Європе́йська ха́ртія регіона́льних або́ мінорита́рних мов (ЄХРММ) () — європейський договір, ухвалений під егідою Ради Європи в Страсбурзі 5 листопада 1992 року для захисту та популяризації історичних регіональних і міноритарних мов у Європі.

Підготовку до прийняття Хартії здійснювала попередниця нинішнього Конгресу місцевих і регіональних влад, Постійна конференція місцевих і регіональних влад Європи, оскільки участь місцевих і регіональних влад була надзвичайно важливою. Сама хартія була написана в Парламентській асамблеї на основі рекомендацій Конгресу. Вона застосовується лише до мов, які традиційно використовуються громадянами держав-учасниць (тобто виключаючи мови, якими користуються недавні іммігранти з інших держав, див. мови іммігрантів), які значно відрізняються від мови більшості або офіційної мови (отже, виключаючи те, що держава-учасниця бажає вважати лише місцевими діалектами офіційної або мови більшості) і які або мають територіальну основу (і тому традиційно використовуються населенням регіонів або районів у межах держави), або використовуються міноритарними мовами в межах держави в цілому (отже, включаючи такі мови, як їдиш, ромська та лемківська, які використовуються на великій географічній території).

Мови, які є офіційними в регіонах, провінціях або федеральних одиницях держави (наприклад, каталонська в Іспанії), не класифікуються як офіційні мови держави і тому можуть користуватися перевагами Хартії. З іншого боку, Ірландія не змогла підписати Хартію від імені ірландської мови (хоча вона є мовою меншості), оскільки вона визначена як перша офіційна мова держави. Сполучене Королівство ратифікувала Хартію щодо (серед інших мов) валлійської мови в Уельсі, шотландської та ґельської мов у Шотландії та ірландської мови в Північній Ірландії. Франція, хоча і є підписантом, конституційно не може ратифікувати Хартію щодо мов Франції.

Хартія передбачає низку заходів, які держави-учасниці можуть вжити для захисту та сприяння розвитку історичних регіональних або міноритарних мов. Існує два рівні захисту — всі підписанти повинні застосовувати нижчий рівень захисту до мов, що відповідають критеріям. Підписанти можуть додатково оголосити, що мова або мови, які відповідають критеріям, отримають вищий рівень захисту, який передбачає низку заходів, з яких держави повинні погодитися вжити щонайменше 35.

Хартія не передбачає процедур реагування у разі недотримання вимог, а скоріше детальний процес регулярного моніторингу, в рамках якого Комітет експертів готує офіційні відгуки та рекомендації щодо ситуації в країнах, що є учасницями Хартії.

В Україні хартія ратифікована законом № 802-IV від 15 травня 2003 року, який набув чинності 10 червня. 3 грудня 2025 року Верховна Рада України прийняла в цілому законопроєкт № 14120, який оновив переклад хартії. Положення документа застосовуються до 18 міноритарних мов в Україні: білоруської, болгарської, гагаузької, іврит, ідиш, караїмської, кримськотатарської, кримчацької, німецької, новогрецької, польської, ромської, румейської, румунської, словацької, угорської, урумської та чеської.

Водночас найбільше закордонних українців проживає (станом на 29 жовтня 2019 року) в Росії (від 1,93 млн до 10 млн), США (від 892 992 до 1,5 млн осіб), Канаді (1 209 085 осіб), Бразилії (500 тисяч), Казахстані (333 тисячі), Молдові (477 тисяч), Аргентині (250-300 тисяч), Білорусі (159 тисяч), Німеччині (123,3 тисячі) тощо. З них лише шість (Боснія і Герцеговина, Польща, Румунія, Сербія, Словаччина, Хорватія) заявили про застосування положення хартії на українську мову як на регіональну або міноритарну мову у їх державі.

Основні поняття Хартії

Регіональна або міноритарна мова Хартія (частина I, стаття 1) визначаєТут і далі цитування дається за офіційною англійською версією Хартії (European Charter for Regional or Minority Languages):

а. «регіональні або міноритарні мови» (regional or minority languages) це є: I. традиційно використовувані на визначеній території Держави громадянами держави, які утворюють групу, меншу, в порівнянні з рештою населення Держави, та

II. відмінні від офіційної мови (мов) даної Держави; за винятком діалектів офіційної мови (мов) даної Держави або мов мігрантів

У Пояснювальній доповіді до Хартії дається таке роз'яснення (параграф 18): Замість інших висловів, таких як «менш поширені мови», Хартія обрала термін «регіональні або міноритарні мови». Прикметник «регіональний» означає мови, використовувані на обмеженій території держави, в рамках якої, проте, люди, що говорять цією мовою, можуть становити більшість громадян. Термін «міноритарний» належить до ситуацій, у яких або мова використовується людьми, які не проживають компактно на якій-небудь певній території держави, або, хоч і проживають компактно на визначеній території, складають меншину стосовно населення даного регіону, яке спілкується мовою більшості даної держави.

Територія b. «Територія, на якій використовується регіональна або міноритарна мова» означає географічну територію, на якій вказана мова є засобом спілкування для такої кількості людей, яка виправдовує заходи з розвитку і захисту, вказані в даній Хартії.

Територіальна база В офіційній (англомовній) версії Пояснення до Хартії зазначається: 33. … Ось чому хартія намагається знайти визначення «території, на якій використовується регіональна або міноритарна мова»

В українському (неофіційному) перекладі Пояснення в текст додано слово «поняття» (див. зображення), якого нема в оригіналі. Таким чином, в українській версії Пояснення мовиться вже не про «територію, на якій використовується міноритарна мова», а лише про «поняття території …». У законодавстві України визначення вказаних територій досі не існує.

Визначення «нетериторіальних мов»

c. «Нетериторіальні мови» означає мови, якими користуються громадяни держави і які відрізняються від мови (мов), що використовується рештою населення держави, але які, незважаючи на їхнє традиційне використання в межах території держави, не можуть вважатися найбільш поширеними в межах конкретної місцевості цієї держави.

У Пояснювальній доповіді до Хартії додається таке роз'яснення (параграф 36): «Нетериторіальні мови» виключаються з категорії регіональних мов або мов меншин, тому що вони не мають територіальної бази. В інших відносинах, проте, вони відповідають визначенню, що міститься у Статті 1, пункті а, будучи мовами, які традиційно використовуються на території держави громадянами держави. Прикладами нетериторіальних мов є ідиш і ромська (циганська).

Хартія в Україні

Хартію було ратифіковано Законом України від 24 грудня 1999 року № 1350-XIV «Про ратифікацію Європейської хартії регіональних мов або мов меншин, 1992 р.» з великою кількістю застережень. Водночас стаття 21 Хартії передбачає, що будь-яка держава під час підписання або здачі на зберігання своєї ратифікаційної грамоти чи свого документа про прийняття, затвердження або приєднання може заявити одне або декілька застережень до пунктів 2—5 статті 7 цієї Хартії. Інші застереження не дозволяються. В України застереження були буквально до всієї Хартії. Утім, закон втратив чинність не через це, а з процедурних питань — у зв'язку з визнанням його таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) згідно з рішенням Конституційного Суду України від 12 липня 2000 року № 9-рп/2000.

Удруге Хартію ратифіковано Законом України від 15.05.2003 р. № 802-IV «Про ратифікацію Європейської хартії регіональних мов або мов меншин».

Хартія та російська мова На переговорах представники Віктора Ющенка і Віктора Януковича під час формальних консультацій з розв'язання політичної кризи 2007 року озвучили як один із пунктів пакета політичного компромісу Ющенка ухвалити нову редакцію «перекладу Європейської хартії регіональних мов або мов меншин», спрямовану на статус російської мови .

Апелюючи до Конституції України та Європейської хартії регіональних або міноритарних мов, місцеві ради Донецької, Запорізької, Харківської, Миколаївської, Луганської областей, а також Харкова, Севастополя, Дніпропетровська (нині Дніпро), Донецька й Луганська, попри протести представників виконавчої влади, прийняли рішення про надання на своїх територіях російській мові статусу регіональної. Фактично ж ішлося про те, що російська мова має замінити українську як мову діловодства та документації.

У підготовленому Міністерством юстиції України юридичному висновку щодо рішень обласних і міських рад стверджується, що місцеві ради порушили принцип законності, вийшовши за рамки своїх повноважень. Крім того, вважають експерти Мін'юсту, безпідставними є і посилання на Європейську хартію регіональних або міноритарних мов. По-перше, жодне положення хартії не дає підстави для визнання за певною мовою того чи іншого статусу. Це питання має вирішуватися спеціальними законами й не може бути предметом рішення місцевих органів. У хартії ж ідеться про певні охоронні заходи. І тому безпідставними є посилання на статтю 9 Конституції України, яка передбачає, що належним чином ратифіковані міжнародні договори є частиною українського законодавства. По-друге, наявний офіційний український переклад хартії, так само як і закон України про її ратифікацію, суперечить букві й духу автентичного документа, який Рада Європи пропонує для ратифікації своїм членам.

Так, ключовий термін minority language, який означає «міноритарна мова», ці обласні уряди неправильно переклали як «мова меншин», тоді як закон «Про ратифікацію Європейської хартії регіональних мов або мов меншин», ухвалений Верховною Радою України 15 травня 2003 року, передбачає саме захист мов національних меншин. Іншою помилкою вказаних обласних рад є вирване з тексту тлумачення п. 11 Пояснювальної записки до Хартії, де зазначено: «Метою Хартії є захист і підтримка регіональних мов або міноритарних мов, а не мовних меншин».

В грудні 2025 року, як повідомила Уповноважена із захисту державної мови Олена Івановська, Верховна Рада України ухвалила урядовий законопроєкт № 14120 “Про внесення змін до деяких законів України у зв’язку з оновленням офіційного перекладу Європейської хартії регіональних або міноритарних мов”. “За” відповідне рішення проголосували 264 народних депутати України:Вона зазначила, що дія Хартії зберігається для всіх мов, яких вона стосувалася раніше. До переліку входять румунська, білоруська, болгарська, гагаузька, кримськотатарська, новогрецька, німецька, польська, румунська, словацька, угорська, чеська та івритРосійську виключили з переліку мов, захищених Європейською хартією.

3 грудня 2025 року Верховна Рада України ухвалила в цілому законопроєкт № 14120, який вилучив з переліку для захисту Хартією російську та мови, які не існують — молдовську та єврейську.

12 червня 2026 року повідомлено, що в Україні російську мову вилучено з переліку мов, до яких застосовуються положення Європейської хартії регіональних або міноритарних мов. Про підписання відповідного закону № 4699-IX повідомив голова Верховної Ради Руслан СтефанчукУкраїна переглянула статус російської мови в межах Європейської хартії.

Звіт України 2007 року 2007 року Україна представила початкову доповідь про виконання ХартіїТекст звіту англійською мовою . Українська асоціація викладачів російської мови і літератури піддала звіт різкій критиці у своїй альтернативній доповіді. Альтернативний звіт також підготували народний депутат України Вадим Колесніченко та голова Правозахисної організації «Спільна мета» Руслан Бортнік. «Отчет о ситуации в Украине с правами языковых меньшинств, выполнением Европейской хартии региональных языков или языков меньшинств и проявлениями расизма и нетерпимости» у квітні 2007 року було направлено на розгляд європейським інституціямОбщественный отчет по выполнению европейской хартии о региональных языках или языках меньшинств , Дополнительная информация к общественному отчету относительно выполнения европейской хартии региональных языков или языков меньшинств .

Перша періодична доповідь Ради Європи 2008 року