Франсіско (Па́чо) Матурана (, 15 лютого 1949, Кібдо) — колумбійський футболіст, що грав на позиції захисника. По завершенні ігрової кар'єри — футбольний тренер.
Виступав за колумбійські клуби «Атлетіко Насьйональ», «Атлетіко Букараманга» та «Депортес Толіма», а також національну збірну Колумбії.
Проте найбільшу славу здобув тренерськими досягненнями — привів «Атлетіко Насьйональ» до перемоги в Кубку Лібертадорес, 1993 року був визнаний найкращим футбольним тренером року в Південній Америці, багато років тренував збірну Колумбії, неодноразово виводив її на чемпіонат світу. 2001 року привів її до першої в своїй історії перемозі в Кубку Америки. Тренував також збірні Еквадору, Перу, Коста-Рики та Тринідаду і Тобаго.
Клубна кар'єра Народився в місті Кібдо, але в дитячому віці переїхав разом з родиною в Медельїн. Навчався в Університеті Антьокії, де пізніше отримав ступінь спеціаліста стоматологаRamírez, María Teresa (2001), Hombre, Pacho: biografía autorizada de Francisco Maturana, pg.123..
Під час навчання Матурана грав захисником за університетську команду, а 1970 року уклавши контракт з командою «Атлетіко Насьйональ» .
У дорослому футболі дебютував 1972 року виступами за «Атлетіко Насьйональ», в якій провів вісім сезонів, взявши участь у 359 матчах чемпіонату. Більшість часу, проведеного у складі «Атлетіко Насьйональ», був основним гравцем захисту команди і двічі ставав чемпіоном Колумбії (1973, 1976).
Протягом сезону 1981 року захищав кольори команди клубу «Атлетіко Букараманга».
Завершив професійну ігрову кар'єру у клубі «Депортес Толіма», за команду якого виступав протягом сезону 1982 року.
Виступи за збірну 1981 року провів шість матчів у складі національної збірної Колумбії в рамках відбіркового циклу до чемпіонату світу 1982, який колумбійці завершили на останньому місці у групіVan Hoof, Serge (1996), Colombia 1938–1996, pg.22-23..
Кар'єра тренера За рекомендацією уругвайців Анібаля Руїса та Луїса Кубільї 1986 року розпочав тренерську кар'єру. Його першим клубом став «Онсе Кальдас»Diario Deportivo (1994) Enciclopedia del Mundial, pg. 380., а потім він очолив «Атлетіко Насьйональ». Наприкінці 1980-х років це був один з найсильніших клубів Південної Америки. Саме Матурана привів цей клуб до перемоги в Кубку Лібертадорес 1989 року, який став першим в історії колумбійських клубівConfederación Sudamericana de Fútbol (1999) 40 años Copa Libertadores de América 1960–2000, pg.399.. У фінальному двораундовому протистоянні підопічні Матурани взяли верх в над парагвайською «Олімпією», здолавши її в серії післяматчевих пенальті 5:4. А в матчі за Міжконтинентальний кубок «Атлетіко Насьйональ» лише на останній хвилині доданого часу пропустив вирішальний гол від клубних чемпіонів Європи «Мілана»Confederación Sudamericana de Fútbol (1999) 40 años Copa Libertadores de América 1960–2000, pg.577..
Паралельно Франсіско очолював і збірну Колумбії, з якою став бронзовим призером розіграшу Кубка Америки 1987 року в Аргентині, та вивів в фінальну стадію чемпіонату світу 1990 року в Італії (вперше за 28 років), дійшовши до 1/8 фіналу. Єдиним невдалим епізодом стала участь в Кубку Америки 1989 року у Бразилії, де колумбійці не змогли подолати груповий етапConfederación Sudamericana de Fútbol (2001) Conmebol 2001, pg. 510..
1991 року відправився в Європу, де очолив «Реал Вальядолід», проте пропрацював недовго і наступного року повернувся на батьківщину, очоливши клуб «Америка де Калі», з яким став чемпіоном Колумбії 1992 рокуDimayor, Cuadro de Campeones , último acceso el 18/07/2010..
1993 року Матурана повернувся в збірну Колумбії, керуючи нею на Кубку Америки 1993 року в Еквадорі, де команда знову здобула бронзові нагороди. Того ж року вивів збірну вдруге поспіль на чемпіонату світу 1994 року у США, розгромивши в вирішальному збірну Аргентини 5:0RSSSF, Colombia's series of 27 matches unbeaten, último acceso el 18/07/2010.. За це за підсумками 1993 року наставника збірної Колумбії визнали найкращим тренером на південноамериканському континентіRSSSF, South American Team of the Year, último acceso el 18/07/2010. та нагородили Орденом Бояки, однією з найвищих державних нагород КолумбіїRamírez, María Teresa (2001), Hombre, Pacho: biografía autorizada de Francisco Maturana, pg.281.. Проте на мундіалі збірна виступила невдало, зайнявши останнє місце в групі, несподівано поступившись у груповому турнірі господарям та збірній РумуніїFIFA, Resultados Copa Mundial de la FIFA Estados Unidos 1994 , último acceso el 18/07/2010..
Після чемпіонату покинув команду і незабаром очолив іспанське «Атлетіко», проте в команді надовго не затримався і наступного року став тренером збірної Еквадору. Як тренер збірної був учасником розіграшу Кубка Америки 1995 року в Уругваї, де не зміг вивести з командою в раунд плей-оф, та розіграшу Кубка Америки 1997 року у Болівії, де еквадорці дійшли до чвертьфіналу. В кінці того ж року, після того як Матурана не зміг вивести збірну на чемпіонат світу 1998 року, колумбійський спеціаліст покинув збірну і повернувся на батьківщину, де недовго очолював «Мільйонаріос».
1999 року Матурана очолив збірну Коста-Рика, проте пропрацювавши лише кілька місяців, змінив місце роботи, ставши тренером збірної Перу, з якою став півфіналістом розіграшу Золотого кубка КОНКАКАФ 2000 року у США. Але незабаром покинув перуанців, аби втретє очолити рідну збірну Колумбії перед домашнім розіграшем Кубка Америки 2001 року, в якому Матурана привів Колумбію до першого континентального чемпіонства в історії країни. Щоправда, один з континентальних грандів Аргентина відмовилася тоді від участі в змаганнях, а іншого, Бразилію, сенсаційно здолав на стадії 1/4 фіналу Гондурас. Тому у вирішальному поєдинку за титул Колумбія зіграла з «запрошеною» збірною Мексикою, яку господарі обіграли 1:0.
Після цього ненадовго відправився на роботу в саудівський «Аль-Хіляль», зробивши його чемпіоном своєї країни, але 2002 року вчетверте повернувся в збірну Колумбії і довів її до півфіналу Кубка конфедерацій 2003 року у Франції та чвертьфіналу Золотого кубка КОНКАКАФ 2003 року у США та Мексиці, але після невдалого старту у відбірковому циклі чемпіонату світу 2006 року подав у відставку.
В подальшому недовго очолював аргентинський «Колон». З 2004 по 2007 рік Франсіско був технічним радником ФІФАEl Espectador, Maturana: una despedida… ¿y un regreso?, último acceso el 18/07/2010, поряд з Фабіо Капелло та Сесаром Менотті проводив семінари для тренерів, після чого потренував ще один аргентинський клуб «Хімнасія і Есгріма».
1 лютого 2008 року колумбійський фахівець знову очолив національну збірну — цього разу Тринідаду і Тобаго, яку тренував до квітня 2009 року.
Наразі останнім місцем тренерської роботи був саудівський клуб «Аль-Наср» (Ер-Ріяд)Maturana reemplaza a Costas en el Al Nasr , último acceso el 10/12/2011., команду якого Франсіско Матурана очолював як головний тренер у 2011–2012 рокахSe acabó el ciclo de 'Pacho' Maturana en Arabia, último acceso el 26/03/2013..
Після цього продовжив роботу футбольним функціонером, ставши членом футбольного комітету ФІФА
Титули і досягнення
Як гравця Срібний призер Панамериканських ігор: 1971 Чемпіон Колумбії (2): «Атлетіко Насьйональ»: 1973, 1976
Як тренера Володар Кубка Лібертадорес (1): «Атлетіко Насьйональ»: 1989 Володар Кубка Америки (1): Колумбія: 2001 Бронзовий призер Кубка Америки (2): Колумбія: 1987, 1993 Переможець Кубка центральноамериканських націй (1): Коста-Рика: 1999 Чемпіон Колумбії (1): «Америка де Калі»: 1992 Чемпіон Саудівської Аравії (1): «Аль-Хіляль»: 2002
Особисті Футбольний тренер року в Південній Америці: 1993
Примітки
Посилання