Єроні́м Почапо́вський гербу Котвиця (світське ім'я Єремі́я Почапо́вський, за свіденням деяких істориків, зокрема Кояловича, мав світське ім'я Михайло, ; ? — 15 жовтня 1637 / 16 жовтнядатою смерті в польських джерелах 1636/) — єпископ Української Греко-католицької церкви; з 1621 року — єпископ Луцький і Острозький.

Життєпис Походив з українського шляхетського роду Почаповських гербу Котвиця. Правдоподібно, його родина осіла у Новогрудському воєводстві.

Навчався у Грецькій Колегії св. Атанасія в Римі (1616—1619). Призначений єпископом Луцьким і Острозьким в 1621 році. Єпископські свячення здійснив унійний Київський митрополит Йосиф Велямин Рутський. На його замовлення малював ікони («образи») маляр Федір Сенькович. В кінці 1632 року волинська православна шляхта обрала єпископом на Луцьку кафедру свого кандидата з княжого роду Пузин — Атанасія Пузину, також йому було підпорядковано Володимир-Волинську єпархію. Після цього в єпархії дойшло до сутичок між православними та уніятами. Щоб заспокоїти люд, король Владислав IV Ваза видав спеціальні статті, якими визнав обрання Атанасія Пузини. Згідно з документом «Пункти заспокоєння», скріпленим підписом і печаткою короля Владислава IV Вази, 1 листопада 1632 — Почаповський, зберігаючи титул єпископа Луцького, мав переселитись у Жидичинський монастир, володіти ним і його вотчинами до свого переміщення на іншу кафедру чи смерті. Наступник його вже не мав титулуватись єпископом Луцьким.

Адам Кисіль, королівський придворний, на початках своєї служби отримав від короля завдання: згідно з королівським дипломом, відібрати від Єроніма Почаповського Жидичинську архімандрію з монастирем, маєтками Тернками і Теремним, церквою Богородиці в передмісті Луцька та передати єпископу Атанасію (Пузині).Новицький Іван. Адам Кисіль, воєвода київський // В. Щербак (упорядник, автор передмови). Коли земля стогнала. — К.: Наукова думка, 1995. — 432 с. — С. 327—328. ISBN 5-319-01072-9 ;

Посилання

Джерела Ks. Kazimierz Dola. «Katalog arcybiskupów i biskupów rezydencjalnych eparchii polskich obrządku grecko-unickiego od Unii Brzeskiej (1596) do roku 1945» // «Historia Kościoła w Polsce» t. II 1764—1945, cz. 2 1918—1945. — Poznań-Warszawa, 1979. — S. 304—311, 307. Kasper Niesiecki. «Herbarz Polski». — Lipsk, 1839—1845. — t. 7. — S. 339. Jan Dzięgielewsks. Poczapowski Jeremiasz h. Kotwicz // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1983. — Tom XXVII/1. — Zeszyt 111. — S. 49-50. Посилання