Українська абетка (алфавіт, альфабет, абецеда) - можливий спосіб запису звуків, слів і речень української мови за допомогою тих чи інших знаків (букв, словознаків/ієрогліфів тощо).
Для запису української мови як спадкоємиці церковнословенської, староруської, литовськоруської, козачої, а також частково книжної російської мови попередніх епох традиційно використовують кирилівку або кирилицю, абетку, появу якої пов'язують з діяльністю преподобного Кирила і його брата Мефодія (Методія, Михтода). В процесі історичного розвитку української кириличної абетки виникло кілька її різновидів з яких врешті решт шляхом відбору залишився в основному один.
Також українську мову вже не одне століття часом записують латинкою, однак масового вжитку вона не набула, хоча і існують різні проекти її впровадження як додаткової або як основної.
Також українську мову з тих чи інших причин можуть записувати іншими абетками, які перебувають у вжитку тих чи інших народів і спільнот Всесвіту, зокрема грецькою (гречицею), єврейською (івритицею), китайськими словознаками (ієрогліфіка), арабським письмом (арабицею) та ін.
Кирилиця
Українська абетка складається з 33 літер, які вживаються для позначення на письмі 48 фонем.
№ ЛітераНазваВимова назви літери (МФА)1 А а а /ɑ/ /ɑ/, /ɐ/2 Б б бе /bɛ/ /b/3 В в ве /ʋɛ/ /ʋ/, /w/, /ʍ/, /u̯/4 Г г ге /ɦɛ/ /ɦ/5 Ґ ґ ґе /gɛ/ /g/6 Д д де /dɛ/ /d/7 Е е е /ɛ/ /ɛ/, /e/8 Є є є /jɛ/ /jе/, /ʲе/9 Ж ж же /ʒɛ/ /ʒ/10 З з зе /zɛ/ /z/11 И и и /ɪ/ /ɪ/12 І і і /i/ /i/13 Ї ї ї /ji/ /ji/, /jɪ/ На стику двох частин слова, де перша закінчується на /j/, а друга починається на /ɪ/: країна /krɑjɪnɑ/ = край-ін-а.14 Й й йот /jɔt/ /j/, /i̯/15 К к ка /kɑ/ /k/16 Л л ел /ɛl/ /l/17 М м ем /ɛm/ /m/18 Н н ен /ɛn/ /n/19 О о о /ɔ/ /ɔ/, /o/20 П п пе /pɛ/ /p/21 Р р ер /ɛr/ /r/22 С с ес /ɛs/ /s/23 Т т те /tɛ/ /t/24 У у у /u/ /u/, /ʊ/25 Ф ф еф /ɛf/ /f/26 Х х ха /xɑ/ /x/27 Ц ц це /t͡sɛ/ /t͡s/28 Ч ч че /t͡ʃɛ/ /t͡ʃ/29 Ш ш ша /ʃɑ/ /ʃ/30 Щ щ ща /ʃt͡ʃɑ/ /ʃt͡ʃ/31 Ь ь знак м'якшення/znɑk mjɐˈkʃɛnʲ:ɑ / /ʲ/32 Ю ю ю /ju/ /jʊ/, /ʲʊ/33 Я я я /ja/ /jɐ/, /ʲɐ/ Диграф Вимова Примітки дз /d͡z/дві окремі літери, одна фонемадж /d͡ʒ/
Примітки
Голосні та приголосні звуки Голосних звуків шість: [ɑ] — a, [ɛ] — e, [i] — i, [u] — y, [ɔ] — o, [ɪ] — и, окрім того є напівголосний [j] — й. Літери є, ю, я позначають по одному звуку лише після м'яких приголосних (синє, люди, ряд), а на початку слова, після голосних і після апострофа — по два ([j + e], [j + u], [j + ɑ] — має, юнак, в'янути). Літера ї завжди позначає два звуки ([j + i] — їжа, з'їзд).
21 літера позначає приголосні звуки: б, в, г, ґ, д, ж, з, к, л, м, н, п, р, с, т, ф, х, ц, ч, ш, щ. Літера й перед о позначає приголосний [j] (його), а в інших позиціях — нескладовий голосний [i̞] (йду, гай).
Літера г позначає дзвінкий гортанний фрикативний приголосний [ɦ] (голова), а ґ — задньоязиковий проривний приголосний [g] (ґава, ґрунт, ґудзик).
Літера щ позначає сполучення звуків [ʃt͡ʃ] (щука).
Літера ь звукового значення не має, а вживається для позначення м'якості приголосного звука (кінь, льон).