Уго Рафаель Чавес Фріас (; 28 липня 1954, Сабанета — 5 березня 2013) — венесуельський політик соціалістичної спрямованості, військовий, Президент Венесуели з 1999 до 2013 року.
Біографія Народився в штаті Баринас на південному сході Венесуели у багатодітній родині шкільних вчителів — Уго де Лос Рейес Чавес і Єлена ФрієсProfile: Hugo Chavez. — BBC News, 04.12.2006. Hugo Chavez. — NNDB.com Юрий Николаев. Не дожидаясь итогов выборов, Уго Чавес объявил о своей победе. — РИА Новости, 04.12.2006. . Мати сподівалась, що син стане священиком, проте він сам мріяв про кар'єру професійного бейсболіста, у складі команди брав участь у національній першості з бейсболу. Це захоплення він підтримував й на посаді президента. Його прадід генерал Педро Перес Дельгадо був активним учасником Громадянської війни 1859—1863 років, а в 1914 році підняв антидиктаторське повстання знов. У дитинстві Уго добре малював, отримав у 12 років першу відзнаку на регіональній виставці.
У 1975 році закінчив Військову академію () в чині молодшого лейтенанта за фахом «Військові науки, інженер сухопутних військ». Чавес служив у повітрянодесантних частинах, і червоний берет десантника згодом став невід'ємною частиною його образуКсения Солянская, Василий Сергеев. Чавес навсегда. — Газета.Ru, 04.12.2006. . У 1982 році (за іншими даними — під час навчання в академії, у 1977 році) Чавес заснував з товаришами по службі підпільну організацію «Боліваріанська армія народу Венесуели» COMACATE (абревіатура, складена з перших і других літер у назвах середніх та молодших офіцерських чинів). Пізніше COMACATE була перетворена в «Революційний боліваріанський рух» () — РБР-200, названий на честь героя латиноамериканської війни за незалежність Симона Болівара.
З 1989 по 1990 роки навчався в Університеті імені Симона Болівара в Каракасі за фахом «політичні науки». Того ж року отримав звання підполковника.
3 лютого 1992 року підполковник Чавес став на чолі військового перевороту проти президента Венесуели Карлоса Андреса Переса (), непопулярного через високий рівень корупції і політику скорочення державних витрат. Мета була домогтися відставки президента й уряду, покласти край корупції, неоліберальним реформам і використанню збройних сил проти народу Венесуели. Повстання, в ході якого загинули 18 чоловік і 60 отримали поранення, через день було придушене урядом. Чавес здався владі і був поміщений у військову в'язницю. У листопаді 1992 року соратники Чавеса почали нову, знов невдалу, спробу перевороту.
Чавес провів в ув'язненні два роки, у 1994 році вийшов на свободу за амністією президента Рафаеля Кальдери. Він реорганізував своїх прихильників у політичну партію лівого спрямування — Рух за п'яту республіку () і перейшов від збройної боротьби до легальної політичної діяльності, «Боліварської революції» — системи заходів і реформ спрямованих на подолання неписьменності, бідності і низки інших соціальних проблем. У рамках цієї програми відкриті центри допомоги бідним, запроваджені програми медичного обстеження тощо.
Президент Уго Чавес помер 5 березня 2013 року о 16:25 (22:55 за київським часом). Як відомо Чавес помер від ракової пухлини. Перші повідомлення про важку хворобу президента з'явились у 2011 році. У грудні 2011 року Уго Чавес припустив, що США могли навмисно заразити раком не тільки його, а ще декількох лідерів Латинської Америки, які виступали проти політики Вашингтонуhttp://www.newsru.com/world/29dec2011/4aves.html. Якраз під час свого турне на Кубу Чавес переніс дві операції по видаленню злоякісної пухлини. Тоді влада заявила, що операція пройшла непогано і лідер країни йде на поправку. Вже 30 червня 2011 року про свою хворобу заявив і сам Чавес. З 22 липня 2011 року і до 11 грудня 2012 року Чавес чотири рази переніс хіміотерапію. 18 лютого було повідомлено про повернення Чавеса з Куби у Венесуелу. Його відправили у військовий госпіталь, де він і помер.
Президент Венесуели
Перше президентство У 1998 році Чавес балотувався на пост президента під гаслом боротьби з корупцією. У той час він утримувався від радикальної політичної риторики, і запропоновану ним програму реформ не можна було назвати революційною. На президентських виборах 6 грудня 1998 року Чавес отримав перемогу, набравши 56,5 % голосів виборців. Політика уряду Чавеса включала ряд масштабних соціальних програм, у тому числі по створенню систем загальної освіти та охорони здоров'я. Уряд встановив жорсткий контроль над державною нафтовою компанією Petroleos de Venezuela, прибутки якої спрямовувалися на потреби суспільства: будівництво лікарень і шкіл, боротьбу з неписьменністю, проведення аграрної реформи та інші. Завоювавши таким чином підтримку малозабезпеченої більшості населення, Чавес розпочав націоналізацію підприємств у різних галузях промисловості.
Друге президентство
У 1999 році була прийнята нова конституція Венесуели, яка збільшила президентський термін з п'яти до шести років й надала можливість переобиратися на другий термінКирилл Зубков. Уґо Чавес идет на новый срок «во имя любви». — Газета, 04.12.2006. — № 222. . На наступних президентських виборах 30 липня 2000 року Чавес набрав 59,76 % голосів. У наступний період політичний курс Чавеса, названий «боліваріанським рухом до соціалізму», змістився вліво. Президент виступав з жорсткими заявами на адресу «олігархів-хижаків» — керівників нафтової галузі, а також ієрархів католицької церкви і опозиційних журналістів. На зовнішньополітичному напрямку Чавес зайняв антиштатівську позицію. У 2001 році він засудив військову операцію США в Афганістані. За словами венесуельського президента, американці для боротьби проти терору самі використовували терористичні методи. Був ініціатором зміни назви країни на Боліваріанська Республіка Венесуела (на честь Симона Болівара).
11 квітня 2002 року в результаті державного перевороту Чавес був позбавлений влади на три дні, заарештований і утримувався на острові Орчіла неподалік від узбережжя країни, однак відмовився зректися влади. Державу очолив Педро Кармона Естанга (). Він розпустив парламент, припинив роботу генерального прокурора і державного контролера, а також відмінив прийняте в роки президентства Чавеса законодавство, про перерозподіл частини національного багатства на користь незаможних. Сполучені Штати охоче привітали переворот, «благотворний для венесуельської демократії». Закономірно, що в спробі повалення Чавеса багато хто, включаючи самого венесуельського лідера, звинуватив Сполучені ШтатиTim Padgett. Chávez and the Latin Left: Muzzling the Media? — Time, 30.04.2006. . Вже 14 квітня за підтримки лояльних частин армії і численних прихильників Чавес повернувся на президентську посаду. Коли він повернувся до влади, держсекретар Кондоліза Райс порадила президенту Венесуели зробити висновок з останніх подій.
Після 2002 року опозиція намагалася боротися з Чавесом конституційними методами. Правління Чавеса супроводжувалося невдоволеністю та виступами правої опозиції переважно з заможних верств населення країни. 15 серпня 2004 року противники президента домоглися проведення референдуму про довіру керівництву країни. Більшість венесуельців (59,10 % з числа тих, хто проголосував) тоді підтримали президента, і його влада лише зміцнилась.
Третє президентство Під час передвиборчої кампанії 2006 року, яку Чавес вів під гаслом «в ім'я кохання» (), пообіцяв своєму «головному суперникові» Бушу — «містеру Дияволу», що «кандидати від імперіалізму будуть стерті в порошок». Чавес повідомив про плани внесення до конституції Венесуели поправок, що дозволяють президенту переобиратися необмежену кількість разівГригорий Плахотников. Уго Чавес баллотируется на неограниченный срок. — Коммерсант, 04.12.2006. — № 226/П (№ 3557) .
Перед цими виборами венесуельське суспільство розділилося. Прихильники Чавеса, яких серед венесуельців більшість і які загалом представляють малозабезпечені верстви населення, бачили в ньому лідера, який відстоює інтереси бідних. Противники звинувачували його в популізмі, схильності до автократії і спроби імітувати комуністичний режим Куби. Опонентом Чавеса виступив губернатор нафтовидобувного штату Сулія Мануель Росалес (). Йому вдалося згуртувати розрізнені сили опозиції в єдине ціле на виборах 3 грудня 2006 року Чавес переміг.
Ще до офіційного оголошення результатів голосування Росалес визнав поразку, а Чавес почав святкувати перемогу, присвятивши її своєму другові Фіделю Кастро. Чавес роголосив початок нової ери соціалістичної революції. Беручи президентську присягу 10 січня 2007 року, Чавес пообіцяв проводити у Венесуелі інтенсивні соціалістичні перетворення, що включають націоналізацію найбільших енергетичних і телекомунікаційних компанійVenezuela's Chavez sworn in for 3rd term. — The Associated Press, 10.01.2007. Saul Hudson. Chavez sworn in for new radical term in Venezuela. — Reuters, 10.01.2007. .
У січні 2007 року парламент надав Чавесу розширені повноваження терміном півтора року: керувати країною за допомогою указів, в обхід законодавчої владиRule by decree passed for Chavez. — BBC News, 19.01.2007. . У лютому почалася націоналізація корпорацій у ключових галузях. Венесуела викупила у американської AES Corporation активи найбільшої енергетичної компанії Electricidad de Caracas (EDC)Amicable takeover of Venezuela's top electric company buoys markets. — The Associated Press, 08.02.2007. . Було укладено угоду про покупку акцій телекомунікаційного гіганта CANTV, що належали американської Verizon CommunicationsNatalie Obiko Pearson. Venezuela Moves to Buy Verizon Stake. — The Associated Press, 12.02.2007. .
1 травня 2007 року Чавес оголосив про припинення співпраці Венесуели зі Світовим банком і Міжнародним валютним фондом — прагнення дистанціюватися від міжнародних інститутів, підконтрольних СШАMark Tran. Venezuela quits IMF and World Bank. — Guardian Unlimited, 01.05.2007. .
У липні 2007 року Чавес заявив про намір внести до парламенту законопроєкт, що дозволяє президенту Венесуели переобиратися необмежену кількість разів.
2 грудня 2007 року громадяни Венесуели не підтримали запропоновані Чавесом конституційні поправки на референдуміMatthew Walter, Helen Murphy. Venezuelans Reject Chavez's Plans for Constitution. — Bloomberg, 03.12.2007. Poder Electoral Ofrecio Primer Boletin Oficial. — Consejo Nacional Electoral (cne.gov.ve), 03.12.2007. . Всього на референдум було винесено 69 поправок: крім скасування обмеження кількості президентських термінів правління, передбачалося збільшити термін повноважень глави держави з шести до семи років, скасувати автономію Центрального банку Венесуели, наділити виборчим правом шістнадцятирічних громадян і ввести шестигодинний робочий день. При цьому Чавес став ініціатором лише 33 поправок, об'єднаних у блок «А», інші ж 36 поправок, об'єднані в блок «Б», були запропоновані парламентомConozca el Proyecto de Reforma Constitucional. — Consejo Nacional Electoral (cne.gov.ve), 12.11.2007. . За підсумками що відбувся референдуму: блок реформ «А» підтримали 49,3 % виборців, проти проголосували 50,7 %. блок реформ «Б» — 48,9 %, проти — 51,1 %.
Чавес продовжив консолідацію влади. Ще в 2006 році він заявив про створення нової партіїVenezuela starts to construct single ruling party. — Reuters, 18.12.2006. . Перший конгрес нової Об'єднаної соціалістичної партії Венесуели () пройшов у січні — березні 2008 року. Нову політичну організацію очолив сам Чавес, назвавши її «партією соціальної боротьби та захисту вітчизни»Federico Fuentes. Venezuela: Mass revolutionary party ‘to make history’. — Green Left Weekly, 19.03.2008. — № 744 Venezuelan revolutionary leader: mass socialist party «a political necessity». — Green Left Weekly, 02.04.2008. — № 745 .
Оцінка діяльності