Карл Гаусгофер ( 27 серпня 1869, Мюнхен — 13 березня 1946, Пель, поблизу Вайльгайма) — німецький географ і офіцер, один з засновників німецької школи геополітики; «ідейний батько» ідеології націонал-соціалізмуBruno Hipler: Hitlers Lehrmeister. Karl Haushofer als Vater der NS-Ideologie, St. Ottilien 1996.

Біографія

Випускник Баварської військової академії, Гаусгофер до кінця Першої світової війни перебував на військовій службі й викладав військові науки. У 1908 році служив військовим радником при японському командуванні. Відвідавши Індію, Корею, Маньчжурію і Росію, виклав свої погляди на Японію в докторській дисертації.

Чутки про те, що під час поїздки на схід Гаусгофер нібито увійшов у контакт з тибетськими ламами містичного ордена Зелений дракон, став учнем Гурджиєва, заснував Товариство Туле (центр окультизму Третього рейху) … — сумнівні, бо засновані або на думках сучасних езотеричних фантастів, або на перекладах нацистської документації сумнівної автентичності. Він настільки захопився геополітикою, що став викладати географію в Мюнхенському університеті. Після приходу до влади свого учня Рудольфа Гесса в 1933 р. призначений професором.

Хоча Гаусгофер брав участь у переговорах, які привели до укладення союзу між Третім рейхом і Японією, загалом він волів дистанціюватися від нацистського керівництва. Гітлера він вважав неуком, у спотворенні своїх геополітичних побудов більше інших звинувачував Ріббентропа. Після змови 20 липня його син Альбрехт був страчений, а сім'я зазнала переслідувань. Сам літній професор провів вісім місяців у концентраційному таборі Дахау. Після звільнення в 1945 Гаусгофер повернувся до Мюнхена, де 13 березня 1946 здійснив разом з дружиною самогубство, прийнявши отрутуЕрнст Гайгер: Художня література, факти та підробки. "Відкриття" Петра і Мартіна Аллена про історію Другої світової війни. / Журнал історії розвідки. Том 6, вип. 1, літо 2006 року, С. 105-117 Едмунд А. Уолш, С. Дж .: Містерія Гаусгофера. Журнал LIFE, 16 вересня 1946 р., С. 107-120 .

Погляди

Гаусгофер — засновник Німецького інституту геополітики (1922), засновник і головний редактор журналу «Geopolitik», що виходив у 1924—1944 роках (пізніше перейменований в «Zeitschift fur Geopolitik»). Його погляди складалися під впливом соціального дарвінізму і теоретиків американського імперіалізму.

Фундаментом поглядів Гаусгофера було поняття мальтузіанського «життєвого простору», причому задачу кожної держави він бачив у розширенні цього простору. Звідси виводилися необхідність економічної самодостатності (автаркія), культурної експансії та поглинання невеликих держав, які, бувши нездатними проводити самостійну зовнішню політику, лише дестабілізують міжнародні відносини. Ряд цих понять був прийнятий теоретиками нацизму. Хоча Гаусгофер забезпечував літературою Гесса і Гітлера під час їх тюремного ув'язнення після провалу Пивного путчу, учений заперечував свою участь у написанні «Майн кампф».

Гаусгофер розробив особливий варіант євразійства — військово-геополітичну доктрину «Континентального блоку (союзу)» («Вісь Берлін — Москва — Токіо»), який мав об'єднати держави Євразії, такі як: Іспанія, Італія, Франція, Німеччина, Росія та Японія — бувши східною противагою й альтернативою Західному англо-саксонському світові: Британської імперії і США.

Нагороди

Медаль принца-регента Луїтпольда Хрест «За вислугу років» (Баварія) 2-го класу (24 роки) Залізний хрест 2-го і 1-го класу Орден «За заслуги» (Баварія) 4-го класу з мечами офіцерський хрест з мечами Почесний хрест ветерана війни з мечами Орден Вранішнього Сонця 1-го класу (Японія) (лютий 1937)

Почесні звання

Почесний професор Мюнхенського університету (1921) Заслужений професор географії Мюнхенського університету (1933) Почесний член численних товариств

Бібліографія

Grenzen in ihrer geographischen und politischen Bedeutung, Vowinckel Verlag 1927 Weltpolitik von heute, Zeitgeschichte-Verlag Wilhelm Andermann, Berlin 1934 (PDF-Datei) Das Japanische Reich in seiner geographischen Entwicklung. L.W. Seidel & Sohn, Wien 1921. Geopolitik des Pazifischen Ozeans. (1925) Bausteine zur Geopolitik. Kurt Vowinckel, Berlin 1928 Japans Reichserneuerung von der Meiji-Ära bis heute. Walter de Gruyter & Co., Berlin 1930 Der nationalsozialistische Gedanke in der Welt. G.D.W. Callway, 1933 Mutsuhito – Kaiser von Japan, in: Ausgabe 36 von „Colemans kleine Biographien“, 1933 Weltpolitik von heute. Zeitgeschichte-Verlag Wilhelm Andermann, Berlin 1934 Napoleon I. Coleman, Lübeck 1935 Kitchener. Coleman, Lübeck 1935 Foch. Coleman, Lübeck 1935 Weltmeere und Weltmächte. Zeitgeschichte Verlag, Berlin 1937 Deutsche Kulturpolitik im indopazifischen Raum. Hoffmann u. Campe, Hamburg 1939 Grenzen in ihrer geographischen und politischen Bedeutung. Vowinckel, Heidelberg, Berlin; Magdeburg: 1939 Wehr-Geopolitik: Geogr. Grundlagen e. Wehrkunde. Junker u. Dünnhaupt, Berlin 1941 Japan baut sein Reich. Zeitgeschichte-Verlag Wilhelm Andermann, Berlin 1941 Das Werden des deutschen Volkes. Von d. Vielfalt der Stämme zur Einheit der Nation. Propyläen-Verl., Berlin 1941 Der Kontinentalblock. Mitteleuropa, Eurasien, Japan. Eher Verlag, Berlin 1941 Das Reich. Großdeutsches Werden im Abendland. Habel, Berlin 1943 Geopolitische Grundlagen. Industrieverlag Spaeth & Linde, Berlin, Wien, 1939

Література

Das Deutsche Führerlexikon, Otto Stollberg G.m.b.H., Berlin 1934 Othmar Hackl: Die Bayerische Kriegsakademie (1867–1914). C.H. Beck’sche Verlagsbuchhandlung, München 1989, ISBN 3-406-10490-8, S. 464 Martin Allen: Churchills Friedensfalle, S. 21, auch zitiert in: Stefan Scheil: Die Eskalation des Zweiten Weltkriegs von 1940 bis zum Unternehmen Barbarossa 1941, 2. Auflage 2011, S. 16

Примітки