Нау́м Іллі́ч Ахіє́зер (6 березня 1901, Чериков, нині Могильовської області, Республіка Білорусь— 3 червня 1980, Харків) — український та радянський математик, доктор фізико-математичних наук (1936), професор (1941), член-кореспондент АН УРСР (1934).

Біографія Наум Ілліч Ахієзер народився 6 березня 1901 року в місті Чериков Могильовської губернії в сім’ї земського лікаря. Його молодший брат, Олександр Ілліч Ахієзер, згодом став відомим фізиком-теоретиком, академіком НАН України. У 1918 році Н. І. Ахієзер закінчив класичну гімназію в Мстиславлі та вступив на фізико-математичний факультет Петроградського університету, однак невдовзі повернувся до Черикова, де викладав математику і фізику. У 1922 році він вступив до Київського інституту народної освіти, який закінчив у 1923 році. Одночасно працював учителем математики в київських школах. У 1925 році розпочав навчання в аспірантурі під керівництвом Д. О. Граве. У 1928 році захистив дисертацію «Аеродинамічні досліди», що мала прикладний характер, але містила й суттєві математичні результати.

У 1933 році за запрошенням С. Н. Бернштейна він переїхав до Харкова. У 1934 році був обраний членом-кореспондентом Всеукраїнської академії наук, так тоді називалася Національна академія наук України. У 1935 році Н. І. Ахієзер стає директором Українського науково-дослідного інституту математики і механіки, створеного за ініціативою С. Н. Бернштейна. З перервою через Німецько-радянську війну та декілька післявоєнних років Н. І. Ахієзер працював на цій посаді до закриття інституту у 1950 році. Він залучив до роботи в інституті таких відомих математиків, як М. Г. Чеботарьов та М. Г. Крейн. У 1934–1940 роках разом з М. Г. Крейном опублікував великий цикл спільних робіт, присвячених теорії апроксимації та проблемі моментів Маркова.

У післявоєнні роки він очолював кафедру теорії функцій, а потім кафедру математичної фізики в Харківському університеті, а також кафедру математичної фізики в Харківському політехнічному інституті. З 1947 року до кінця життя Н. І. Ахієзер очолював Харківське математичне товариство та редагував його науковий журнал. У 1958 році його було запрошено як пленарного доповідача Міжнародного математичного конгресу в Единбурзі (доповідь не відбулася). У 1960-х роках за ініціативою Б. І. Вєркіна був створений Фізико-технічний інститут низьких температур АН УРСР, де в 1961–1963 роках Н. І. Ахієзер, продовжуючи працювати в університеті, очолював відділ теорії функцій. У 1963 році за його ініціативою в Харкові було створено фізико-математичну школу № 27 (нині Харківський фізико-математичний ліцей № 27).

Науковий доробок Н.І.Ахієзер отримав важливі результати в теорії наближень, зокрема, в екстремальних задачах, де він майстерно застосовував методи геометричної теорії функцій комплексної змінної. Належна йому ідея застосування в цих питаннях конформного відображення (у поєднанні з класичними чебишовськими методами) по-новому висвітлила усе коло питань про функції, що найменше відхиляються від нуля. Він установив фундаментальний зв’язок між оберненою задачею для важливих класів диференціальних і скінченнорізницевих операторів другого порядку з кінцевим числом лакун у спектрі та задачею обернення Якобі для абелевих інтегралів. Цей зв’язок привів до явних розв’язків оберненої задачі для так званих операторів зі скінченною кількістю лакун у спектрі. На початку 1960-х років, досліджуючи цю обернену спектральну задачу для операторів Шредінгера зі скінченною кількістю лакун, він увів клас функцій — нині відомих як функції Бейкера—Ахієзера, — які відіграють ключову роль у теорії нелінійних інтегровних рівнянь протягом останніх 50 років.

Відзнаки Лауреат (1949).

Монографії Ахиезер Н. И. Классическая проблема моментов. — Харьков: Гостехиздат УССР, 1938. — 84 с. (розширене видання: Классическая проблема моментов и некоторые вопросы анализа, связанные с нею. — Москва: Физматлит, 1961).

Ахиезер Н. И., Крейн М. Г. О некоторых вопросах теории моментов. — Харьков: ГОНТИ УССР, 1938. — 256 с. (англ.: Some Questions in the Theory of Moments. — Providence, RI: American Mathematical Society, 1962).

Ахиезер Н. И. Лекции по теории аппроксимации. — Москва; Ленинград: Гостехиздат, 1947. — 323. с. (2-е изд., перераб. и доп.: Москва: Наука, 1956; англ.: Theory of Approximation. — New York: Frederick Ungar Publishing Co., 1956; Dover, 1992).

Ахиезер Н. И. Элементы теории эллиптических функций. — Москва; Ленинград: Гостехиздат, 1948. — 291 с. (2-е изд., перераб. и доп.: Москва: Наука, 1970; англ.: Elements of the Theory of Elliptic Functions. — Providence, RI: American Mathematical Society, 1990).

Ахиезер Н. И., Глазман И. М. Теория линейных операторов в гильбертовом пространстве. — Москва: Наука, 1966. — 544 с. (3-е изд., испр. и доп.: Харьков: Изд-во Харьковского университета, 1977; англ.: Theory of Linear Operators in Hilbert Space. — New York: Frederick Ungar Publishing Co., 1961; Dover, 1993).

Ахиезер Н. И. Теория аппроксимации. — Москва: Наука, 1956. — 472 с. (англ.: Theory of Approximation. — New York: Frederick Ungar Publishing Co., 1956; Dover, 1992). Лекційні курси та підручники Ахиезер Н. И. Лекции по вариационному исчислению. — Харьков: Гостехиздат, 1955.

Ахиезер Н. И. Лекции об интегральных преобразованиях. — Харьков: Вища школа, 1984. Інші праці Ахиезер Н. И. Академик С. Н. Бернштейн и его работы по конструктивной теории функций. — Харьков: Харьковский государственный университет, 1955. Зібрання праць Ахиезер Н. И. Избранные труды по теории функций и математической физике. — Харьков: Акта, 2001. — Т. 1–2.

Вшанування пам'яті На державному рівні

16 грудня 2020 року Верховна Рада України ухвалила Постанову «Про відзначення пам'ятних дат і ювілеїв у 2021 році», в якій зазначається про урочисте відзначення на державному рівні 2021 року «6 березня - 120 років із дня народження Наума Ахієзера (1901-1980), вченого, математика»

Інше На згадку про вченого створено Фонд імені Н. І. Ахієзера, мета якого — підтримка молодих математиків Харкова. У жовтні 2001 року на будівлі Харківського фізико-математичного ліцею № 27, вулиця Мар’їнська, 12/14, відкрили меморіальну дошку на честь Н. І. Ахієзера. 24 травня 2018 року в Харкові, на будинку по вулиці Багалія, 17, де проживав вчений, відкрили меморіальну дошку на честь Н. І. Ахієзера. На його честь названа . На його честь названі функції Бейкера—Ахієзера Вулиця Ахієзерів в Харкові названа на честь братів Н. І. Ахієзера та О .І. Ахієзера.

Примітки

Література Балтага В., Дринфельд Г., Левин Б. Наум Ильич Ахиезер: (К 50-летию со дня рождения) // УМН. — 1951. — Т. 6, № 2 (42). Математика в СССР за сорок лет: Обзорные статьи. 1917—1957. — Т. 1. — М., 1959. Крейн М. Г., Левин Б. Я. Наум Ильич Ахиезер: (К 60-летию со дня рождения) // УМН. — 1961. — Т. 16, № 4 (100). Математика в СССР: Биобиблиография. 1958—1967. — Т. 2, вып. 1. — М., 1969. История отечественной математики: В 4-х томах. — К., 1970. Березанский Ю. М. и др. Наум Ильич Ахиезер // УМН. — 1971. — Т. 26, вып. 6 (162). Колмогоров А. Н. и др. Наум Ильич Ахиезер (некролог) // УМН. — 1981. — Т. 36, № 4 (220). Любич Ю. И. Наум Ильич Ахиезер // Теория функций и функциональный анализ и их приложения. — Х., 1991. — Вып. 56. Ахиезер О. Н., Ушакова И. В., Хоменко К. Д. Ахиезер Наум Ильич // Енциклопедія сучасної України. — Т. 1. — К., 2001. — С. 815—816.

Зовнішні посилання

Профіль автора в zbMATH: https://zbmath.org/authors/?q=ai:akhiezer.naum-ilyich MacTutor History of Mathematics Archive — Наум Ахієзер: https://mathshistory.st-andrews.ac.uk/Biographies/Akhiezer/