Петро́ Фе́дорович Івано́в (23 жовтня 1921, селище Велика Вергунка, нині у складі міста Луганськ — 5 серпня 1997 Київ) — український поет, літературознавець, перекладач. Кандидат філологічних наук (1956). Учасник німецько-радянської війни, старший лейтенант військової служби.
Біографічні дані Народився 23 жовтня 1921 року у селищі Велика Вергунка.
Учасник німецько-радянської війни, старший лейтенант військової служби. 1943 року став членом ВКП(б). Нагороджений орденами та медалями, зокрема, двома орденами Червоної Зірки.
1952 року закінчив Київський університет. Викладав у Київському університеті. Був на партійній роботі. У 1966—1981 роках — співробітник Інституту літератури імені Тараса Шевченка АН УРСР. У 1981—1988 роках працював у видавництві «Дніпро».
Помер у 75-річному віці 5 серпня 1997 року. Похований на центральній алеї Байкового кладовища разом з дружиною та її родиною (ділянка № 43а).
Сім'я Дружиною Петра Федоровича була Іванова (Жовтобрюх) Жанетта Михайлівна, вчена-хімік (1928—1993), дочка мовознавця Жовтобрюха Михайла Андрійовича. Син Іванов Сергій Петрович (1951—2000) був кіноактором, донька Піша Лариса Петрівна (нар. 1964) — художниця. І. Гордійчук. Лариса Піша//День.2015. 09.10
Творчість Друкувався з 1938 року.
Збірки віршів: «Моя анкетна відповідь» (1962). «Казка про ключі» (1963). «Травнева напруга» (1966). «Єдиний вимір» (1969). «Срібна траса» (1975). «Колиска материнських рук» (1989).
Лірика Іванова — переважно медитативна. Він розмірковує про буття, моральні виміри людських взаємин. Лейтмотивом творчості поета проходить тема пам'яті минулої війни.
Опублікував низку статей з питань розвитку української літератури, зокрема поезії.
Переклав окремі вірші Олександра Пушкіна, Олександра Блока, Леоніда Мартинова.
Джерела
П. М. Перебийніс. Іванов Петро Федорович. Енциклопедія Сучасної України Громова В. В. Іванов Петро Федорович // — С. 291—292. — С. 106. Логвиненко М. Анкета і відповідь // Літературна Україна. — 1962. — 23 листопада.
Примітки