхав вниз ними ж, а потім виконав те ж саме заднім ходом.
Брати вважають, що найкраща реклама — гонки. У 1907 році Фред бере участь у 24-годинних гонках у Мілвокі, проте його автомобіль втратив керування і вилетів з траси, а сам гонщик зламав ключицю.
Наприкінці 1909 року Фред Мейтаг, який займається виробництвом пральних машинок, купує 60 % акцій фірми «Мейсон», фірма перейменовується в Mason-Maytag Motor Car Company, фірма переїжджає в місто Ватерлоо.
Ще до зміни власника брати підготували новий 4-циліндровий двигун об'ємом 3,7 л. Автомобіль мав алюмінієвий картер, верхнє горизонтальне розташування клапанів і верхній розподільчий вал.
У 1911 році Фред йде з фірми, бо новий господар взагалі не зацікавлений у спортивних програмах, Фред у цей час працює в автосалоні, який продає автомобілі марки REO і в місті Де-Мойн. У 1912 році Мейтаг втрачає інтерес до автомобілів, і фірма повертається до колишнього власника, який знову продає автомобілі під своїм брендом — Mason. Аугуст, який продовжував працювати у фірмі, проєктує гоночні мотори і автомобілі, які продаються під маркою Mason-Duesenberg. На автомобілях фірми виступає син боса — Джордж і Віллі Хопт, який у 1913 році фінішував у гонці Індіанаполіс 500 9-м, нарешті виграв хоч щось — 1500 доларів.
Заснування компанії Duesenberg Motor Company У червні 1913 року брати засновують своє підприємство — Duesenberg Motor Company. Вони починають виготовляти авіаційні, автомобільні і морські двигуни. Наприклад, вони побудували двигун для катера, який побив рекорд швидкості на воді в 129 км/год, його мотор об'ємом 50 л розвивав потужність 1400 к. с., а найбільшим замовником на цей момент була Росія. Імператорський флот замовив в 1915 році 50 катерів із 8-циліндровими двигунами Duesenberg Patrol Model Marine Engine, причому на кожен катер ставилося по два двигуни, кожен із яких розвивав по 360 к. с., що давало змогу цьому патрульному судну розвивати 64 км/год. Останній був побудований у серпні 1917 року.
Початок виробництва автомобілів Брати продовжили випускати гоночні автомобілі, які були схожі на автомобілі фірми «Мейсон», тільки під капотом були мотори, які мали по 4 клапани на циліндр.
У 1914 році брати виставляють дві машини на гонки Індіанаполіс 500, автомобілі фінішували на 10-му і 12-му місцях.
За кермом автомобіля, що фінішував 10-м, сидів Едді Ріккенбеккер, він був родом із німецькомовної сім'ї, яка переїхала в Огайо зі Швейцарії. Пізніше Ріккенбеккер буде власником траси Індіанаполіс Мотор Спідвей, першокласним асом і президентом авіафірми Eastern Air Lines. У 1943 році він прибуде в СРСР як консультант у сфері авіації, а поки він просто початківець-гонщик. Цього сезону «Швидкий Едді» завойовує 34 перших місця, 7 других та 14 третіх із 73 стартів, тобто займає призові місця в 75 % гонок, у яких бере участь.
Через рік з'явилися нові мотори об'ємом 4,9 і 5,9 л, а машина вже прийшла 8-ю до фінішу на Інді 500. Ще через рік — вже 2-ю, але тут США вступають у Першу світову, і фірма переїжджає в місто Елізабет (Нью-Джерсі). На братів працюють 1200 чоловік, бо фірма отримує держзамовлення на авіаційні, морські та інші двигуни. Крім іншого, за ліцензією починається виробництво V16 авіадвигунів фірми Bugatti. Уряд США замовив 2000 моторів, але через їх ненадійність було вироблено лише 400 шт.
У 1919 році брати продають фірму Джону Норт Уіллісу, ім'я якого стане відоме завдяки штабним позашляховикам Willys. Самі брати туляться в цей час у гаражі Фреда, де будують прототип гоночного автомобіля, оснащеного рядним 8-циліндровим двигуном. Ідеєю рядної «вісімки» вони «захворіли» після того, як стали виробляти 16-циліндровий мотор Bugatti, який був побудований зі здвоєних рядних «вісімок».
Уже восени машина була готова. Її двигун мав об'єм 4,4 л, але незабаром його урізують до 3 л, бо регламенти гонок за цей час змінилися. Це було зроблено, щоб швидкості автомобілів зменшилися, а гонки стали б безпечнішими. Однак ці обмеження не вберегли двох гонщиків і одного механіка братів, а інші п'ять машин не доїхали до фінішу, так Мілтон зійшов з траси на 49-му колі через зірваний шатун.
Однак, не зважаючи на невдачі в гонках, Томмі Мілтон ставить 19 світових рекордів на максимальну швидкість на відрізках від милі до 300 миль. Найкращим результатом стала швидкість 185 км/год.
У 1920 році машини зайняли на Інді 500 3-тє, 4-те і 6-те місця. Для гонщика Томмі Мілтону будують новий 16-циліндровий автомобіль, який має здвоєні «вісімки». Цей автомобіль поставив рекорд швидкості в квітні 1920 року, розвинувши швидкість 249,66 км/год. Цей рекорд протримався 4 роки.
Duesenberg Automobile & Motors Company За місяць до встановлення рекорду була заснована нова фірма, яку брати назвали Duesenberg Automobile & Motors Co. Примітно, що ні Фред, ні Огі були не господарями фірми, а лише найманими працівниками: директорами були Ньютон E. Ван Зандт і Лютер М. Ранкін.
У тому ж 1920 році почали будувати перший прототип серійної машини, яка отримала назву Model А. Це був автомобіль, який мав рядну «вісімку» об'ємом 4,3 л. Вона мала один верхній розподільчий вал, мотор мав потуждність 90 к. с. Це був один із двох перших серійних рядних 8-циліндрових моторів, другий випускала фірма «Кенворті». Уперше у світі машина серійно оснащувалася гідравлічними гальмами всіх коліс. Систему таких гальм розробив ще в 1914 році Фред, але він її не запатентував, тому довелося йому ставити гальма фірми Lockheed, яка вже на той час була правовласником цієї системи.
Машина розвивала швидкість 152 км/год. Її прем'єра пройшла в листопаді 1920 року у нью-йоркському готелі Commodore. Машина викликала ажіотаж у багатої публіки, навіть попри те, що ціна набагато переивщувала ціну «Паккардів» і «Пірс-Ерроу». Серед перших замовників виявилися зірка вестернів — Том Мікс і секс-символ 1920-х Рудольф Валентино (який взагалі любив шикарні і круті машини). У 1921 році нарешті готовий їх новий завод, який почали будувати в 1919 році, він розташовувався недалеко від Індіанаполіса. Автомобілі марки «Дюзенберг» закінчують гонки Інді 500 на 2-му, 4-му, 6-му і 8-му місцях. Капітан команди Джиммі Мерфі бажає виступити на гонках у Європі, а саме — на Ле-Мані 1921 року, і 25 липня він виграє перегони, випередивши найближчого суперника на 15 хвилин, а французи на «Дюзі» приходять на 4-му і 6-му місцях. Машина тримала середню швидкість 124,95 км/год. Для прикладу: Караччіола на «Мерседесі» в 1935 році на тих же перегонах показав середню швидкість 123,87 км/год, при тому, що «Дюзенберг» був серійною машиною, тільки зі спортивним кузовом, і їхав далеко не ідеальною трасою, а «Мерседес» Караччіоли був спеціальною гоночною машиною, і під колесами був гладкий асфальт.
«Дюзенберг» став першою і єдиною американською машиною, яка змогла виграти в Ле-Мані, аж до 1960-х років.
Тим часом обіцяний піти в серію в липні 1921 року «Дюзенберг А» не надходить у продаж. Не з'являється він і восени: перші продажі відбулися тільки в грудні 1921 року.
Однак крім гонок «Дюзенберг» брав участь у декількох нон-стоп марафонах, так «Дюз» три тижні практично без зупинок (крім дозаправок, заміни гуми і водіїв) намотав на трасі Індіанаполіс 28 850 км. Другий трюк був пов'язаний із нон-стоп-перетинанням США, дозаправка і зміна водіїв відбувалися під час руху, єдине — довелося двічі зупинятися для заміни покришок. 5050 км були подолані за 50 годин 21 хвилину.
1922 рік приніс довгоочікувану перемогу в Інді 500: машини завоювали 1-ше, 2-ге, 4-те, 5-те, 6-те, 7-ме, 8-ме і 10-те місця. Вони отримали 2 розподільчих вала і по 4 клапани на циліндр, що дало змогку зняти 114 к. с.
У 1923 році Ван Зандт пішов із компанії, але фірма продовжувала удосконалювати і випускати спортивні та серійні автомобілі, Фред Дюзенберг на своїй машині серії А удостоївся честі бути Pace-car на гонках 1923 року.
У 1924 році брати будують 2-літровий компресорний автомобіль, який знову завойовує 1-ше місце на Інді 500, а до 1926 року автомобілі стали постійними переможцями різних гонок, зокрема й Інді 500. Так, у 1925 році їх машини ставлять рекорд середньої швидкості траси, який встоїть ще 7 років: він дорівнював майже 162 км/год. У тому ж 1925 році Фред стає президентом компанії, яку перейменували вже в Duesenberg Motors Corporation. Проте ні Фред, ні Огі не були комерсантами: вони були крутими механіками і конструкторами. Тому, хоча до 1926 року вони змогли продати близько 650 автомобілів серії А, фірма перебуває в жалюгідному фінансовому стані.
Duesenberg у власності Еррета Корда Тут на сцену виходить містер Ерретт Корд, який хоче дістати у свої руки найкращу американську марку. Він купує фірму і перейменовує її в Duesenberg Inc. Сам Ерретт стає президентом компанії, Фред — віцепрезидентом, відповідальним за технічні розробки компанії, а ось Аугуста Корд не взяв на роботу: той залишився керувати незалежною спортивною командою — Duesenberg Brothers.