Бен-Гур: історія Христа () — німий чорно-білий кінофільм американського режисера Фреда Нібло, знятий за однойменним романом американського письменника Льюїса Воллеса кінокомпанією Metro Goldwyn Mayer.
Сюжет «Бен-Гур» — розповідь про багатого юнака єврея, який в результаті випадковості був звинувачений у замаху на римського намісника і потрапляє в рабство, а його сестру і матір забирають до в'язниці.
По дорозі на галери, він стикається з Ісусом Христом, сином теслі, який подасть воду стражденному. Коли судно потопили пірати, Бен-Гур рятує римського центуріона від загибелі, і той в подяку усиновляє його.
У ролях Рамон Новарро — Іуда Бен-Гур Френсіс Бушмен — Мессала Мей МакЕвой — Естер Бетті Бронсон — Марія, мати Ісуса Христа Кетлін Кі — Тірза Кармел Майерс — Айрас Найджел де Брюльє — Сімонід Мітчел Левіс — Шейх Ільдеріум Лео Вайт — Санбаллат Френк Кур'єр — Квінт Аррій, римський патрицій Чарльз Белчер — Бальтазар, один з трьох волхвів, які прийшли поклонитися Христу Дейл Фуллер — Амра Вінтер Голл — Йосиф Керол Ломбард — рабиня Мірна Лой — рабиня
Цікаві факти Фільм є найдорожче німе кіно в історії — на зйомки пішло 3,9 мільйона доларів США. У цінах поч. XXI століття це становить близько 40 мільйонів доларів. «Бен-Гур: історія Христа» став другою екранізацією роману Льюїса Воллеса. Попередня вийшла в 1907 році. Роботу над фільмом початку компанія «Goldwyn Pictures» в 1923 році, але в 1924 вона об'єдналася з «Metro Pictures» і «Louis B. Mayer Pictures», утворивши «Metro Goldwyn Mayer». «Бен-Гур» був не тільки дуже успішним романом, але і вельми популярною театральною постановкою, що йшла в театрах протягом двадцяти п'яти років. Лише в 1922 році, через два роки після останнього турне шоу «Бен-Гур», кінокомпанія «Goldwyn Pictures» змогла нарешті дозволити собі придбати права на екранізацію роману. Зйомки почалися в Італії в 1923 році, ознаменувавши початок двох років труднощів, нещасних випадків, і, зрештою, повернення в знімальні павільйони Голлівуду. Додатковий набір акторів (включаючи затвердження Рамона Новарро на роль Бен-Гура) і заміна режисера значно збільшили раніше запланований бюджет картини. Відділу продажів студії, рекламуючи фільм, доводилося оперувати такими гаслами як: «Це картина, яку повинен побачити кожен християнин!», Намагаючись залучити в кінотеатри якомога ширше коло громадськості. Під час зйомок сцени змагань на колісницях візники діяли дуже повільно та обережно, чим вельми дратували Мейєра. Щоб зробити сцену більш правдоподібною він запропонував приз в 100 $ переможцю гонок. У загальній складності 60960 метрів (200 000 футів) плівки були витрачені під час зйомки сцени гонки на колісницях, з яких після монтажу залишилося лише 229 метрів (750 футів). Ця сцена була багаторазово повторена в інших кінематографічних творах. Зокрема, її повторив Вільям Вайлер, знімаючи в 1959 році рімейк цього фільму; вона ж скопійована в «Принц Єгипту»; її неможливо не згадати, переглядаючи сцену гонок в Першому епізоді «Зоряних воєн», знятих майже 75 років по тому.
Посилання Ben-Hur на сайті AllMovie