Дерев'я́на архітекту́ра — різновид архітектури, пов'язаний з використанням дерева (на відміну від архітектури кам'яної, де використовують кам'яні брили, цеглу, комбінації природного каменю та цегли, бетон тощо). Притаманна багатьом культурам у котрих дерево є місцевим матеріалом, доступною сировиною, багатими лісами місцевостями, культом деревини (дерев'яний ідол) тощо. В мистецтві і архітектурі деяких країн впродовж століть мала переважну роль.

Історія Дерев'яна архітектура практично передувала появі архітектури кам'яної. В місцинах, багатих лісом, вона розвинулась доволі швидко і надала можливість створювати безліч потрібних споруд — житло, хліва для свійської худоби, приміщення для зберігання зерна та сіна, млини, стайні, фортеці, храми тощо. Від селянського двору з його господарчими спорудами до боярського і князівського палацу та фортеці — все будувалося з деревини.

Ліс вкривав більшу частину місцевості, де виникла Київська Русь. Деревина, дешева, доступна і суха, стала головним будівельним матеріалом для пересічної архітектури майже до зламу 18-19 ст. Але деревина як будівельний матеріал мала і помітні недоліки. Деревина нетривка у вологому оточенні та добре горить. Пожежі знищували вщент міські чи сільські споруди, позаяк у тих же середньовічних містах забудова була доволі щільною. Погорілі дерев'яні мури вперше замінили на кам'яні в місті Київ ще 1037 року, бо небезпека фортеці була засобом виживання у ворожому оточенні.

Нетривалість і пожежонебезпечність дерев'яних споруд не дозволяє дослідникам зазирнути у давню минувшину і роздивитись, якими були початкові етапи дерев'яної архітектури, бо вся вона знищена. В пригоді стали археологічні знахідки, малюнки у середньовічних рукописах, схематичні малюнки на іконах, описи іноземних мандрівників і шпигунів, невелика кількість споруд народної архітектури, котра утримала стародавні форми внаслідок сталої традиції. Низка житлових будинків минувшини з деревини досягає 150-200 років, холодні дерев'яні храми без опалення 300-350 років. Одиниці серед випадково збережених споруд датовані 16 століттям. Але дерев'яна архітектура до 16 століття пройшла довгий шлях розвитку і вдосконалення.

Вкрай небезпечною якістю для дослідників у ранніх дерев'яних споруд була колишня відсутність підмурків чи фундаментів. У кам'яної споруди по залишках фундаменту можна відтворити план зниклої споруди та навіть її стилістику побудови у реконструкціях. Зниклі дерев'яні споруди без фундаментів — зникають назавжди.

Спроби захисту деревини

Лише в декотрих країнах з розвиненою дерев'яною архітектурою в практику увійшли примітивні засоби захисту деревини від зайвої вологи та гниття. Під кути дерев'яних споруд клали валуни або великі брили, аби зменшити контакт деревини з вологим ґрунтом. При відсутності каменю кути розміщали на пні або шматки коротких колод, так звані «стулья».

В скандинавських країнах селян зобов'язували збирати смолу хвойних дерев, котра йшла на мастила для дерев'яних колод і тим збільшувала їх захист від вологи. Змащування смолами та лаками дерев'яних колод практикували й в середньовічній Японії, де існувала власна школа національної дерев'яної архітектури.

Надійних засобів від пожеж, однак, не було знайдено. Тому в практику увійшли заготівельні колоди для житла, котрі при наявності грошей можна було придбати постраждалим від пожеж. Нашвидкуруч з цих колод можна було швидко відновити житло і не страждати від примх природи та захистити залишки власного майна, худобу тощо. Але так — лише до нової пожежі.

Пропорціювання

Впливи на кам'яну архітектуру

Країни поширення дерев'яної архітектури

Японія Норвегія Фінляндія Росія Україна Білорусь Чехія Польща Сполучені Штати Америки

Зразки сакральної дерев'яної архітектури України

Дерев'яні костьоли України (випадково збережені)

Обрані фото (галерея)

Див. також

Дерево (деревина) Бароко

Джерела

«Памятники градостроительства и архитектуры УССР», Киев, «Будівельник», в 4-х томах, 1985, (рос) М.Сирохман. П'ятдесят п'ять дерев'яних храмів Закарпаття. К.: Грані-Т, 2008 Мильчик М. И., Ушаков Ю. С. Деревянная архитектура Русского Севера: Страницы истории. — Л.: Стройиздат, 1981 год.(рос)