Море Ясності () — море на видимому боці Місяця. Одне з найбільших місячних морів: середній діаметр — 630 км, площа — тисяч км2. Має круглу форму з виступом на північному заході.
Море Ясності лежить у погано збереженому басейні, але належить до найвиразніших круглих морів, відносно глибоке й має значний маскон. Примітне контрастними лавовими покривами, молодим яскравим кратером Лінней, великим звивистим ланцюжком гряд, одним із найбільших місячних куполів та іншими деталями поверхні.
Назва Сучасну назву цього моря, як і решти великих місячних морів, запропонувавКарта Місяця, складена Франческо Грімальді та Джованні Річчолі (1651). Джованні Річчолі 1651 року. Подібно до назв більшості інших морів східної половини видимого боку Місяця, вона нагадує про позитивне поняття — ясну погоду. Ймовірно, це пов'язано з тодішніми уявленнями про залежність погоди від фаз Місяця. 1935 року цю назву разом із багатьма іншими традиційними місячними найменуваннями затвердив Міжнародний астрономічний союз.
В давнину це море мало й інші назви. Разом з морями Спокою, Нектару та Достатку воно утворює фігуру, схожу на чоловічка, і служить йому головою. Це відмітили, зокрема, Альберт Великий, Томас Герріот, Вільям Шекспір та П'єр Гассенді. Останній називав цю фігуру Homuncio («чоловічок») чи Thersite (Терсіт). Близько 1600 року Вільям Гілберт, який спостерігав Місяць неозброєним оком і бачив Море Ясності та Море Спокою як одне ціле, об'єднав їх під назвою Regio Magna Occidentalis — «Велика Західна область». 1645 року Міхаель ван Лангрен назвав Море Ясності Mare Eugenianum на честь правительки Іспанських Нідерландів Ізабелли Клари Євгенії, за підтримки якої працювавКарта Місяця, складена Міхаелем ван Лангреном (1645).. 1647 року Ян Гевелій, який переносив на Місяць земні топоніми, назвав Море Ясності разом із Морем Спокою Чорним морем (Pontus Euxinus).
Розташування та суміжні об'єкти
На північному заході Море Ясності межує з Кавказом та Апеннінами, а крізь 70-кілометровий проміжок між ними сполучається з Морем Дощів. На північному сході протока шириною з'єднує Море Ясності з Озером Сновидінь, а на південному сході протока шириною — з Морем Спокою. Цю протоку обмежують мис Архерузія на заході та гора Аргей на сході. Зі східного боку море межує з материковою областю, відомою як Таврські гори, а з південно-західного обмежене Гемськими горами, за якими лежать кілька озер (Щастя, Ненависті, Смутку, Радості, Ніжності, Зими) та Море Парів.
Басейн Басейн Моря Ясності доволі сильно зруйнований. Його значно пошкодив удар, що створив сусідній басейн Моря Дощів. Це добре видно в Гемських горах, які перетяті численними дрібними хребтами й долинами, створеними викидами від цього удару.
Найкраще виражене кільце басейну Моря Ясності включає Гемські гори й має діаметр близько . Всередині нього лежить кільце гряд («зморшок» лавового покриву, під якими, за радіолокаційними даними, лежать підвищення дна) із найбільшим діаметром близько 420 км. Надійних ознак існування інших кілець у цього басейну нема (результати дослідження альтиметричних даних зонда LRO 2015 року), але можлива наявність дуже сильно зруйнованого кільця діаметром близько . У низці попередніх робіт припускали існування й інших кілець діаметром до . Яке з них відповідає головному кільцю, а яке — внутрішньому гірському кільцю добре збережених басейнів, точно не відомо. 660-кілометрове кільце, судячи з діаметру області підвищених значень , є внутрішнім. Воно може бути залишком краю . 920-кілометрове кільце часто інтерпретували як головне.
Під північно-західним виступом моря, ймовірно, є рештки окремого невеликого басейну. Його центр лежить на , а діаметр його кілець (нині зруйнованих) оцінюють у 210 та 420 км.
У місці, протилежному Морю Ясності (навколо точки ), є область із посиленим магнітним полем, притаманні таким областям своєрідні яскраві плями (місячні вири) і, можливо, рештки характерного борозенчастого рельєфу. Такі особливості є й у місць, протилежних деяким іншим великим молодим басейнам, насамперед басейну Моря Дощів; це пояснюють сходженням там сейсмічних хвиль або випаданням викидів від ударів, що створили ці басейни.
Загальний опис Незважаючи на погану збереженість свого басейну, Море Ясності є виразним круглим морем із чіткими межами. Формою воно нагадує краплину: його максимальний діаметр суттєво більший за середній () і сягає . Його площа становить за одними даними (у такому разі це четверте за площею місячне море), а за іншими — близько (шосте місце). Координати центру моря — .
Поверхня Моря Ясності лежить на нижче за місячний рівень відліку висот. Таким чином, воно знаходиться приблизно на одному рівні з сусіднім Морем Дощів і на нижче за інші сусідні морські ділянки — Море Парів, Море Спокою та Озеро Сновидінь.
Глибина моря доволі велика. Визначити її за вимірюваннями напівзатоплених кратерів через їх малу кількість проблематично. Виходячи з теоретичної глибини басейну моря, порахованої за його діаметром, найбільшу товщину його заповнення оцінюють у (ймовірно, друге місце після Моря Дощів). У південній частині Моря Ясності (від кратера Сульпіцій Галл до гори Аргей) «Аполлон-17» виконав радарне зондування, за даними якого шар лави там сягає товщини 2,5 км. Він є подвійним (межа поділу проходить на глибині близько 1 км), що свідчить про заповнення моря лавою принаймні в два етапи. Під великими грядами лежать підвищення дна моря — по всій видимості, хребти, що складають внутрішнє кільце його басейну. Радіолокація моря з Землі виявила окремі лавові потоки та покриви, що не виявляються при оптичних спостереженнях.
Як і інші великі круглі моря, Море Ясності має маскон. Його маса становить , або маси Місяця (другий за масою маскон супутника).
Деталі рельєфу Моря Ясності найкраще видно на четвертий — шостий день після нового або повного Місяця, коли море перетинає термінатор, а деталі альбедо — під час повні.
Деталі поверхні
Деталі альбедо Світла середина Моря Ясності оточена темним кільцем — так само темним, як сусіднє Море Спокою. Ширина цього кільця найбільша на півночі та сході, де сягає . Це залишок древнього лавового покриву моря. Середина моря стала світлішою через повторне залиття лавою — вже дещо іншого хімічного складу (біднішою на титан та залізо).
Море ділить навпіл яскравий промінь викидів із якогось кратера. Він перетинає кратер Бессель і тому відомий як промінь Бесселя (), але йому не належить. Ймовірно, це частина величезної променевої системи кратера Тихо, розташованого за 2000 км на південний захід. За іншою версією, це промінь яскравого кратера Менелай, що лежить на березі Моря Ясності. Перетнувши море, промінь тягнеться далі на північний схід — до Моря Холоду. Його кінець віддалений від кратера Тихо на 4000 км (3/4 довжини місячного меридіана). Є в Морі Ясності й багато менших променів від кратерів.
Кратери Всередині Моря Ясності є лише дрібні кратери. Найбільший і найпомітніший із них — — має діаметр лише 16 км. На берегах моря є кілька більших кратерів: 95-кілометровий Посідоній на північно-східному березі, 61-кілометровий на східному та 27-кілометровий Менелай на південно-західному.
Кратер Посідоній примітний припіднятим і розтрісканим дном. Більша частина його дна складена материковими породами й набагато світліша за море, а решта залита темною лавою, причому рівень лави там на 300 м вищий, ніж у морі. Затопленою частиною дна тягнеться звивиста борозна довжиною понад 200 км, що виходить із кратера крізь розрив валу і впадає в море. Такі борозни інтерпретують як меандровані русла потоків дуже рідкої лави.
Кратер Лемоньє залитий лавою, сполучений із морем і виглядає як його затока. Він був місцем роботи .
На заході Моря Ясності лежить маленький () кратер . При високому Сонці він завдяки яскравому ореолу викидів стає найпомітнішим об'єктом західної частини моря. Але його вигляд надзвичайно сильно залежить від кута освітлення і змінюється протягом місячної доби: при низькому Сонці цей кратер майже не видно. Ці зміни здавна привертали увагу астрономів, і деякий час Лінней був найбільш спостережуваним об'єктом Місяця. Дехто зі спостерігачів припускав, що якісь зміни (виверження, обвалення тощо) відбуваються з самим кратером. Знімки космічних апаратів показали, що Лінней — цілком звичайний, але дуже добре збережений і, вочевидь, дуже молодий кратер: ймовірно, йому менше 10 млн років. Його своєрідні оптичні властивості спричинені тим, що він ще не зазнав значного космічного вивітрювання. Лінней є еталонним морським кратером.
Магматичні об'єкти На заході моря, біля схилів Кавказу , стоїть один із найбільших місячних куполів — своєрідних округлих височин вулканічного або інтрузивного (у цьому разі, найімовірніше, інтрузивного) походження. Він відомий під неофіційною назвою «купол Валентина» (), отриманою через серцеподібну з погляду деяких спостерігачів форму. Його ширина становить близько 40×30 км, а висота — 130 м; він охоплює кілька дрібних острівців і перетятий двома борознами. Поряд із ним є менший купол (шириною 12×10 км і висотою 80 м), що охоплює два острівці.
На південному сході Моря Ясності — на межі з Морем Спокою — розташований ланцюжок із 5 конічних вулканів, витягнутий уздовж невеликої прямої борозни. Найбільші з них отримали назви та ; їх висота становить близько 90 та 70 м, а діаметр — 2,5 та 2 км відповідно. Ймовірно, вони утворилися при виверженнях із розлому. Від другого з них тягнеться невелика звивиста борозна, яку інтерпретують як русло лавового потоку.
На заході моря є своєрідна западина неправильної форми, відома як . Її ширина становить 9,5×3 км, а найбільша глибина — . На північ від неї відходить невелика гряда. Найімовірніше, виник через вулканічні виверження та провалювання ґрунту в підземні порожнини.
Крім уже згаданого русла лавового потоку в кратері Посідоній, у Морі Ясності виявлено ще 5 подібних русел. Вони теж розташовані біля східного берега моря, а їх довжина лежить у межах .
По краях моря трапляються плями темних відкладів, що їх інтерпретують як пірокластичні викиди вибухових або фонтаноподібних вивержень. Такі покриви площею в тисячі квадратних кілометрів виявлено поблизу кратерів Сульпіцій Галл і на південному заході моря, а також в околицях на південному сході. Менший за площею покрив оточує частину борозни Каліппа на північному заході моря.
Пірокластичні породи в долині Тавр — Літтров були досліджені «Аполлоном-17». Виявилося, що це вулканічне скло, подрібнене на краплі розміром від <1 мкм до близько 1 мм; подекуди ґрунт складається з нього цілком. Початковий колір скла — помаранчевий, але багато часток розкристалізовані й у зв'язку з цим стали чорними.
Місце виверження скла околиць долини Тавр — Літтров точно не відоме; можливо, це якась із сусідніх борозен, а можливо, це місце нині сховане під морською лавою. Джерелом подібних викидів біля Сульпіція Галла може бути розташований там ниркоподібний кратер розміром , а викидів біля кратера Таке — грабени, відомі як борозни Менелая (Rimae Menelaus).
Тектонічні об'єкти
Гряди Подібно до інших великих круглих морів, Море Ясності має кільце гряд — «зморшок» лавового покриву. У цьому морі воно проходить на відстані від берегів. Ці та інші тектонічні об'єкти моря є результатом просідання лави під дією власної ваги, при якому поверхня центральної частини моря стискалася з утворенням гряд, а крайової — розтягувалася з утворенням грабенів. Дані радарного зондування вказують на те, що кільце гряд пролягло над внутрішнім кільцевим валом басейну Моря Ясності. Над різними нерівностями дна утворилися й деякі інші гряди. Загальна довжина гряд Моря Ясності, виявлених на знімках зонда LRO в ході дослідження 2015 року, становить близько , або 11 % загальної довжини виявлених гряд Місяця.