Торо́пець () — місто (з 1074) в Росії, адміністративний центр Торопецького району Тверської області.

Місто розташовано на заході Валдайської височини за 263 км на захід від Твері, на річці , що протікає в межах міста через озера та . Залізнична станція на лінії Бологоє — Великі Луки. На південь від міста проходить автодорога «Балтія», а також залізниця Москва — Рига (станція Стара Торопа, розташована в однойменному селищі міського типу), які забезпечують зв'язок міста зі столицею.

Історія

Середні віки Першу згадку міста в літописах відносять до 1074 (при цьому в літописному тексті говориться про торопечанена преподобного Ісаака Печерського)Народная энциклопедия «Мой город». Торопец (Тверская область) // mojgorod.ru . Саме ж місто вперше згадується в документах під 1168 роком як центр удільного Торопецького князівства (в центрі міста збереглися стародавні вали XII ст., насипані, ймовірно, першим торопецьким князем Мстиславом Ростиславичем Хоробрим — сином смоленського князя Ростислава). Князівство було невеликим та знаходилося між річкою Торопою та верхньою течією Західної Двіни, межуючи із землями смоленського, полоцького князівств та Новгородської земліГород Кривит // toropets.com . Через місто проходив знаменитий шлях із варяг у греки. Після смерті Мстислава Ростиславича князювання перейшло до його сина — Мстислава Мстиславича Удатного.

Пізніше Мстислав Удатний передав Торопецький стіл братові — Давиду Мстиславичу. На початку 1212 Торопецке військо Давида разом зі військами князя Всеволода Мстиславича брали участь у поході Мстислава Удатного (займав тоді новгородський стіл) в Північну Естонію, внаслідок чого ести були обкладені даниною. З XIII ст. посилюється тиск литовців на Торопець. Так, у 1225 напад литовських князів було відбито спільними зусиллями військами Давида Мстиславича та новгородського князя Ярослава Всеволодовича, але в 1226 Давид загинув у бою з литовцями поблизу Усвята — міста на сході Полоцької землі. У 1245 мало місце найбільше вторгнення литовців в заліські землі; вони захопили Торопець та розорили його, але новгородське військо Олександра Невського відбило місто, а потім у двох жорстоких битвах — біля на північ від Смоленська та Усвята) — вщент розбило литовців (для Олександра Невського Торопець був значимий ще й тому, що саме в ньому в 1239 році відбулося весілля князя з Олександрою, дочкою полоцького князя Брячислава) .

У 1362 Торопець був зайнятий литовським князем Ольгердом та увійшов до складу Великого князівства Литовського — С. 55..

9 серпня 1500 під час московсько-литовської війни (1500—1503) військо московського полководця, новгородського намісника взяло Торопець; за укладеним 25 березня 1503 Благовіщенським перемир'ям, що завершило війну, Торопець та 18 інших порубіжних міст відійшли до МосковіїАлександр Самсонов.  Русско-ливонско-литовская война 1500—1503 гг.. У 1580 під час Лівонської війни Торопець був в облозі війська польського короля Стефана Баторія, яка не досягла успіху, і в 1582 місто відповідно до Ям-Запольської угоди між Польщею та Москвою залишилося за москвинами.

Новий та новітній час На початку XVII століття, в роки Смути, Торопець був узятий та розорений поляками. 1609 року поляки в результати були вигнані, але вже у 1617 році Торопець став мішенню нападу українських козаків.

У XVI—XVII століттях зростає роль Торопця як значного торговельно-ремісничого центру на західних рубежах московської держави. З XVIII століття тут активно розвивалося шкіряне ремесло. З 1708 місто увійшло до складу Інгерманландскої губернії (з 1710 року Санкт-Петербурзької), з 1719 року входить до Великолуцької провінції Петербурзької губернії, з 1727 року — у Великолуцькій провінції Новгородської губернії. З 1777 отримав статус повітового міста Псковської губернії.

У 1897 році в Торопці проживало 7556 осіб (90 % православних і 8 % євреїв, решта — католики, лютерани та старообрядці). Було 18 церков і 1527 житлових будівель, 28 заводів та фабрик. Після будівництва в 1905—1907 роках Торопецької ділянки залізниці Бологоє — Полоцьк Торопець став центром торгівлі лісоматеріалами.

28 — 30 жовтня (10 — 12 листопада) 1917 року в Торопці було встановлено ​​ Радянську владу — С. 426..

З 1935 року Торопець числиться у складі Калінінської області РРФСР. З 29 серпня 1941 по 21 січня 1942 був зайнятий німецькими військами. У квітні 1962 Торопцю було присвоєно статус міста обласного підпорядкування, але вже у 1965 році Торопець знову став містом районного значенняИсторическая справка города Торопца и района // toropets-adm.ru .

18 вересня 2024 року українські дрони уразили 107-й арсенал боєприпасів, ракет та вибухових речовин ГРАУ МО РФ біля Торопця.

Етимологія Назва міста — по розташуванню на річці Торопа (в ранні роки Торопіца). У свою чергу, походження цього гідроніма пов'язують з російським Тороп «поспішність», що походить від високої швидкості течії річки біля порога перед впаданням в Західну Двіну.

Населення У різні роки населення міста становило: Рік 1856 1897 1926 1939 1959 1970 1979 1989 2000 2005 2009 20112018Населення, тис. жит.6,07,59,712,915,216,917,317,516,814,313,212,912,0

Економіка У місті є швейна та взуттєва фабрики, ливарно-механічний завод. Харчова промисловість представлена ​​м'ясокомбінатом. Працює підприємство з випуску одноразового посуду та товарів з поліетилену. Працює ліспромгосп.

Також тут знаходиться 107-й арсенал головного ракетно-артилерійського управління РФСупутники зафіксували потужну пожежу на складі у Тверській області після атаки (фото)Знищення ракетного арсеналу та евакуація населення: що відомо про влучання в Торопець.

Культура У місті функціонують центральна районна лікарня та поліклінікаЗдоровье — Администрация Торопецкого района // toropets-adm.ru . Освітня сфера представлена ​​такими установами як Торопецький технікум, представництво Московського гуманітарно-економічного інституту, працює ряд загальноосвітніх шкілОбразование — Администрация Торопецкого района // toropets-adm.ru , дитячо-юнацька спортивна школа. діє краєзнавчий музей, та дитяча бібліотекиКультура «Администрация Торопецкого района // toropets-adm.ru .

Пам'ятки

Багате історичне минуле міста залишило чималу спадщину. На території Торопця знаходиться 41 пам'ятник культури загальноросійського значення та більше 50 пам'яток культури регіонального значенняПеречень объектов культурного наследия р. Торопца // archtoropets.ru. У південній частині міста досі височіють вали Високого Малого городища,Торопец. Раскопки на городище 1958 года Торопецкое историческое общество на мисі при виході річки Торопа з озера Соломено, лежить Велике Старе городище.

Серед архітектурних пам'ятників міста виділяється нещодавно відреставрований (1795—1804).

Також варті уваги комплекс колишнього (XVII—XVIII століття), заснованого у 1592 році та церкви — Нікольська (1666-69) (), Казанська (1698—1765), Іоанна Предтечі (1703), Богоявленська (1764), Покровська (1777), Спасо-Преображенська (1706). Представляють інтерес житлові будинки середини XVIII — першої половини XIX століть.

На вулиці Радянській, навпроти Торопецької середньої школи № 1, встановлено перший в Росії пам'ятник Учителю.

Відомі жителі Кузьмін Роман Володимирович (1977—2016) — старший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Петро Рікорд (народився 29 січня 1776 в Торопці) — російський адмірал, голова Камчатської областіИстория города Торопец // toropets.ru. Тихон — Патріарх Московський та всієї Русі, в дитинстві жив в Торопці, навчався в Торопецькому духовному училищі; Ісаак Презент — радянський вчений та педагог, народився в Торопці року. Альєс Михайло Юрійович (* 1956) — радянський вчений-механік.

Примітки

Література

 — С. 5 — 65. .

.

Посилання Адміністрація Торопецького району Торопець. Матеріали для історії міста XVII і XVIII століть». М., 1888. на сайті «Руніверс»