Бої за Іловайськ, також відомі як Іловайський котел — бойові дії, що розгорнулися під містом Іловайськ Донецької області у ході російсько-української війни у серпні 2014 року. На початковому етапі українські війська оточували проросійських бойовиків, а з 24 серпня українському угрупуванню в тил зайшла значна кількість регулярних військ РФ, змінивши хід боїв.https://nv.ua/ukraine/events/ilovayskaya-tragediya-istoriya-kotla-foto-video-i-vospominaniya-uchastnikov-boev-novosti-ukrainy-50347134.html

Операція почалася у перших числах серпня. 18 серпня, у ході запеклих боїв, українські силовики, що значною частиною складалися з добровольчих батальйонів, увійшли в Іловайськ. Вони змогли взяти під свій контроль частину міста, однак після заходу значних сил регулярних російських військ 23—24 серпня у тил українського угрупування з території РФ, а також через дезертирство окремих українських підрозділів, іловайське угрупування опинилося в оточенні. У ніч з 28 на 29 серпня Путін звернувся до «сил ополчення» із закликом відкрити гуманітарний коридор для українських військових, що опинилися в оточенні. О 8:15 українські військові організованими колонами почали рух із міста за попередньо домовленими з російською стороною маршрутами. Спершу українські колони безперешкодно рухалися повз російські укріплені позиції, проте через деякий час російські війська відкрили вогонь, розстрілявши колони на марші.

Бої під Іловайськом — це перша сутичка сил ЗСУ з регулярними частинами армії РФ. Збройні сили України зупинили наступ на Донбасі та перейшли до оборони. Керівництво України, скориставшись із запаморочення від перших успіхів регулярних сил росіян і поширення дезінформації про «важкі втрати» ЗСУ в українському інфопросторі, провело інформаційну операцію, метою якої було укладення Мінського перемир'я: нав'язати ворогу такі умови, які унеможливлять його подальші широкомасштабні бойові дії. Перемовини було проведено в рамках контактної групи Україна — Росія — ОБСЄ із залученням представників російських бойовиків.

Станом на кінець серпня 2017 року практично завершено процес встановлення, ідентифікації та перепоховання загиблих. Відповідно до даних Національного військово-історичного музею, у тих боях 7—31 серпня 2014 року полягло 368 українських бійців, 18 вважають зниклими безвісти.

Передумови та обстановка у секторі Станом на початок серпня 2014 р. взяттям с. Степанівка і смт Никифорове було проведено успішну операцію з розблокування підрозділів 24 ОМБр, 72 ОМБр, 79 ОАеМБр та українських прикордонників, що впродовж тижнів перебували під обстрілами зі сторони РФ, і були відрізані силами проросійських формувань укріпленнями в районі Савур-Могили й навколишніх населених пунктів. Розблокування здійснювалося силами 1-го батальйону і 3-ї батальйонно-тактичної групи 30 ОМБр, батальйону 25 ОПДБр та батальйону 95 ОАеМБр. Звільнені з оточення підрозділи вирушили до пункту постійної дислокації поза зоною проведення АТО. Батальйон 95 ОАеМБр вирушив у рейд на схід, батальйон 25 ОПДБр з боями попрямував на північ через Шахтарськ, а 30 ОМБр встановила мережу блок-постів та опорних пунктів від Степанівки до Боково-Платове.

Таким чином, на початок серпня конфігурація українських сил у двох секторах була такою: 3 30 ОМБр (складалася переважно з мобілізованих) — район с. Степанівка 1-й батальйон 30 ОМБр (особовий склад з контрактників) — смт Боково-Платове БТГр 51 ОМБр — с. Петрівське, що західніше Савур-Могили 5 БТрО «Прикарпаття» (зовсім не мав важкого озброєння) — м. Амвросіївка 28 ОМБр — північніше Амвросіївки загони Національної гвардії Південного оперативного командування — сел. Лисиче (південніше Амвросіївки) 39 БТрО «Дніпро-2» (31 особа) — блокпости від с. Многопілля до с. Обільне Старобешівського району. За даними «Тижня», блокпости розміщувалися від Амвросіївки до смт Кутейникове 40 БТрО «Кривбас» (202 особи) — блокпости від смт Кутейникове до смт Старобешеве

Задум операції 4 серпня штаб Антитерористичної операції видав бойовий наказ військам Сектору «Б» на оточення Донецька, місто мало оточуватися з двох сторін. З півночі підрозділи 93 ОМБр мали вийти з району смт Верхньоторецьке і дійти до смт Нижня Кринка, перекривши основні шляхи сполучення між Донецьком і Горлівкою. З півдня мав бути завданий основний удар: від м. Старобешеве на Іловайськ, а потім на Харцизьк і Зугрес. В районі Нижньої Кринки та Зугресу війська мали зустрітися. Повне оточення не планувалося через брак сил: задум операції полягав у перехопленні основних шляхів комунікацій.

Командування сектору отримало незначні за чисельністю підрозділи зі складу 17 ОТБр, 93 ОМБр, 51 ОМБр. Для боїв у місті планувалося залучити мотивовану піхоту зі складу добровольчих батальйонів МВС та НГУ.

Чисельність українських підрозділів Чисельність добровольчих загонів національної гвардії та міліції особливого призначення, що брали участь у штурмі Іловайська:

«Донбас»: 192—220 осіб «Дніпро-1»: 78 осіб «Миротворець»: 52—74 особи «Херсон»: 27—30 осіб «Івано-Франківськ»: 25—33 особи «Світязь»: 23—40 осіб «Азов» «Шахтарськ»: близько 200 осіб

Разом з підрозділами Збройних сил України у боях під Іловайськом всього брало участь близько 1400 осіб.

За іншими даними, на момент виходу угруповання українських військ могло сягати 1700 осіб.

Російське розгортання На фоні початку спроб українських сил здобути Іловайськ, ситуація у секторі почала ускладнюватися.

6—7 серпня з'явилась інформація, що через смт Ізварине зайшли регулярні підрозділи російської армії.

Починаючи з 9 серпня регулярні війська російської армії почали займати ключові пункти фронту. На першому етапі ними були зайняті вузли комунікацій, значно посилені артилерійські обстріли. Поки регулярні війська використовувалися як оперативний резерв, підрозділи з-поміж проросійських збройних угрупувань тепер вивільнилися для використання російським командуванням виключно для атакувальних дій.

З 11 серпня значно зросло число артилерійських обстрілів позицій 3-го батальйону 30 ОМБр в районі с. Степанівка. Російські регулярні підрозділи почали вторгнення — було взято КПП Маринівка, підрозділи 18-ї мотострілецької бригади РФ зайшли в с. Дмитрівка, а 12 серпня змогли дійти до м. Сніжне, з'єднавшись з нерегулярними проросійськими формуваннями. 13 серпня танкова колона проросійських сил вийшла на с. Степанівка. 3-й батальйон 30 ОМБр у Степанівці був остаточно деморалізований під артударами, втратив мораль і при появі танкових колон покинув населений пункт, залишивши таким чином 1-й батальйон у смт Боково-Платове у глибокому тилу противника. Військовослужбовці 3-го батальйону 30 ОМБр самовільно покинули зону бойових дій, повернувшись у місця постійної дислокації. В результаті боїв під Степанівкою російським військам вдалося пробити коридор до Сніжного, оволодіти автотрасою, і відновити пряме сполучення з Ростовом-на-Дону.

16 серпня проросійські сили займають КПП Успенка, і російська артилерія тепер починає завдавати ударів по Амвросіївці.

19—20 серпня колона бронетехніки супротивника з'явилась поміж Савур-Могилою та с. Петрівське, біля позицій БТГр 51 ОМБр. Внаслідок бою батальйон залишив село і відступив на захід до сектору Б, в район смт Кутейникове.

21 серпня на підкріплення до сектора Б прибуває підрозділ 93 ОМБр: 1-й механізований батальйон і зведена рота (337 осіб, 2 танки, 12 БМП). Зведена рота у складі 187 осіб з танками і БМП була відправлена для спроби відбити с. Петрівське під Савур-Могилою. Спроби закріпитися у Петрівському були невдалі, і рота повернулася 23 серпня у сел. Дзеркальне, втративши 2 БМП.

23 серпня особовий склад БТрО «Прикарпаття», деморалізований постійними обстрілами і спостерігаючи відхід роти 93 ОМБр, в обід знявся з позицій і полишив зону бойових дій. Підрозділи 19-го миколаївського полку Нацгвардії, після доволі вдалої засідки під с. Лисиче, мали відступити на захід в район Комсомольська, РТГр 28 ОМБр з півночі Амвросіївки також знялися з позицій і перемістились під смт Кутейникове. Майже всі мобілізовані ротно-тактичної групи 28 ОМБр покинули зону проведення АТО, також як і «Прикарпаття», — з ротно-тактичної групи 28 ОМБр залишилось лише 17 осіб особового складу. Оборона біля Амвросіївки надвечір 23 серпня перестала існувати.

24 серпня знявся і поїхав додому БТрО «Горинь», що прикривав від удару позиції українських військ зі сторони Донецька. За словами комбата батальйону, їхня 2-га рота виходила разом з частиною штабу 8-го корпусу.

Сумарно 13—23 серпня самовільно вийшло з зони проведення АТО понад 1500 осіб (переважно мобілізовані з таких з'єднань: 3 бат. 30 ОМБр, більша частина РТГр 28 ОМБр, БТрО «Прикарпаття», БТрО «Горинь»).

Чисельність російських та проросійських сил На початку операції саме місто Іловайськ мало невеликий гарнізон проросійських бойовиків із загону Ґіві чисельністю близько 70—80 осіб. Поява російських регулярних військ дала змогу використати загони бойовиків винятково для штурмових дій. Так, з Донецька почали прибувати підрозділи батальйону «Кальміус», загони «Б-2», «Козачого союзу війська Донського», батальйону «Беркут», а потім — батальйону «Оплот» із танковою ротою, батальйону «Спарта». Таким чином, за даними Юрія Бутусова, українські війська навіть після посилення добровольчими підрозділами МВС та НГУ не мали чисельної переваги: на різних етапах операції та для різних завдань в районі Іловайська було задіяно загалом приблизно 2000 бойовиків. Ці сили були використані м. Іловайську, у м. Моспине, Донецьку, Харцизьку, Шахтарську, смт Грабське.

За даними звіту Генеральної прокуратури України, оприлюдненому 2 вересня 2016 року, сили вторгнення ЗС РФ складалися з дев'яти батальйонно-тактичних груп: 35 тис. осіб особового складу; до 60 танків; до 320 БМД (БМП); до 60 гармат; до 45 мінометів; 5 ПТРК. На військовій техніці Збройних Сил Російської Федерації були зняті або замасковані тактичні знаки. Водночас з метою введення в оману та подальшого вбивства українських військовослужбовців, на російській техніці були нанесені розпізнавальні позначки українських підрозділів, що заборонено Женевськими конвенціями (стаття 39.2). Співвідношення військових сил України з військами вторгнення Росії та терористичних організацій «ДНР», «ЛНР» в районі міста Іловайськ складало: особовий склад — 1 до 18; танки — 1 до 11; бронетехніка — 1 до 16; артилерія — 1 до 15; «Гради» — 1 до 24.

Незалежний OSINT-дослідник Askai у 2018 році оцінював чисельність російських військ у боях під Іловайськом у 4000 осіб. Загальну кількість російських військ, що брали участь у вторгненні у серпні-вересні 2014 року він оцінював у 9000 осіб.

Перебіг подій

Штурм Іловайська

Перший штурм 6—7 серпня 4 серпня генералом Хомчаком була поставлена задача розвідати сили, що утримували Іловайськ. Штаб АТО та Хомчак припускали, що місто утримують не більш ніж 30—80 бойовиків.

6—7 серпня за наказом генерала Хомчака відбулася спроба захопити Іловайськ силами 40 БТрО «Кривбас», що був посилений 2 танками і 2 одиницями БМП 51 ОМБр і загоном добровольців з ДУК. Наступ провалився, у «Кривбасу» виник конфлікт з Хомчаком. Один з танків 3 БТГр 51-ї бригади в районі залізничного переїзду у Многопіллі наїхав на протитанкову міну. Екіпаж встиг покинути машину перш ніж здетонував боєкомплект .

Другий штурм 10 серпня