Ховд, Кобдо, Дунд-Ус — місто у західній Монголії, центр однойменного аймаку, одне з найстаріших міст країни. Населення — 29 тис. мешканцівMongolei: Provinzen, Bezirke, Städte, urbane Siedlungen — картографічний портал www.citypopulation.de . Розташоване на висоті 1406 м над рівнем моря в долині річки Буянт-Гол, притоки річки Кобдо, на відстані 1425 км від Улан-Батора.
Назва Місто має три варіанти назви. Кобдо — побуквена транслітерація зі старомонгольської, Ховд пишеться за нормами кириличної монгольської орфографії. Ще одна назва — Джаргалант. Ця назва широко поширена в Іссик-кульській області Киргизії. Жаргалант монгольською означає «щасливий».
Історія
Історія міста Кобдо розпочинається у 1685 році коли джунгарський Галдан Бошогту-хан аби протистояти маньчжурській агресії заснував тут свою ставку. Місто виникло на місці фортеці (збереглися лише руїни) у 1731 році. Складався з Сангийт хот («Кам'яного міста») та торговельної слободи на місці якої будується сучасне місто яке забудовується 2-поверховими спорудами. 2 серпня 1912 року у ході визвольної війни монголів оточені у фортеці Кобдо китайці обстріляли будівлю російського консульства у Ховді, внаслідок чого монголи скерували китайському командуванню ультиматум про негайну здачу міста. Оскільки відповіді так і не надійшло, монгольські війська штурмували фортецю та взяли її.
Економіка У місті є електростанція, деревообробний завод, друкарня, працює понад 300 промислових підприємств. Аеропорт Кобдо має важливе значення для розвитку туристичного потенціалу регіону.
Соціальна сфера
У місті розташовано Кобдоський державний університет педагогічний інститут, сільськогосподарський технікум, краєзнавчий музей, театр. У 2001 році засновано лікувально-діагностичний центр Західного регіону.
Пам'ятки Музей Ховда відомий своїми колекціями буддійської та до монгольської епохи, у ньому зберігаються одежа, рукописи, статуї та священні реліквії. Сангийн херем (монг. «Казначейська фортеця») — руїни маньчжурської фортеці XIII століття у північній частині міста. Храм Шар Сюме (Жовтий храм) збудований у 1770-х роках та зруйнований 1937 року. Монастирський комплекс Ганданпунцагчойлон оточений 108 буддистськими ступами. Відкритий у серпні 2010. Поруч з містом розташовано Національний парк Хара-Ус-Нур на території якого розташовано озера Хара-Нур, Хара-Ус-Нур та Дурген-Нуур. На цих озерах зимують птахи зі всієї Азії. Населення Станом на 1963 рік населення міста складало 10,6 тисячі мешканців; 26 023 особи за даними перепису 2000 року, 30 479 осіб у 2003 році (за оцінками) та 28 601 особа у 2007 році. У 2010 році населення становило 29 046 осіб.
Тувинці у Кобдо
У Кобдоській битві 1912 року на стороні монголів також воювали тувинці. До заснування міста у 17 століття на цій території кочували тувинські племена. До ХІХ століття не було чіткої межі між землями тувинців та монголів. У Тувинскому державному університеті (Росія) вивчають особливості тувинської мови у Кобдо.
Клімат Максимальна середня температура в Кобдо спостерігається в липні — 25 градусів за Цельсієм, нічна — 12 градусів. Мінімальна середня денна температура фіксується в січні мінус 16 градусів за Цельсієм, нічна — мінус 30. Також у липні у місті випадає найбільше опадів — 35 мм. Водночас у січні — лютому випадає трохи більше 0 мм протягом місяця. Відповідно у липні у місті фіксують в середньому 6 днів протягом яких фіксують опади. Також у червні 10 годин протягом доби у місті є сонячними.
Джерела
Посилання