Територія Іллінойс () — інкорпорована організована територія США, що існувала з 1 березня 1809 по 3 грудня 1818 року, після чого її південна частина увійшла до складу США, ставши 21-м штатом, а північна — приєдналася до Території Мічиган. За даними перепису 1810 року чисельність населення становила 12 282 осіб.
Історія Територія Іллінойс створена 1 березня 1809 року. Раніше цей регіон був відомий як «Іллінойська земля», коли він перебував під контролем Франції — спочатку в складі французької Канади, а потім як частина Луїзіани. 1763 року британці перемогли французів у Семирічній війні. За умовами Паризької угоди, французи передавали свої території на схід від річки Міссісіпі британцям, а території на захід — іспанцям. Іллінойс опинився під контролем Великої Британії..
У липні 1778 року була організована експедиція Джорджа Роджерса Кларка, направлена на північ від річки Огайо в область, відому як Старий Північний Захід з метою встановити контроль над нею. Пізніше ці землі перейшли під контроль уряду США. 3 лютого 1809 року десятий Конгрес США прийняв закон про формування на частині цих земель Території Іллінойс. Столицею території стало французьке поселення Каскаскія .
1818 року південна частина Території була прийнята до складу США як штат Іллінойс, а північна виокремилася в Територію Мічиган.
Межі Початково Територія Іллінойс охоплювала землі, що зараз належать до штатів Іллінойс, Вісконсин, східної частини Міннесоти та західної частини верхнього півострова Мічигану.
Початкові межі були визначені таким чином: «…вся ця частина Території Індіана, яка лежить на захід від річки Вобеш, та пряма лінія, проведена від цієї річки та посту Вінсентс, на північ і до межі між Сполученими Штатами та Канадою…»
Губернатори та секретарі Протягом всієї історії (1809–1818) Території Іллінойс у неї був один губернатор Нініан Едвардс та двоє секретарів: Натаніель Поуп (1809–1816) Джозеф Філліпс (1816–1818)
Примітки