Торнтон Найвен Вайлдер (, 17 квітня 1897 — 7 грудня 1975) — американський прозаїк, драматург та есеїст, лауреат Пулітцерівської премії (1928, 1938 і 1943).

Біографія Торнтон Вайлдер народився 17 квітня 1897 року в Медісоні (штат Вісконсін) в родині дипломата, пастора й журналіста, підлітком відвідував німецькомовну школу в Шанхаї, де його батько займав дипломатичну посаду. Почав писати п'єси ще в шкільні роки, коли навчався в Течерській школі. Однокласники вважали його надто розумним і часто дражнили. Школяр Вайлдер багато часу проводив у бібліотеці, де мав спокій від переслідувань однолітків.

Під час першої світової війни Вайлдер служив в Береговій охороні США в Форті Адамс (Ньюпорт, Род Айленд), де одержав звання капрала. У 1916—1917 роки навчався в Оберлінському коледжі. Потім вступив до Єльського університету, де 1920 року отримав диплом бакалавра, а 1925 року, вже в Принстонському університеті, — ступінь магістра (французька філологія). У 1920—1921 роки відвідував Американську академію в Римі. 1926 року опублікував свій перший роман «Каббала» (The Cabala). Комерційно успішним і відомим письменником Вайлдер став після публікації 1927 року роману «Міст Людовика Святого», відзначеного 1928 року Пуліцерівською премією.

З 1930 по 1936 рік читав курс порівняльного літературознавства в Чиказькому університеті. 1938 року одержав другу Пуліцерівську премію за п'єсу «Наше містечко». Цю трьохактову п'єсу згодом було екранізовано. П'єса «Наше містечко» досі залишається однією з найпопулярніших у США і є яскравим прикладом особливої драматичної техніки Вайлдера: у п'єсі є своєрідний оповідач або ведучий п'єси, який відіграє роль хору чи «спостерігача з фортечного муру» в античному театрі (прийом тайхоскопії). Мінімалістичність декорацій вказують у Вайлдера на універсальний характер людських переживань.

Третю Пуліцерівську премію Вайлдер одержав за п'єсу «На волосину від загибелі», прем'єра якої відбулася 1943 року за участі в головних ролях Фредріка Марча та Таллули Банкгеда. Головні теми п'єси збігаються з іншими творами Вайлдера: війна, епідемії, економічна криза та вогонь, як екзистенційний досвід людини. У п'єсі ігноруються часові та просторові рамки, таким чином автор намагався представити основні архетипні етапи розвитку людства.

Під час Другої світової війни Вайлдер став лейтенант-полковником (аналог підполковника) військово-повітряних сил США. Служив в Африці й в Італії. 1945 року демобілізувався з війська. Перекладав з французької, зокрема п'єси Жана-Поля Сартра та Андре Обе. У 1950—1951 роки викладав поетику в Гарвардському університеті. 1957 року творчість Вайлдера була відзначена Премією миру німецьких книгарівhttp://www.friedenspreis-des-deutschen-buchhandels.de/sixcms/media.php/1290/1957_wilder.pdf.

Останній роман Вайлдера «Теофіл Норт» () був опублікований у 1973 році.

7 грудня 1975 року Вайлдер помер уві сні в Гамдені (Коннектикут). Похований на кладовищі Маун Кармел (Гамден).

Особисте життя Торнтон Вайлдер ніколи не був одружений і не мав дітей.https://authorscalendar.info/twilder.htmhttps://www.thorntonwilder.com/the-wilder-family

Через шість років після смерті Вайлдера порнограф та тату-майстер Семюел Стюард (1909—1993) написав у своїй автобіографії, що мав з ним сексуальні стосунки наприкінці 1930-х. Роберт Готліб у 2013 році, стверджував, що Вайлдер був захоплений чоловіком, ім'я якого Готліб не назвав, і що почуття Вайлдера не були взаємними. Він дотримується точки зору Стюарда, що Вайлдер був прихованим гомосексуалом, але ніколи не почувався комфортно в сексі. Близький друг Вайлдера, Річард Нівен, зазначив «непохитно несексуальний» інтерес Вайлдера до жінок. Загалом серед дослідників побутує думка, що Вайлдер був гомосексуалом. Хоч він мав близькі дружні стосунки з жінками, його романтичні інтереси, особливо в молодості, схоже, були спрямовані переважно на чоловіків.Man of LettersThornton Wilder on Sex at Yale

Твори Романи «Кабала» / The Cabala (1926) «Міст короля Людовика Святого» / The Bridge of San Luis Rey (1927) «Жінка з Андроса» /The Woman of Andros (1930) «До неба мій шлях» («Небо — моя обитель») / Heaven's My Destination (1935) «Березневі іди» / Ides of March (1948) «День восьмий» / The Eighth Day (1967) «Теофіл Норт» / Theophilus North (1973)

П'єси «І зазвучить сурма» / The Trumpet Shall Sound (1926) «Ангел, що обурив води, та інші п'єси» / An Angel That Troubled Waters and Other Plays (1928) «Наше містечко» / Our Town (1938) «Купець з Йонкерса» / The Merchant of Yonkers (1938) «На волосину від загибелі» / The Skin of Our Teeth (1942) «Сваха» / The Matchmaker (1954, за п'єсою Йогана Нестроя, пізніше стала основою мюзиклу «Привіт, Доллі!», 1964) «Алкестіада, або Життя в сонячному світлі» / The Alcestiad: Or, A Life In The Sun (1955) Plays for Bleeker Street (1962)

Оперні лібрето «Довгий різдвяний обід» (для Пауля Хіндеміта) «Алкестіад» (для Луїзи Тальма)

Кіносценарії «Тінь сумніву» (для Альфреда Гічкока)

Переклади українською Торнтон Вайлдер. …шкірою наших зубів. П'єса. Пер. з англійської Василь Мицько, Юлія-Анна Франко. — Київ: Факт, 2004, 192 с. Торнтон Вайлдер. Березневі іди. Пер. з англійської Назар Ващишин. — Львів: «Апріорі», 2020, 248 с. ISBN 9786176295624

Літературні нагороди та премії Пулітцерівські премії: 1928 — за повість «Міст короля Людовика Святого», 1938 — за п'єсу «Наше містечко», 1943 — за п'єсу «На волосину від загибелі».

1952 і 1962 — Золоті медалі Американської академії мистецтв та літератури. 1965 — Національна медаль. 1967 — Національна книжкова премія за роман «День восьмий».

Примітки

Посилання

Біографія (укр.) The Thornton Wilder Society The Library of Congress: «Today in History: April 17» Wilder at The Thacher School; Wilder as closeted gay Text of Tony Blair's speech"ing Wilder