Щоденник (застаріла назва діаріуш, діарій) — літературно-побутовий жанр, відомий з давнини, котрий фіксує побачене, почуте або є описом пережитих подій, що стлися нещодавно. Фіксацією актіальних подій щоденник відрізняється від мемуарів, котрі є спогадами минувшини. Лише з часом збережений старовинний щоденник може перейти у розділ мемуарної літератури. Прообрази паперових щоденників відомі з сивої давнини.

Щоденник може бути фрагментарним, нерегурярним (нещоденним), коли його поповнюють раз від разу або тільки у первний період (початок кохання, фіксація зустрічей з відомими і значимими особами, в період творчого піднесення, на період подорожі у чужу країну).

Щоденник може бути регулярним і щоденним або комбінувати нерегулярність з регулярними записами і додатками. Осбиста галузь щоденникарства — щоденники творчіх осіб, художникв, архітекторів, що можуть мати окрім записів малюнки, начерки, іноді фотографії. Все це підвищує мистецьку якість щоденника і його значимість як історичного і творчого документа.

Історія або щоденні записи астрологів

Спроби вести щоденні записи відомі в культурах з розвиненою писемною культурою. Розкопки на територіях сучасної держави Ірак, цієї батьківщини декількох стародавніх цивілізацій, надали європейським науковцям тисячі глиняних таблиць. Потрощені і викинуті або ретельно складені в стародавніх чи то «бібліотеках», чи то архівах, вони до паперових носіїв інформації зберегли сторінки минувшини. Серед вивезених в Британський музей в Лондоні опинились тисячі фрагментів глиняних таблиць з клінописом. Серед них і знайшли щоденні записи якогось вавилонського астролога (і астронома) з ретельними записами спостережень за зірками та відомими тоді планетами (тобто «мобільними зірками») та магічні тлумачення зв'язку руху зірок із тогочасними подіями. Серед побутових записів і навіть вказівок на тогочасні ціни на зерно знайдені і згадки про появу армії Александра Македонського та перші битви між вавилонянами, персами та греками-чужинцями, датовані 331 роком до н.е.

Щоденники на паперових носіях

Щоденники в сучасній формі на паперових носіях виникають в протестантських країнах Європи. Цьому сприяли протестантські настанови управління «внутрішнім світом» вірянина, його звітом в зробленому за день перед Богом, передуманого і відчутого. Логічно, що перший такий щоденник належав протестанту-англійцю. Ним був Семюел Піпс (1633—1703).

Піпс починав як бідняк, але вдало піднімався наверх кар'єрою чиновника, був обраний до британського Парламенту, в 1679 переобраний, але за звинуваченням у співучасті у змові, точніше — за намовою ворогів і заздрісників, звільнений і на кілька місяців був ув'язнений у лондонському Тауері. 1683 року був посланий з місією в місто Танжер, з 1684 — він секретар самого короля з військово-морських справ, активно сприяв створенню в імперії сучасного флоту при Карлі, а з 1685 — при Якова II Стюарті. В 1689, після відсторонення від влади і втечі з країни короля Якова і обрання королем голландця-протестанта Вільгельма Оранського, Піпс програв на парламентських виборах, був змушений покинути високу посаду. За підозрою в симпатіях до короля вигнанця Якова піддався короткочасному ув'язненню у 1689 та 1690 роках. Відійшов від публічного життя, а в 1700 покинув Лондон, усамітнившись у своєму маєтку, де через кілька років і помер. Йому було що пригадувати і описувати.

Семюел Піпс приятелював з британськими науковцями Ісааком Ньютоном і Робертом Бойлем, Джоном Драйденом і математиком та архітектором Крістофером Реном. Він грав в карти, займався живописом, складав вірші. Але найвизначнішим здобутком його життя став «Щоденник», який писав у 1660–1669 роках і в якому з властивою йому сумлінністю відтворив як загальні катастрофи — Велику лондонську чуму 1665 і Велику лондонську пожежу 1666, бої між народами (Друга англо-голландська війна 1665–1667), політичні колізії і придворні чвари, так і подробиці власного побуту, дієти, власних любовних авантюр та інше. Піпс перестав вести записи через проблеми із зором, а диктувати їх сторонній особі не хотів. Його щоденник — з політичних і родинних міркувань — був зашифрований за системою Томаса Шелтона і зберігався незмінним у бібліотеці коледжу Св. Магдалини до початку 19 ст. Записи були розшифровані текстологом Джоном Смітом. Вперше «Щоденник» Піпса видано 1825 року, в добу романтизму, коли культура ведення щоденників набула розповсюдження.

Інтернет щоденники та блоги

Коли інтернет став загальнодоступним, дехто почав використовувати його як медіум для записів подій свого життя, з можливістю мати додаткову аудиторію. Першим онлайн щоденником вважається «Open Diary» Клаудіо Пінханеза, що оприлюднювався на сайті MIT Media Lab з 14 листопада 1994 року до 1996.

Обрані файли (галерея)

Відомі особи, що роками вели щоденники

Пилип Орлик (1672—1742), український гетьман у вигнанні Леонардо да Вінчі (1452—1519), художник за фахом Лоренцо Лотто (бл. 1480— бл. 1557), венеціанський художник, окремі записи в розрахунковій книзі Катерина ІІ (1729—1796), російська імператриця, автор утаємниченого, надто побутового і аполітичного щоденника, завдання якого не виявити, а приховати приватне життя і власні наміри. Пушкін Олександр Сергійович (1799—1837), російський поет (щоденник частково знищений самим поетом через політично небезпечні записи) Едмон де Гонкур (1822—1896), французький письменник Бенуа Олександр Миколайович (1870—1960), російський художник, художній критик і мистецтвознавець, сценограф. Половцов Олександр Олександрович (1832-1909), держсекретар років царя Олескадра ІІІ, промисловець, меценат, колекціонер Чайковський Петро Ілліч (1840—1893), російський композитор, автор утаємниченого щоденника, завдання якого не виявити, а приховати від агресивного оточення власне приватне життя. Справжнім " щоденником " талановитого композитора стануть його листи Цвєтаєва Марина Іванівна (1892-1941), письменниця і поет божою милістю Анна Ахматова (1889-1966). Зінаїда Гіппіус (1869—1945), письменниця і критик Кузмін Михайло Олексійович (1872—1936), російський поет та перекладач Бунін Іван Олексійович (1870—1953), російський письменник

Джерела та література

Літературознавчий словник-довідник за редакцією Р. Т. Гром'яка, Ю. І. Коваліва, В. І. Теремка. — К.: ВЦ «Академія», 2007 М. А. Кузмин. Дневник 1934 года. СПб: Издательство Ивана Лимбаха, 1998. А. Бенуа, «Мои воспоминания». В пяти книгах. т.1 и т.2. Изд. второе, доп. М., Изд. «Наука», 1990 (створені з колишніх щоденників).